Науково-методичні і прикладні підходи до регулювання споживання палива в Україні. Особливості забезпечення економіки паливно-енергетичними ресурсами й обґрунтування методів регулювання виробництва і споживання паливно-енергетичних ресурсів країни.
Аннотация к работе
Незважаючи на те, що основним власним енергоносієм в Україні є вугілля, баланс первинних паливних ресурсів у 1997 р. на 55% складався з нафти і газу, в основному за рахунок імпортних поставок, при наявності практично монопольного постачальника. В звязку з переходом до світових цін, Україні доводиться сплачувати великі суми грошей за імпорт палива, що є значним навантаженням на економіку держави і головним джерелом дефіциту торгівельно-платіжного балансу. Крім того, в регіонах країни під впливом кризових явищ склалося протиріччя між територіальним розміщенням виробничих потужностей багатьох галузей промисловості і потребою в їх продукції як в самому регіоні, так і в Україні. Це обумовлює необхідність вибору раціональних шляхів розвитку паливно-енергетичного комплексу України і енергозабезпечення економіки, що можливо вирішити тільки маючи кількісні оцінки взаємозвязку споживання палива і енергії з динамікою макро-та мікроекономічних показників в коротко-та довгостроковій перспективі. У дослідженні були використані: Концепція державної регіональної економічної політики (надіслана Кабінетом Міністрів до Верховної Ради 8.07.98, №57-2135/4), Національна енергетична програма України до 2010 р. (НЕП) (Постанова Верховної Ради України №191/96-ВР від 15.05.1996), Комплексна державна програма енергозбереження України (Постанова Кабінету Міністрів України №911 від 15.10.95), галузева програма “Вугілля”(Постанова Кабінету Міністрів України №141 від 2.03.94) та інші законодавчі і нормативні акти по енергозабезпеченню країни, статистичні матеріали міністерств і відомств України з питань розвитку економіки і енергетики, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з цих проблем.
Список литературы
За результатами дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 2.2 друк. арк., серед них 2 статті в журналі “Економіка України”.
Структура роботи.
Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків. Текст супроводжується 30 таблицями, 23 додатками. Обсяг роботи складає 187 сторінок машинопису.
Список використаних літературних джерел складає 101 найменування.
2. Основний зміст дисертаційного дослідження
У першому розділі “Теоретико-методичні основи дослідження економічних проблем споживання палива” аналізуються методичні підходи до визначення потреби в паливно-енергетичних ресурсах та запропановані шляхи їх удосконалення; розглядається сучасний стан економіки (її основні індикатори) і досліджуються фактори, що впливають на формування рівнів споживання паливних ресурсів. Радикальні зміни умов функціонування економіки України обумовили необхідність виконання всебічного аналізу методології і методів визначення потреби в паливі, що застосовуються як в економіці в цілому, так і в її галузях. В результаті проведеного дослідження відібрані і рекомендовані до використання найбільш раціональні методи планування і прогнозування потреби в паливі, а також розроблені нові методологічні і методичні підходи визначення ефективності використання палива. Для одержання надійних даних про найбільш доцільні масштаби і напрями використання палива обгрунтовується необхідність застосування не одного, а декількох методів, вибір і приорітетність яких залежать від цілей і задач, що поставлені перед прогнозними розробками.
