Дослідження стану геопросторової організації природно-екологічної безпеки життєдіяльності населення України та шляхів підвищення її рівня в умовах ринкової економіки. Сутність організаційно-економічних механізмів управління техногенними катастрофами.
Аннотация к работе
Важливість наукового завдання, вирішенню якого присвячена дисертація, полягає у визначенні і науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних та прикладних засад забезпечення природно-екологічної безпеки України. Підвищення ефективності управління природно-екологічною безпекою в умовах ринкової економіки вимагає визначення нових пріоритетів розвитку суспільства, врахування їх при розробці основних напрямів економічного і соціального розвитку України та програм розвитку окремих галузей економіки. Така ситуація вимагає розробки низки заходів, а саме: стратегії державної інвестиційної підтримки модернізації народного господарства; збільшення обсягів фінансування робіт з попередження і реагування на надзвичайні ситуації; переходу на нові принципи організації захисту населення від надзвичайних ситуацій, що передбачає гарантування комплексної безпеки, яка у багатьох випадках визначається економічними законами і політичними рішеннями. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні і науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад забезпечення природно-екологічної безпеки України та розробці шляхів підвищення ефективності управління нею в умовах ринкової економіки. Досліджено теоретичні основи природно-екологічної безпеки, розглянуто суть надзвичайних ситуацій природного характеру та їх класифікацію, методичні підходи до вивчення геопросторової організації природно-екологічної безпеки.Внаслідок проведеного дослідження отримані нові науково обґрунтовані результати, які розвязують важливе наукове завдання - розроблення теоретико-методологічних і прикладних засад забезпечення природно-екологічної безпеки України та її регіонів у економічному вимірі. Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше виникають: геологічні, гідрологічні, метеорологічні небезпечні явища, природні пожежі, масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин. Обґрунтовано, що рівень природно-екологічної безпеки доцільно досліджувати в геопросторовому вимірі, оскільки небезпечні природні процеси і явища формуються і проявляються не просто на поверхні певної території чи акваторії (в такому випадку ми б говорили про територіальну організацію безпеки), але і в межах інших оболонок Землі, зокрема літосфери та атмосфери. Проведено комплексну еколого-економічну оцінку природно-екологічної небезпеки України, що свідчить про значне варіювання рівня ризику природних небезпек у різних регіонах. Комплексна оцінка природно-екологічної небезпеки України проводилась на основі аналізу таких складових: геологічної, гідрометеорологічної, гідрологічної, епідеміологічної небезпек та пожеж у природних екосистемах.
Вывод
екологічний ринковий економічний геопросторовий
Внаслідок проведеного дослідження отримані нові науково обґрунтовані результати, які розвязують важливе наукове завдання - розроблення теоретико-методологічних і прикладних засад забезпечення природно-екологічної безпеки України та її регіонів у економічному вимірі. За результатами дослідження зроблені наступні висновки та надані практичні рекомендації.
1. Територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах. Безпека від стихійних явищ природи - це стан захищеності особистості, суспільства і держави від небезпечних природних процесів і явищ, які відбуваються незалежно від людини. Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше виникають: геологічні, гідрологічні, метеорологічні небезпечні явища, природні пожежі, масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.
2. Обґрунтовано, що рівень природно-екологічної безпеки доцільно досліджувати в геопросторовому вимірі, оскільки небезпечні природні процеси і явища формуються і проявляються не просто на поверхні певної території чи акваторії (в такому випадку ми б говорили про територіальну організацію безпеки), але і в межах інших оболонок Землі, зокрема літосфери та атмосфери. Просторовий фактор визначається положенням обєкта стосовно джерела небезпеки. Він повязаний з локальним характером прояву джерел небезпеки, випадковим розташуванням місць реалізації багатьох джерел небезпеки, послабленням впливу загрозливих факторів з віддаленням від осередка їх виникнення.
3. Проведено комплексну еколого-економічну оцінку природно-екологічної небезпеки України, що свідчить про значне варіювання рівня ризику природних небезпек у різних регіонах. Кількісна порівняльна оцінка природно-екологічної безпеки регіонів необхідна для управління безпекою населення шляхом надання рекомендацій по розподіленню бюджетних коштів між регіонами на попередження надзвичайних ситуацій і помякшення їх наслідків, розробку регіональних програм, направлених на підвищення безпеки життєдіяльності в найбільш небезпечних територіях. Комплексна оцінка природно-екологічної небезпеки України проводилась на основі аналізу таких складових: геологічної, гідрометеорологічної, гідрологічної, епідеміологічної небезпек та пожеж у природних екосистемах. За розрахованим агрегованим індикатором усі регіони України розподілились на 4 групи: І - з низьким рівнем природно-екологічної небезпеки (4 області та міста Київ і Севастополь), ІІ - із помірним (11 областей), ІІІ - із середнім (6 областей) та IV - з високим рівнем ризику (4 області).
