Міжнародні економічні відносини у системі світового господарства, класифікаця та типи країн світу. Теорії міжнародної торгівлі та роль держави в регулюванні зовнішньоторговельних відносин. Світова валютна система та фактори, що впливають на її розвиток.
Аннотация к работе
ЗМІСТ
Тема 1. Міжнародні економічні відносини у системі світового господарства. Класифікація країн світу………………….. 3 Тема 2. Міжнародний поділ праці та міжнародні економічна інтеграція як об‘єктивна основа МЕВ………………………………………… 29 Тема 3. Міжнародний рух факторів виробництва………………………… 38 Тема 4. Теорії міжнародної торгівлі та роль держави в регулюванні зовнішньоторговельних відносин………………………………… 54 Тема 5. Структура міжнародної торгівлі та основи зовнішньоторговельної діяльності………………………………… 61 Тема 6. Міжнародна торгівля послугами………………………………… 70 Тема 7. Світова валютна система………………………………………… 78 Тема 8. Міжнародні валютно-кредитні відносини та міжнародний рух позикового капіталу…………………………… 89
2
Тема 1. Міжнародні економічні відносини у системі світового господарства. Класифікація країн світу
Варіант А Тема обговорення: особливості ведення міжнародного бізнесу в різних країнах, з врахуванням культурних традицій, ринкової ситуації, інвестиційного клімату. Для обговорення пропонуються три кейси: «Діснейленд» за кордоном», «Розваги по-крупному» та «Діснейленд» для дорослих».
"ДІСНЕЙЛЕНД" ЗА КОРДОНОМ [1]
У 1984 р. токійський "Діснейленд" підбив підсумки першого року свого функціонування, хоча з моменту укладання угоди між американською корпорацією "Walt Disney" та японською компанією "Oriental Land" минуло 5 років, затрачених на розробку проекту та будівництво. Понад 10 млн. осіб (9 % з яких були відвідувачі, які приїхали з інших азіатських країн) ознайомились із парком, витративши 355 млн. дол. США. Ця цифра перевищила очікувану на 155 млн. дол. завдяки тому, що середні затрати в розрахунку на одного відвідувача дорівнювали 30 дол. замість попередньо розрахованих 21 дол. Таким чином, токійський "Діснейленд" (DL) надзвичайно швидко став рентабельним. Потік відвідувачів зростав, і у 1990 р. парк відвідали вже понад 14 млн. осіб, що перевищило рівень відвідування "Діснейленду" в Каліфорнії і становило половину від рівня відвідування парку, розташованого у Флориді.
Токійський парк у певному сенсі парадоксальний. Хоча такі фірми, як "Lenox China" та "Mister Donald", були вимушені враховувати японські масштаби та смаки, токійський "DL" виявився майже точною копією двох американських парків. Дороговкази виконано англійською мовою, годують переважно стравами американської кухні. Керівництво компанії "Орієнтел
3 ленд" вирішило зробити так, щоб у відвідувачів залишилось почуття перебування не в копії парку, а в його оригіналі. Цьому значно сприяла та обставина, що такі франшизи, як "МС Donald", користуються в Японії величезною популярністю, яка свідчить про те, що японська молодь сприйняла американську культуру. Водночас виявилися необхідними і деякі зміни, наприклад, створення на території парку японського ресторану.
Час відкриття токійського "DL" збігся зі збільшенням рівня доходів та вільного часу в японців. Виконавчий директор парку зазначив, що аналогічне підвищення доходів та вільного часу сприяло успішній роботі першого парку в Лос-Анджелесі.
Той факт, що парк у Токіо майже ідентичний паркам США, приховує усю різноманітність операційних доробок. Найважливішими з них, очевидно, стали методи реклами. У той час як "Діснейленд" покладає відповідальність за підготовку реклами у США на співробітників власного штату, в Японії корпорація звернулась до послуг місцевих фірм для адаптації до культурної специфіки. Проте культурні відмінності є навіть всередині самої Японії. Наприклад, рекламні оголошення за межами Токіо мають інформативний характер, тоді як у столиці рекламні щити більше відображають розважальний характер парку.
Корпорація "Дісней" не здійснювала фінансування операцій у Токіо. Вона лише надала генеральний план, проекти, виробничі потужності та підготувала кадри для проведенні-будівельних робіт, а також проводила консультації після закінчення будівництва основних споруд. Корпорація одержувала доходи на етапі будівництва, а зараз отримує 10 % роялті за використання авторського права та 5 % доходу від продажу продуктів харчування та інших товарів.
Успіх токійського "DL" наштовхнув компанію на думку про розширення ринку та вихід у Європу. У 1985 р. вона оголосила, що звузила свій вибір до двох країн — Іспанії та Франції, запланувавши відкриття парку на 1992 р. Оскільки парк, за попередніми оцінками, мав забезпечити постійну
4 зайнятість 40 тис. службовців і залучити величезну кількість туристів, обидві названі країни відкрито взялися улещувати корпорацію. Іспанія запропонувала два різних місця під будівництво та 25 % відрахувань від вартості будівництва, заявивши, що парк на її території зможе залучати до 40 млн. туристів на рік. Франція гарантувала 12 млн. відвідувачів на рік. Цю цифру корпорація "Дісней" оцінила як точку нульового прибутку, після чого погодилась розширити залізничну гілку з Парижа до міс