Визначення постійних та епізодичних відхилень облікового прибутку від оподаткування, розкриття їх основних відмінностей. Аналіз економічної природи виникнення відстрочених податків та дослідження облікових моментів відображення їх у фінансовій звітності.
Аннотация к работе
З позиції макроекономіки наявність ВПА чи ВПЗ у фінансовій звітності підприємства характеризує політику держави в галузі оподаткування, а саме: 1) домінування ВПА означає “переплату” податку на прибуток у звязку з тим, що податковим законодавством встановлені жорсткіші правила для формування прибутку, що підлягає оподаткуванню та податковий прибуток перевищує бухгалтерський; 2) домінування ВПЗ вказує на достатньо мяку політику держави в галузі оподаткування, оскільки підприємство одержує відстрочення щодо сплати сум податку на прибуток, оскільки суми бухгалтерського прибутку перевищують суми податкового прибутку. В Україні порядок визначення та обліку відстрочених податків установлений П(с) БО-17“Податок на прибуток”, який є обовязковим для всіх підприємств, платників податку на прибуток, окрім бюджетних установі підприємств, що складають скорочену фінансову звітність. 2) показати необхідність розподілу податку на прибуток між звітними періодами (різниця між нарахованими витратами з податку на прибуток звітного періоду і поточним податком на прибуток); Важливо розуміти, що витрати з податку на прибуток - це податок на прибуток, що відображується в Звіті про фінансові результати.Існування відхилень між двома величинами прибутку обумовлює розподіл витрат з податку на прибуток між звітними періодами. Саме ці відхилення виступають основним джерелом відмінності між податковим та обліковим прибутком за будь-який звітний період, але на відміну від постійних відхилень, вони не обумовлюють відмінності протягом всього часу функціонування підприємства. Обидва методи розподілу відстрочених податків у більшості випадків дають однакові суми витрат з податку на прибуток.
Вывод
Відстрочені податки - суто облікове поняття, яке ніяким чином не відображається на податковому обліку, не дивлячись на те, що він є безпосередньою причиною їх виникнення.
Існування відхилень між двома величинами прибутку обумовлює розподіл витрат з податку на прибуток між звітними періодами.
Будь-який метод розподілу припускає спочатку виключення з облікового прибутку до оподаткування постійних, а потім числення та розподіл епізодичних відхилень.
Епізодичні (тимчасові) відхилення формують сутність теорії обліку податку на прибуток, оскільки бухгалтери в деякій мірі контролюють його нарахування і виплату.
Саме ці відхилення виступають основним джерелом відмінності між податковим та обліковим прибутком за будь-який звітний період, але на відміну від постійних відхилень, вони не обумовлюють відмінності протягом всього часу функціонування підприємства.
Обидва методи розподілу відстрочених податків у більшості випадків дають однакові суми витрат з податку на прибуток. Проте такий збіг можливий тільки в тому випадку, якщо не очікуються зміни майбутніх податкових ставок.
У разі ж зміни податкових ставок: • за методом зобовязань, сума відстрочених податків збільшується (зменшується), відповідно при збільшенні (зменшенні)ставок;
• за методом відстрочення, таких змін не відбувається, оскільки різниця між витратами на податок і податок до сплати розраховується на основі поточних ставок.
На думку автора, саме ця обставина і сприяла відмові більшості країн від методу відстрочення на користь методу зобовязання.
Список литературы
1. Ионова А. Ф. , Селезнева Н. Н. Финансовый аналіз. -М. : Проспект, 2007. - 623с.
2. Хендриксен Э. С. , Ван Бреда М. Ф. Теория бухгалтерського учета. -М. : Финансы и статистика, 1997. - 574 с.
3. Соловьева О. В. Зарубежные стандарты учета и отчетности. -М. : Аналитика-Пресс, 1998. - 284 с.