Організація основного виробництва. Визначення потреби у робочій силі і площах. Розрахунок загальних витрат на виробництво. Калькуляція собівартості і розрахунок ціни. Визначення очікуваного прибутку. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства.
Аннотация к работе
Типи виробництва - це комплексна характеристика організаційно - технічного рівня виробництва, яке являє собою сукупність номенклатури продукції, обєм виробництва, повторюваність продукції, характеристика загрузки робочих місць, собівартість продукції. Обладнання має бути універсальне, оснастка універсальна, кваліфікація працівників висока, собівартість висока. Вироби запускаються у виробництво серіями, деталі партіями у визначеній і встановленій періодичності. Для серійного виробництва використовують спеціальне обладнання. В залежності від масштабів, номенклатури, рівня спеціалізації розрізняють дрібно -, середньо -, крупносерійне виробництво.Чисельність виробничих (основних) робітників визначається в залежності від трудомісткості програми основного виробництва, дійсного фонду часу робітника та коефіцієнта виконання норм. Ефективний фонд часу робітника визначають за формулою: ФД = Д*q*(1-k), (1) де Д - кількість робочих днів у році q - кількість робочих годин за зміну (40/5=8) к - коефіцієнт, який враховує невиходи робітників на роботу з регламентованих причин (відпустки, лікарняні) Кількість допоміжних робітників складає 18-25% від чисельності основних робітників, 3 них 75-80% - це робітники, зайняті ремонтом і обслуговуванням устаткування, залишкова частина допоміжних робітників - інші робітники. Кількість механізованих робочих місць основного устаткування розраховується у відповідності з технологією, де вказані стадії виробництва виробу і витрати часу на стадії (операції) технологічного процесу: Кількість механізованих робочих місць розраховується у відповідності з технологією. Кількість немеханізованих робочих місць визначається аналогічно, якщо задана трудоміскість ручних робіт, чи укрупнено у відсотках від загальної кількості робочих місць (10-30%), що залежить від рівня механізації (автоматизації) робіт.Організація робочого місця - комплекс заходів, що забезпечують створення на робочому місці необхідних умов для високовиробничої праці та випуску продукції високої якості, найбільш повне використання обладнання, техніки безпеки, підвищення привабливості праці, збереження здоровя працюючих. Зміст робіт по організації робочого місця залежить від особливостей технологічного процесу, обладнання, рівня механізації та технічної забезпеченості праці, ступеню поділу праці, типу виробництва тощо. Виробнича площа, що відводиться під робоче місце, повинна забезпечити розміщення оснащення робочого місця у відповідності з плануванням, а також мати резерви площі для перепланування робочого місця при переході на випуск іншої продукції. Організація робочих місць службовців повинна забезпечувати всі умови для високовиробничої праці при мінімальній втомлюваності та збереженні здоровя робітників. Робочі місця в умовах масового виробництва оснащуються як універсальним, так і спеціалізованим оснащенням, що звичайно зберігається на робочому місці, а трудовий процес відрізняється повторюваністю трудових прийомів.Тому доцільно припустити, що скорочення їх частки у перспективі має привести до поліпшення фінансового становища галузі в цілому (за інших рівних умов щодо економічної конюнктури без урахування імовірності поглиблення фінансової кризи). Структура галузевих ринків підгалузей харчової промисловості змінюватиметься в напрямі підвищення інтенсивності конкуренції на відповідних товарних ринках, яка зростатиме завдяки високій інвестиційній привабливості галузі та практичному втіленню в життя державної політики заохочення малого та середнього підприємництва. Ефективність функціонування харчової промисловості значною мірою залежить від структури ресурсів, які вона споживає. Основними стратегічними напрямами зміни структури сировинних ресурсів, що споживаються харчовою промисловістю України, мають стати: поліпшення якісних показників сільськогосподарської сировини, яка використовується у виробництві продуктів харчування; використання нетрадиційних видів сировини, харчових добавок, барвників тощо; максимальне зменшення залежності від імпортних сировинних ресурсів (насамперед, таро-пакувальних матеріалів); забезпечення комплексної переробки сировини та мінімізації її витрат. Однак у сучасних умовах, через обмеженість фінансових засобів, можна використати тільки ті фактори зростання виробництва, які не вимагають додаткових інвестицій, зокрема - здійснення інституціональних перетворень, удосконалення фінансово-кредитної системи, оптимальне поєднання ринкових регуляторів, посилення державного впливу на всі сфери діяльності.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ
1 Організація основного виробництва
1.1 Обґрунтування виробничої програми
Вывод
Важливою передумовою формування адекватної ринковим умовам структури харчової промисловості є створення ефективного механізму забезпечення виконання зобовязань субєктами господарювання (зокрема, шляхом ініціювання та здійснення процедур банкрутства, ліквідації та санації збиткових підприємств). Тому доцільно припустити, що скорочення їх частки у перспективі має привести до поліпшення фінансового становища галузі в цілому (за інших рівних умов щодо економічної конюнктури без урахування імовірності поглиблення фінансової кризи).