У дисертаційній роботі дістав подальший розвиток метод прямого рахунку, як метод визначення потреби в паливно-енергетичних ресурсах, шляхом введення додаткового порівняльного аналізу отриманих результатів паливомісткості валового внутрішнього продукту і продукції промисловості в прогнозному і базовому періодах, співставлення темпів зміни потреби в паливі і темпів зміни загальноекономічних показників; удосконалено прогнозування найважливішого чинника визначення потреби в паливі по методу прямого рахунку- питомих витрат палива з урахуванням впливу структурно-технологічних змін на паливомісткість продукції тієї або іншої галузі промисловості. Цей вплив в дисертації оцінюється на основі розроблених програм енергозбереження як в Україні в цілому, так і по її регіонах; одержав подальшу розробку методичний підхід до раціоналізації розподілу палива в умовах дефіциту, заснований на використанні питомого споживання того або іншого виду палива в ретроспективному періоді з урахуванням впливу вартісного чинника на його ефективність у перспективі та визначено алгоритм розподілу палива. Запропоновані методичні підходи дають можливість, на думку дисертанта, з більшою точністю здійснювати прогнозування потреби в паливі з урахуванням структурних зрушень, технологічної трансформації інших чинників і, зрештою, з урахуванням підвищення ефективності паливоспоживання.
Провідна роль енергетичного чинника в сучасній економіці України, що посилюється впливом економіки на масштаби, структуру і напрями розвитку енергетичної бази, визначила необхідність дослідження взаємозвязку рівня розвитку економіки й обсягів споживання палива. Виходячи з цього, здійснено аналіз сучасного стану економіки по основних індикаторах в Україні та економічних регіонах у 1991-1997 рр. За цей період Україна опинилася в глибокій економічній кризі. У порівнянні з 1990 р. валовий внутрішній продукт у 1997 р. скоротився на 62%, промислове виробництво - на 54.5% і валова продукція сільського господарства - більш ніж наполовину.
Одним із найважливіших проявів і наслідків економічної кризи є різке зменшення капітальних вкладень. Незначні обсяги капітальних вкладень не дозволяють ефективно проводити структурну перебудову економіки і здійснювати реконструкцію галузей матеріального виробництва. Як результат, скоротилося капітальне будівництво, що призвело до різкого зменшення обсягів введення в дію основних фондів. По суті, припинено введення найважливіших виробничих потужностей. У результаті розрив по показниках загального рівня економічного розвитку регіонів не тільки не зменшився, але й почав зростати. Найбільше скорочення промислового виробництва відбулося в легкій, паливній, хімічній і нафтохімічній промисловості, чорній металургії, машинобудуванні і металообробці та інших галузях. У звязку з цим, найглибший спад економічної активності спостерігається в тих регіонах, де головне місце займають перераховані галузі. Це, у першу чергу, негативно відбилося на Східному і Центральному регіонах.
Економіка України - складна багатогалузева система, що включає комплекси матеріального виробництва і розвинену невиробничу сферу. При цьому велику питому вагу в міжгалузевих комплексах займають енергомісткі виробництва. На формування потреби в паливно-енергетичних ресурсах, на думку автора, впливають такі фактори, як структурні перетворення в економіці, науково-технічний прогрес, масштаби енергозбереження, перехід до ринкових відносин, зміна форм власності, можливості придбання того або іншого виду палива. Розглянуті чинники мають подвійний вплив на формування потреби в паливі: їх зміна спричиняється як до підвищення, так і до зниження споживання палива. Все залежить від вектора спрямованості цього впливу. До основних чинників, що впливають на обсяги споживання палива, за інших рівних умов, відносяться обсяг виробництва продукції і питомі витрати палива. Аналіз показав, що в останні роки зниження паливоспоживання в Україні обумовлено, головним чином, скороченням обсягів виробництва продукції, а не досягненнями в енергозбереженні. У звязку з падінням обсягів виробництва промислової продукції коефіцієнт використання виробничих потужностей в усіх галузях промисловості коливається в межах 25.0-55.0%, що негативно відбивається на питомих витратах палива на виробництво продукції. У структурі споживання палива частка паливомістких галузей промисловості (електроенергетика, металургія, хімічна і нафтохімічна, будівельних матеріалів) знизилася з 62.5% у 1990 р. до 51.0% у 1997 р. Факторный аналіз споживання палива дозволив визначити основні напрями підвищення ефективності енергоспоживання і краще зрозуміти тенденції в паливоспоживанні, що намітилися в галузях промисловості.
