Економічна ефективність виробництва свинини та шляхи її підвищення в умовах переходу до ринку (на матеріалах господарств Чернігівської області) - Автореферат

Актуальність проблеми підвищення ефективності виробництва свинини обумовлюється кількома чинниками: обєктивними потребами людей в споживанні мясних продуктів, забезпеченням харчової і легкої промисловості сировиною, важливістю розвитку свинарства для сільськогосподарських підприємств як стабільного джерела надходження коштів та розширеного відтворення галузі, створенням експортного потенціалу у мясному підкомплексі АПК. Сучасний стан виробництва свинини характеризується спадом: за 1990-1997 рр. поголівя свиней в Україні скоротилося на 52%, а виробництво свинини зменшилося на 56%, значно знизилися показники економічної ефективності галузі і свинарство стало збитковим. Виходячи з викладеного, виникла потреба комплексного дослідження проблем економічної ефективності виробництва свинини, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання економічної ефективності виробництва свинини, сукупність організаційно-економічних відносин, що виникають в процесі її виробництва, реалізації та переробки. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що втілення в практику розроблених положень щодо розвитку свинарства в ринкових умовах та пропозицій по зміцненню кормової бази, вдосконаленню технології виробництва та організаційно-економічних відносин з переробними підприємствами сприятиме призупиненню спаду виробництва свинини і поступовому нарощуванню її обсягів та підвищенню економічної ефективності галузі.Суть ринкових відносин і економічної ефективності виробництва свининиБіокліматичні та економічні умови розвитку свинарства в досліджуваних господарствахРеформування власності та розвиток нових організаційних форм у свинарствіРинкова економіка означає таку систему взаємозвязку виробництва, розподілу, обміну і споживання, при якій ринок виступає основною формою економічних взаємозвязків товаровиробників. Необхідною передумовою ринкової економіки в аграрній сфері України є формування економічної системи, яка базується на різноманітних формах власності і господарювання, вдосконалення загальних відносин, роздержавлення і приватизація засобів виробництва в АПК. У другому розділі «Економічна ефективність виробництва свинини» на основі використання теоретичних положень першого розділу проаналізовано результат і витрати у свинарстві, визначено основні тенденції їх зміни, виявлено закономірності формування економічної ефективності виробництва та фактори, що впливають на її рівень, а також досліджено кількісну значимість цього впливу в умовах переходу до ринкових відносин. У третьому розділі «Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва свинини в умовах переходу до ринку» пропонуються: прогноз розвитку галузі на перспективу у тісному взаємозвязку з забезпеченням поголівя кормами та покращенням їх використання; поліпшення технологічного забезпечення виробництва; пропозиції щодо реформування власності та розвитку нових організаційних форм у свинарстві; вдосконалення економічних відносин при реалізації та переробці свинини; обгрунтування напрямів розвитку ринку свинини у мясопродуктовому підкомплексі АПК. Добитися збільшення виробництва свинини і її здешевлення та самоокупності, як свідчать результати дослідження, можна лише за умов створення сприятливих умов для виробництва цієї продукції, реорганізації відносин власності у напрямку забезпечення високої мотивації праці у кожного працівника галузі.Недостатній рівень забезпечення свинарства виробничими ресурсами обумовив низькі результативні показники галузі. Валове виробництво свинини зменшилося у 5 разів, а річний приріст живої маси 1 голови свиней знизився з 75,2 кг в 1991 р. до 37,6 кг у 1997 р. Аналіз свідчить, що підвищення середньодобового приросту живої маси свиней на 1 г забезпечує зниження собівартості 1 ц приросту в середньому по господарствах досліджуваної сукупності на 4,64 грн. При зменшенні витрат кормів на 1 ц к. од. з розрахунку на 1 ц приросту відбувається зниження собівартості на 26,76 грн., а зменшення затрат праці на 1 люд.-год. знижує собівартість на 29,07 грн. Лише за рахунок покращення використання наявних виробничих ресурсів галузі середньодобовий приріст живої маси свиней може досягнути в найближчі роки 200 г.

Основний зміст

1. Сучасний стан свинарства характеризується спадом виробництва і кризою галузі. Поголівя свиней в Чернігівській області за досліджуваний період скоротилося на 57,7%. Недостатній рівень забезпечення свинарства виробничими ресурсами обумовив низькі результативні показники галузі. Валове виробництво свинини зменшилося у 5 разів, а річний приріст живої маси 1 голови свиней знизився з 75,2 кг в 1991 р. до 37,6 кг у 1997 р. Відповідно скоротилися і обсяги реалізації свиней та рівень товарності галузі. Починаючи з 1995 р. свинарство стало збитковим.

