Сутність, принципи оптимізації управління виробництвом для удосконалення прийняття управлінських рішень. Методика визначення оптимальних обсягів виробництва, реалізації продукції з урахуванням географічного сегментування ринку, маркетингова орієнтація.
Аннотация к работе
Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології, організації праці і виробництва. У цьому звязку виникає необхідність у формуванні теоретичних, методичних підходів та розробці практичних рекомендацій з удосконалення методів управління виробництвом відповідно до вимог часу. Для досягнення мети дослідження в роботі поставлено та вирішено такі завдання: розглянуто сутність та досліджено принципи оптимізації управління виробництвом з метою удосконалення прийняття управлінських рішень; У процесі дослідження використовувалися методи логічного аналізу (при дослідженні форм і методів організаційного забезпечення господарської діяльності і визначення передумов удосконалення методів управління виробництвом) ; методи угруповань і статистичного аналізу (при аналізі виробничо-господарської діяльності підприємства) ; порівняльний та графічний методи (при визначенні залежності витрат виробництва від зміни обсягів виробництва) ; економіко-математичні методи (при побудові моделі оптимізації товарного асортименту). Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні економічних і організаційних методів управління виробництвом на підставі оптимізації обсягів виробництва та реалізації продукції і формування гнучкої організаційної структури управління підприємством хімічної промисловості.У дисертації за результатами проведених досліджень захищаються нові теоретичні та методичні положення щодо удосконалення організаційних та економічних методів управління виробництвом.В умовах сучасного рівня ринкових відносин незмірно ускладнюється орієнтація підприємства, що веде не просто до зростання ролі управління ним, а й до якісних змін в усій структурі і методах управління. Аналіз практики управління дозволяє виділити методи управління функціональними підсистемами (маркетингом, інноваціями, виробництвом, фінансами, персоналом і т. д.) ; методи виконання функцій управління (методи планування, організації, координації, контролю і мотивації) ; методи прийняття управлінських рішень (евристичне програмування, математичні методи, експертні методи, метод колективної генерації ідей, метод “Дельфі”, метод побудови дерева цілей і т. ін.). Тому для забезпечення ефективності управління виробництвом, підприємству необхідно постійно удосконалювати методи, прийоми та інструменти управління з урахуванням накопиченого досвіду і вимог часу. За результатами проведених досліджень обгрунтовано основні завдання управління на сучасному етапі, які полягають у переорієнтації управлінських механізмів на кінцеві результати трудового процесу; розробці альтернативних варіантів організації, режимів роботи з більш гнучкими параметрами, індивідуалізованих умов праці; у розширенні стимулюючого інструментарію і підвищенні ролі важелів активізації новаторської діяльності; у формуванні нового господарського мислення персоналу підприємства, що стимулює динамічні зміни і підприємницький стиль роботи. Якісно нові підходи до управління виробництвом припускають введення в сформовану систему економічних і організаційних методів управління таких категорій, як ділове планування, контролінг, управлінський облік, бюджетування.Основні напрямки і завдання перспективного розвитку підприємства, виробничо-господарські звязки з іншими підприємствами, профіль і ступінь спеціалізації та комбінування виробництва відображаються у його виробничій програмі. У дисертації обгрунтовано, що розробка виробничої програми повинна здійснюватися на основі проведення маркетингових досліджень, які необхідно провадити за такими основними напрямками: вивчення товару, визначення ємності ринку, конюнктури ринку, вивчення споживачів та сегментування ринку, аналіз діяльності конкурентів, вивчення основних форм та методів збуту продукції. Визначено роль маркетингу у плануванні виробничої програми, яка полягає у тому, щоб привести виробництво у відповідність з попитом та мінімалізувати витрати виробництва. Огляд довідково-аналітичних інформаційних джерел і результати проведеного дослідження вказують на те, що формування виробничої програми на багатьох хімічних підприємствах здійснюється інерційно, без чіткого позначення стратегічних орієнтирів і використання сучасних методів управління та планування; продовжується виробництво низькорентабельної чи навіть збиткової продукції, що погіршує фінансове становище підприємств хімічної промисловості. Основними причинами кризових процесів у секторі є високі ціни на природний газ та інші види сировини, що роблять товарну продукцію українських виробників неконкурентоспроможною в ціновому відношенні; відсутність у підприємств і держави реальних фінансових коштів для модернізації діючого устаткування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій, інших заходів для зниження собівартості продукції; недосконалість існуючої схеми державних постачань мінеральних добрив сільському господарству і схеми розрахунків за них, а також відсутність передумов збільше