У другому розділі “Аналіз динаміки паливоспоживання в промисловості” розглядається обсяг і структура споживання паливних ресурсів та проводиться оцінка стану структурно-технологічної перебудови економіки.
Аналіз показав, що обсяг і видова структура споживання палива недосконалі. Споживання паливно-енергетичних ресурсів знизилося з 353.0 млн.т у.п. у 1990 р. до 215.1 млн.т у.п. у 1997 р., у т.ч. покотельно-пічному паливу - з 280.6 до 170.3 млн.т у.п., моторному паливу - з 43.9 до 16.2 млн.т у.п. По природним енергетичним ресурсам споживання зберігається майже на одному рівні (у середньому 28.9 млн.т у.п.). Значні зміни відносно 1990 р. відбулися в структурі спожитого палива в бік збільшення частки природного газу (з 48.5% у 1990 р. до 58.8% у 1996 р.) і зменшення частки вугілля (з 33.0% у 1990 р. до 29.1% у 1996 р.) та нафтопродуктів (з 12.8% у 1990 р. до 5.3% у 1996 р.). Незважаючи на високу ціну природного газу, частка його використання як енергоносія в 1996 р. склала 29.9%, а як сировинного компонента - 7.7%.
Дослідження змін структури промисловості в 1991-1997 рр. виконано шляхом визначення впливу на неї цінового і нецінового чинників. Для встановлення кількісного впливу цих чинників на структурну перебудову промисловості розраховані вектори галузевого зрушення і лінійного коефіцієнта зрушення структури (від цінового і неценового чинників та сумарного). На основі проведених розрахунків зроблено висновок, що зміна структури промисловості відбувалася головним чином під впливом цінового чинника, що повязано з переходом до світових цін на паливно-енергетичні ресурси. Таким чином, в Україні державна політика відносно реформування промисловості не була організаційно-мобілізуючою і не сприяла раціоналізації її структури. Тому всі перетворення, що у ній відбуваються, йдуть хаотично, з суттєвими економічними втратами.
З усієї сукупності чинників, що впливають на розмір питомої енергомісткості (паливомісткості) промислового виробництва, найбільше значення має зміна галузевої структури промислового виробництва і паливо-і енергомісткість “ i “ галузі на загальну енерго-і паливомісткість промислової продукції. Для встановлення кількісного впливу цих показників на рівень ефективності використання палива дисертант застосував індексний метод аналізу, який показав, що підвищення паливомісткості промислової продукції за рахунок структурних зрушень відбулося через зростання частки паливомістких галузей (електроенергетика і металургія), а також деякого підвищення частки інших галузей у формуванні в цілому промислової продукції. Зниження паливомісткості промисловості за рахунок структурних зрушень було отримано через зменшення паливомісткості в електроенергетиці, промисловості будівельних матеріалів, машинобудуванні і металообробці.
Технологічний прогрес в галузях, які виробляють паливо і електроенергію, і в галузях, що споживають паливно-енергетичні ресурси, має визначальний вплив на рівень і динаміку паливоспоживання в промисловості. Чим вищий, за інших рівних умов, техніко-технологічний рівень підприємств, тим нижчий обсяг споживання паливно-енергетичних ресурсів, паливо- і енергомісткість продукції. І, навпаки, чим нижчий техніко-технологічний потенціал виробництва, тим вище питоме паливо-і енергоспоживання.