Структура галузевих ринків підгалузей харчової промисловості змінюватиметься в напрямі підвищення інтенсивності конкуренції на відповідних товарних ринках, яка зростатиме завдяки високій інвестиційній привабливості галузі та практичному втіленню в життя державної політики заохочення малого та середнього підприємництва.
Ефективність функціонування харчової промисловості значною мірою залежить від структури ресурсів, які вона споживає. Доцільно окремо розглянути структуру матеріальних (сировинних та енергетичних), фінансових і трудових ресурсів. Основними стратегічними напрямами зміни структури сировинних ресурсів, що споживаються харчовою промисловістю України, мають стати: поліпшення якісних показників сільськогосподарської сировини, яка використовується у виробництві продуктів харчування; використання нетрадиційних видів сировини, харчових добавок, барвників тощо; максимальне зменшення залежності від імпортних сировинних ресурсів (насамперед, таро-пакувальних матеріалів); забезпечення комплексної переробки сировини та мінімізації її витрат.
Асортиментна структура продукції, що виробляється підприємствами харчової промисловості, повинна, з одного боку, відповідати потребам ринку, а з іншого - здійснювати вплив на ці потреби. Стратегічним напрямком зміни структури вітчизняного ринку продуктів харчування має стати його глибока сегментація.
Аналіз показує, що Україна може бути продовольче незалежною по життєво важливих продуктах харчування, для виробництва яких у неї е достатній природно-економічний потенціал. Але щоб забезпечити таку незалежність, необхідно вирішити комплекс проблем. Однак у сучасних умовах, через обмеженість фінансових засобів, можна використати тільки ті фактори зростання виробництва, які не вимагають додаткових інвестицій, зокрема - здійснення інституціональних перетворень, удосконалення фінансово-кредитної системи, оптимальне поєднання ринкових регуляторів, посилення державного впливу на всі сфери діяльності.
Побудувавши економічну модель виробництва макаронів «Екстра» та проаналізувавши її, можна зробити наступні висновки.
Програма випуску продукції складає 6500 т. Для виробництва такої кількості продукції необхідно 6 одиниць виробничого обладнання. Промислово-виробничий персонал складає 12 чоловік, 8 з яких - основні робітники.
Загальна площа дільниці 254 м2, 246 м2 з яких - виробнича площа.
Повна собівартість калькуляційної одиниці складає 1355,70 грн. Найбільшу питому вагу у собівартості займають витрати на сировину та матеріали. Виходячи з норми прибутку 30% та рівня податку на додану вартість, ціна реалізації дорівнює 2114,89 грн./т.
Прибуток від реалізації одиниці (1 т.) продукції складе 406,71 грн.
Відносні техніко-економічні показники склали: виробіток на одного основного робітника - 541,6 т., обсяг продукції з 1м2 виробничої площі - 53035,49 грн.
З метою підвищення ефективності і інтенсифікації виробництва необхідно покращити технологічний процес, вдосконалити організацію виробництва, маркетинг, раціонально використовувати енергію, матеріали, розширити номенклатуру виготовлюваної продукції.
Всі ці заходи допоможуть отримати максимальний прибуток від реалізації продукції при мінімальних витратах на її виготовлення.