4. Зясовано, що Україні притаманні дві особливості природно-екологічної небезпеки: збереження значних масштабів дії факторів природної небезпеки, котрі в цілому вирізняються своїм стабільним станом і зростаюча динаміка соціально небезпечних хвороб. Аналіз тенденцій виникнення стихійних лих та прогноз можливих небезпек показує, що на території України збережеться високий ступінь ризику виникнення масштабних надзвичайних ситуацій природно-екологічного характеру. Відмічається загострення глобальних проблем як джерела надзвичайних ситуацій. Наслідком зміни клімату може бути перерозподіл опадів на території України, збільшення кількості і сили засух, сезонний перерозподіл річкових стоків. Можливим є виникнення проблем забезпечення населення питною водою.
5. Територія України залежно від геологічної будови, геоморфологічних умов тощо схильна до ураження різними видами геологічних процесів і явищ, активізація яких може призводити до виникнення надзвичайних ситуацій геологічного походження. Україна за своїми фізико-географічними умовами не відноситься до територій з дуже високим ризиком виникнення стихійних лих. Однак погодні процеси над її територією нерідко спричиняють небезпечні явища, внаслідок яких виникають ускладнення в господарській діяльності, що, в свою чергу, можуть обумовлювати збитки. За багаторічними спостереженнями, на території більшості адміністративних областей найчастіше спостерігаються сильні дощі, сильні вітри, заморозки. Із зростанням кількості природних катастроф збільшуються і масштаби соціально-економічних їх наслідків. Це підтверджується паводком у липні 2008 року у західних регіонах України, яким завдано збитків близько 7 млрд. грн.
6. Володіючи інформацією про розміри ризику і його поширення на території, можна вирішувати важливе завдання - розробляти заходи щодо його зниження. Це досягається шляхом управління природними небезпеками, створенням систем попередження і зниження уразливості людей у соціальній і матеріальній сферах.
7. Розроблено економічний механізм регулювання природно-екологічної безпеки, основні принципи його функціонування і структуру. Розроблено прогноз природно-екологічної безпеки на довгострокову перспективу до 2015 р. як основу зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру. Встановлено, що збережеться високий рівень небезпек природного походження, які дедалі частіше набувають синергетичного характеру (одне природне явище спричиняє низку інших, інколи більш катастрофічних процесів). Істотно підвищиться ймовірність того, що в зону ризику природних катастроф потраплятимуть території, насичені складними інженерними спорудами.
8. Обґрунтовано стратегію боротьби з природними катастрофами, в основу якої покладені принципи завчасного прогнозування і попередження катастроф замість принципу ліквідації їхніх наслідків. У новій стратегії визнано, що краще попередити стихійне лихо, ніж усунути його наслідки, і, що попередження є не тільки більш гуманним, порівняно з ліквідацією наслідків, але і значно дешевшим. Майже всіма країнами світу визнано, що єдиним правильним вирішенням проблеми зменшення впливу стихійних лих є оцінка й облік ризиків.
Список литературы
1. Безпека регіонів України і стратегія її гарантування / [Данилишин Б.М., Степаненко А.В., Омельченко А.А. та ін.]: у 2-х т. - К.: Наукова думка, 2008. - Т.1: Природно-техногенна (екологічна) безпека. - С. 92-98, 103-108, 126-135, 153-161, 230-237, 245-252, 332-339.
2. Омельченко А.А. Стратегія забезпечення природно-техногенної безпеки міста Севастополь // І.О. Ілляшенко. Стратегія забезпечення природно-техногенної (екологічної) безпеки у великих містах України. - К.: ПП «Еконт», 2005. - С. 59-75.
3. Природно-техногенна й економічна безпека / [Степаненко А.В., Омельченко А.А., Костіна С.Г., Тихоновська А.Є.]. // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Рівненської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 122-128.
4. Природно-техногенна й економічна безпека / [Данилишин Б.М., Степаненко А.В., Омельченко А.А. та ін.]. // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Житомирської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 113-117.
5. Омельченко А.А. Природно-екологічна безпека України та її регіонів у соціально-економічному аспекті / А.А. Омельченко // Економіка природокористування і охорона довкілля: [зб. наук. праць] - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 110 - 115.
6. Омельченко А.А. Кластерний аналіз геопросторової організації природно-екологічної безпеки України / А.А. Омельченко // Економіка природокористування і охорона довкілля: [зб. наук. праць] - К.: РВПС України НАН України. - 2007. - С.61 - 67.