У здійсненні технологічної модернізації виробництва пріоритет повинні мати розробка й освоєння паливо-і енергозберігаючих технологій. У багатьох галузях промисловості України паливо-і енергомісткість продукції в 1.5-2 рази вища, ніж у розвинутих капіталістичних країнах. Якщо на металургійних заводах України на виробництво 1 т чавуну витрачається 672 кг у.п., сталі мартенівської - 138, прокату - 145, сталевих труб - 132, чавунних труб - 365.9 кг у.п., то на японських, відповідно, 520; 110; 88; 103 і 255 кг у.п., або в 1.3-1.5 рази менше. Не на користь України і порівняння з розвинутими країнами за рівнем електромісткості продукції. У кольоровій металургії і хімічній промисловості України на виробництво 1 т алюмінію витрачається 17.9 тис.КВТ.г, магнію - 27.9, нікелю - 31.7, целофану - 26.7 тис.КВТ.г., а в США і Канаді ці показники коливаються в межах 12-13; 21-22; 25-26 і 22-23 тис.КВТ.г, або на 20-35% менше. За 1991-1997 р. енергомісткість валового внутрішнього продукту України збільшилася в 1.4 рази.
У дослідженні визначені шляхи зниження енерговитрат у промисловому виробництві. Дано характеристику новим нетрадиційним джерелам виробництва електроенергії (використання енергії вітру, сонця, гідроенергїі, геотермальних ресурсів, біогазу та ін.). Обгрунтовано положення про те, що головною складовою енергозберігаючої політики України повинна стати така структурна і технологічна модернізація економіки країни, яка б забезпечила мінімізацію витрат паливно-енергетичних ресурсів.
Структурні диспропорції залишаються одним з основних джерел формування негативних тенденцій у розвитку економіки України. Найбільш істотно структурна недосконалість економіки визначається в таких рисах: недостатня соціальна орієнтація, незбалансованість між окремими галузями, технологічна відсталість виробництва, надмірна ресурсомісткість (енергомісткість) основної маси промислової продукції, низька конкурентоздатність. Незважаючи на важливість структурної модернізації, цей процес йде дуже повільно.
У третьому розділі “Основні напрями раціоналізації споживання палива” знайшло відображення авторське бачення напрямів соціально-економічного розвитку України та її регіонів і розроблено прогноз споживання палива з урахуванням структурних зрушень і технологічних змін, запропановано прогнозний паливно-енергетичний баланс і дана економічна оцінка його ефективності.
У роботі на основі аналізу стану економіки за 1991-1997рр. і основних положень Концепції державної регіональної економічної політики проведено коректування прогнозу основних макроекономічних показників України та її регіонів. Реконструкція економіки має здійснюватися під державним контролем. Важливим методом регулювання розвитку економіки регіонів є реалізація державних регіональних програм, що дають можливість повніше узгоджувати територіальні і галузеві інтереси. У прогнозний період підвищиться роль паливно-енергетичного комплексу в енергозабезпеченні економіки. Збільшуються видобуток нафти, вугілля, природного газу й обсяги переробки нафти. В результаті виробництво власних ресурсів природного палива зросте з 72.8 млн. т у.п. у 1997 р. до 137.8 млн.т у.п. у 2015 р., або на 89.3%. Нарощування виробництва природного палива буде забезпечено за рахунок збільшення видобутку вугілля, природного газу й освоєння ресурсів метана вугільних родовищ (табл.1). Збільшення видобутку природного палива дозволить послабити залежність економіки від його імпорту. Так, прогнозується у 2015 р. скоротити імпорт вугілля в Україну на 66.5% проти 1995 р., природного газу - на 14.3%. У той же час обсяг імпорту нафти збільшиться з 13.3 млн.т у 1995 р. до 27.5 млн.т у 2015 р., тобто на 106.8%. Це обумовлено необхідністю нарощування обсягів виробництва нафтопродуктів на НПЗ України для задоволення зростаючих потреб економіки. Збільшення постачання нафти в Україну й обумовлює зростання імпорту первинного палива в 2015 р. на 1.6% проти 1995 р.
Відповідно до потреб економіки споживання котельно-пічного палива збільшиться з 176.3 млн.т у.п. у 1995 р. до 211.2 млн.т у.п. у 2015 р., або на 19.8%.У структурі покриття потреби в паливі відбудуться наступні зміни. Частка вугілля і продуктів його переробки підвищиться з 32.7% у 1995 р. до 38.5% у 2015 р., нафтопродуктів - з 7.9 до 8.2%, а частка природного газу знизиться з 55.4 до 46.9%. Така динаміка структури повязана з тенденцією витіснення використання природного газу.