2. Аналіз свідчить, що підвищення середньодобового приросту живої маси свиней на 1 г забезпечує зниження собівартості 1 ц приросту в середньому по господарствах досліджуваної сукупності на 4,64 грн. Збільшення поголівя свиней з розрахунку на 1 господарство на 100 голів сприяє зниженню собівартості 1 ц на 11,03 грн. При зменшенні витрат кормів на 1 ц к. од. з розрахунку на 1 ц приросту відбувається зниження собівартості на 26,76 грн., а зменшення затрат праці на 1 люд.-год. знижує собівартість на 29,07 грн.

3. Дослідженнями встановлено, що збільшення виробництва свинини в області можливе на основі підвищення відгодівельної та відтворювальної продуктивності свиней. З цією метою необхідно покращити використання основних свиноматок для забезпечення поголівям як сільськогосподарських підприємств, так і господарств населення. Лише за рахунок покращення використання наявних виробничих ресурсів галузі середньодобовий приріст живої маси свиней може досягнути в найближчі роки 200 г.

4. Підвищення рівня кормозабезпеченості свинарства пропонується досягти за рахунок зростання врожайності зернових культур та вдосконалення структури їх посівів, де озима пшениця мусить становити 15-20, ячмінь - 30-35, кукурудза - 25-30, зернобобові - 12-14%. Середню врожайність зернових слід довести до 28-30 ц/га. Це дасть можливість оптимізувати кормові раціони на основі використання комбікормів.

5. Реформування сільськогосподарських підприємств призведе до того, що на певному етапі організаційного становлення нових господарських утворень відбуватиметься поглиблення спеціалізації у свинарстві без значного посилення концентрації виробництва. Проте на більш віддалену перспективу слід очікувати посилення концентрації виробництва у галузі, про що свідчить і зарубіжна практика.

6. Підвищення економічної ефективності свинарства тісно повязане з вдосконаленням технології виробництва у галузі на основі його механізації та автоматизації. Оскільки переважна більшість свиноферм у господарствах Чернігівської області не пристосовані до впровадження засобів механізації, важливим напрямком розвитку свинарства мусить стати реконструкція діючих, насамперед невеликих та середніх ферм, їх технічне переозброєння з урахуванням використання найновіших досягнень науки.

7. Зменшення валового виробництва свинини призвело до значного скорочення пропозиції цієї продукції на ринку мясних ресурсів і недостатнього надходження сировини на переробні підприємства мясної промисловості та неповного використання їх виробничих потужностей. За таких умов відбувалося зростання собівартості виробленої продукції, а відповідно й ціни, що стримувало попит на мясні продукти, збільшувало період обертання оборотних засобів та негативно позначилося на фінансовому стані всіх учасників мясопродуктового підкомплексу.

8. Припинити спад виробництва у свинарстві і добитися зростання у цій галузі можна тільки поєднуючи заходи мікро - та макроекономічного характеру. Серед останніх важливий вплив на підвищення ефективності виробництва свинини може здійснити зниження податкового тиску на сільськогосподарські підприємства, регулювання ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, засоби виробництва та продукцію переробних підприємств, захист вітчизняного ринку.

9. Необхідно створювати оптимальну систему економічних відносин, адекватних ринковій економіці, між виробниками сировини і переробними підприємствами мясної промисловості. Одним з шляхів такої інтеграції є організація акціонерних (холдингових) компаній, в яких обєднаються спеціалізовані господарства по виробництву свинини і яловичини, мясопереробні, комбікормові, сервісні підприємства, а також підприємства фірмової торгівлі. В такому обєднанні можуть брати участь підприємства різних форм власності, а також банківські структури.

10. Розвиток нових господарських формувань на основі роздержавлення та приватизації власності, їх технологічне забезпечення та вдосконалення організації виробництва, переробки мяса свиней, реалізації мясної продукції за умови державної підтримки галузі, створить можливості для функціонування ефективного ринку у мясному підкомплексі АПК та переробки в області близько 40 тис. т свинини за рік, повнішого задоволення попиту на мясопродукти.

1. Талавиря М.П. Свинарство Чернігівщини при переході до ринку // Економіка АПК. - 1997. - №2. - С. 74-76.

2. Талавиря М.П. Удосконалення економічних відносин у виробництві та переробці мяса свиней // Економіка АПК. - 1998. - №1. - С. 49-52.

3. Талавиря М.П. Проблеми підвищення ефективності виробництва свинини в умовах ринкової трансформації економіки // Агроінком. - 1999. - №3-4. - С. 44-46.

Размещено на .ru