Список литературы
ВСТУП
У даний час до складу харчової промисловості входять 22 підгалузі, що обєднують понад 6,2 тис. підприємств. Порівняно з 1990 р. їх кількість значно збільшилася - переважно шляхом поділу великих спеціалізованих підприємств на дрібні АТ і за рахунок створення нових підприємств.
Харчова промисловість включає сукупність взаємоповязаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, переробки, зберігання і реалізації через торговельно - розподільчу мережу і ринок.
Схема 1. Функціонально-компонентна структура харчової промисловості України
Розрізняють інтегральні (загальні) та спеціалізовані комплекси харчової промисловості. До інтегральних комплексів належать всі ланки системи підприємств і установ у межах певної території, повязані з виробництвом продовольчих товарів. Спеціалізовані комплекси бувають двох типів - рослинницькі та тваринницькі (схема 1 ). Вони виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними факторами їх розміщення вважаються сировинний та споживчий.
Тепер розглянемо характер розміщення кожного комплексу харчової промисловості окремо, відповідно до факторів розміщення, що впливають на нього.
Зернопродуктовий комплекс - це система взаємоповязаних спеціалізованих галузей і виробництв, зайнятих вирощуванням зернових і бобових культур, заготівлею, переробкою зерна та реалізацією кінцевої продукції. Він включає сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні продовольчого і фуражного зерна; елеваторно - складське господарство і підприємства борошономельно - крупяної, комбікормової, макаронної та хлібопекарної промисловості, а також підприємства, що виробляють із зерна харчові концентрати, крохмаль, спирт, пиво; роздрібну торгівлю хлібом.
Основна ланка зерно продуктового під комплексу - зернове господарство. В Україні провідними культурами є озима пшениця, озиме жито, озимий і ярий ячмінь, кукурудза, овес, просо, гречка, рис, горох, вика, люпин, соя.
Підприємства галузі розміщені у всіх великих, середніх та малих містах і зорієнтовані як на сировину так і на споживача. Найбільші обсяги виробництва круп - в Полтавській, Вінницькій областях та Автономній Республіці Крим; борошна - в Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Луганській областях та в Києві; хліба і хлібобулочних виробів - у Донецькій, Львівській, Дніпропетровській, Харківській областях та в Києві.
Комбікормова промисловість України представлена великими заводами і 385 невеликими міжколгоспними підприємствами, що забезпечують майже 45 відсотків загального обсягу виробництва комбікормів у країні. Найбільше їх виробляється у Дніпропетровській, Полтавській, Донецькій, Київській та Миколаївській областях.
Предметом дослідження курсової роботи є процес виробництва макаронів "Екстра" на підприємстві ВАТ "Чернігівська макаронна фабрика"
Обєктом дослідження курсової роботи є ВАТ “Чернігівська макаронна фабрика”.
Мета курсової роботи - закріпити та поглибити теоретичні знання на конкретному прикладі і розвинути організаційно - економічне мислення.
Для цього вирішуються наступні задачі: - вивчення організації основного виробництва;
- розрахунок загальних та загальновиробничих витрат;
- складання калькуляції собівартості
- визначення прибутку1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. - К.: Атіка, 2002. - 480 с.
3. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григорьева М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 440с.
4. Бычин Б.В., Малинин СВ., Шубемкова Е.В. Организация и нормирование труда. - М.: Издательство «Экзамен», 2003. - 464 с.
5. Генкин Б.М. Организация, нормирование и оплата труда на промышленных предприятиях. - М.: Издательство НОРМА, 2003.- 400с.
6. Економіка підприємства / За ред. Покроиивного С.Ф.- К.: КНЕУ, 2000.- 528с.
7. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К: КНЕУ, 2003. -300с. К.: «Каравела», 2003.- 432с.
9. Организация и нормирование труда: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Адамчука В.В. /ВЗФЭИ. - М.: Финстатинформ, 1999.-301с.
10. Организация нормирование и материальное стимулирование груда в машиностроении / Под ред. Разумова И.М.. Смирнова СВ. - М.: Высш. школа, 1988. - 288с.
11. Организация, планирование и управление машиностроительным производством. / Под ред. Родионова Б.Н. - М.: Машиностроение, 1989.-328с.
12. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с, 13. Фатхутдинов Р.А. Производственный менежмент. - М.: ЮНИТИ-1997.