Таблиця 1 Власні ресурси природного (первинного) палива в Україні
Види ресурсів Один. виміру 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2005 2010 2015
Інші види палива млн.т у.п. 1.8 1.7 1.6 1.7 1.7 1.9 2.1 2.3 2.5
Споживання природного газу в Україні (з урахуванням його використання, як моторного палива) має збільшитися з 85.2 млрд.м3 у 1995 р. до 86.8 млрд.м3 у 2015 р. і буде меншим на 31.5 млрд.м3 проти 1990 р. При цьому його споживання, як палива на енергетичні цілі за прогнозний період зберігається на рівні 76.4 млрд.м3, що повязано з реалізацією організаційно-технічних заходів по обмеженню його споживання.
Економічна ефективність прогнозного паливно-енергетичного балансу полягає в наступному: повному і надійному забезпеченні економіки паливно-енергетичними ресурсами за рахунок нарощування власного видобутку (виробництва) палива, проведення реструктуризації паливно-енергетичного комплексу під контролем держави і диверсифікації джерел паливоспоживання, особливо, по природному газу і нафті, а також реалізації програм енергозбереження. Енергомісткість ВВП знизиться у 2015 р. проти 1995 р. на 15.5%, що свідчить про підвищення ефективності прогнозного паливно-енергетичного балансу.
Висновки
1. Ринкова трансформація економіки обумовила необхідність проведення глибокого аналізу методології і методів визначення потреби в паливі з метою вибору найбільш адаптованих до функціонування економіки в перехідний період. Забезпечено подальше удосконалення і розвиток методичного обгрунтування потреби в паливі в нових умовах господарювання. Доведена доцільність застосування не одного, а кількох методів, вибір яких залежить від цілей і задач, поставлених перед прогнозними розрахунками.
2. Тісний взаємозвязок рівня розвитку економіки і обсягу споживання палива вимагає проведення всебічного дослідження сучасного стану економіки України та її регіонів. Найбільший спад виробництва спостерігається в регіонах, де провідну роль відіграють галузі, що найбільше постраждали від економічної кризи, яка охопила країну і спричинилася до суттєвих змін її енергетичної бази. На етапі переходу до нових економічних відносин перед Україною постало складне завдання збереження рівноваги між виробництвом і споживанням енергії та подальшою реструктуризацією економіки.
3. На формування потреби в паливі істотний вплив мають такі фактори, як структурна перебудова економіки, науково-технічний прогрес, масштаби енергозбереження, перехід до ринкових відносин, зміна форм власності. Усі ці чинники справляють подвійний вплив. При зміні вони можуть впливати як на підвищення споживання палива, так і на його зниження. Все залежить від вектора спрямованості цього впливу. Аналіз показав, що в останні роки зниження паливоспоживання в Україні обумовлено, передусім, скороченням виробництва продукції, а не успіхами в енергозбереженні.
4. Структурні диспропорції залишились одним з головних факторів формування негативних тенденцій у розвитку економіки України. Найбільш істотні структурні недоліки промисловості характеризуються такими рисами як: недостатня соціальна орієнтація, незбалансованість між окремими галузями, технологічне відставання виробництва, висока ресурсомісткість (енергомісткість) промислової продукції, низька конкурентоспроможність. Незважаючи на важливість проблеми структурно-технологічної перебудови, цей процес відбувається вкрай повільно.
5. Обсяг і видова структура споживання палива зазнала під впливом кризи (1991-1997 рр.) суттєвих змін і оцінюються як недосконалі. Споживання паливно-енергетичних ресурсів в цілому зменшилося майже на 40%. Водночас в структурі паливоспоживання зросла частка природного газу на 10.3 процентних пункти при скороченні питомої ваги вугілля на 3.9 процентних пункти.
6. Великий вплив на споживання паливно-енергетичних ресурсів справляють структурні зрушення в економіці. Дослідження структурних змін, які відбулися в промисловості України за 1991-1997 рр., показало: головною рушійною силою цих змін став ціновий фактор, що повязано з переходом до світових цін на паливо. Для кількісного виміру впливу структурних змін на рівень ефективності використання палива застосовано індексний метод аналізу.
7. Визначальний вплив на рівень і динаміку паливоспоживання в промисловості має технологічний прогрес в галузях, які виробляють паливо та електроенергію, і в галузях, що споживають паливно-енергетичні ресурси. Чим вищий, за інших рівних умов, техніко-технологічний рівень підприємств, тим нижчий обсяг споживання паливно-енергетичних ресурсів, паливо-і енергомісткість продукції і, навпаки, чим нижчий техніко-технологічний потенціал виробництва, тим вище питоме паливо-і енергоспоживання. Порівняння паливо-і енергомісткості продукції деяких вітчизняних галузей (металургія, хімічна промисловість) засвідчує, що вона в 1.2-1.5 рази перевищує аналогічні показники економічно розвинутих країн. За 1991-1997 рр. енергомісткість валового внутрішнього продукту України під впливом структурно-технологічних змін збільшилася в 1.4 рази.
8. Розрахунок і обгрунтування основних параметрів прогнозних обсягів споживання палива на тривалу перспективу, збалансування обсягів його використання з можливим надходженням первинних енергоресурсів, розробка прогнозного економічно доцільного паливно-енергетичного балансу країни можуть бути здійснені тільки на основі визначення перспектив соціально-економічного розвитку України та її регіонів з урахуванням структурних зрушень і технологічного оновлення виробництва. В дисертації представлено прогноз економічного розвитку країни в розрізі галузей і регіонів на період до 2015 року. Реалізація прогнозних параметрів розвитку економіки має дати наступні результати: економічне зростання, затухання інфляційних процесів, формування сприятливого економічного середовища, структурна перебудова експорту, підвищення рівня життя населення. За 1998-2015 рр. валовий внутрішній продукт, за прогнозом, збільшиться на 78.9%, продукція промисловості - на 39.7% і сільського господарства - на 31.9%, капітальні вкладення - на 121%. Розраховано відповідні параметри розвитку галузей і регіонів.
9. В прогнозному періоді підвищується роль паливно-енергетичного комплексу в енергозабезпеченні економіки. Обсяг виробництва власних ресурсів природного палива зросте з 77.5 млн.т у.п. в 1995 р. до 137.8 млн.т у.п. в 2015 р., або на 77.5%. Збільшення видобутку природного газу дозволить послабити залежність економіки від його імпорту. В 2015 р. прогнозується скоротити імпорт вугілля в Україну на 66.5% проти 1995 р., природного газу - на 14.3%. В той же час обсяг імпорту нафти збільшиться з 13.3 млн.т. в 1995 р. до 27.5 млн.т в 2015 р., тобто на 106.8%. Це обумовлено необхідністю нарощування обсягів виробництва нафтопродуктів на НПЗ України для потреб економіки і населення. Одним з найважливіших завдань має стати енергозбереження на основі структурних змін і технологічної модернізації виробництва, націлених на зниження паливо-і енергомісткості виробництва. Отже, в паливоспоживанні відбудуться суттеві кількісні і якісні зміни, які в цілому матимуть позитивний характер.
10. Розроблено паливно-енергетичний баланс України на період до 2015 р. Економічна ефективність його полягає в повному і надійному забезпеченні економіки України паливно-енергетичними ресурсами за рахунок нарощування власного видобутку (виробництва) палива, проведення під контролем держави реструктуризації паливно-енергетичного комплексу і диверсіфікації джерел паливоспоживання, особливо по природному газу і нафті, а також реалізації програм енергозбереження. В 2015 р. до 80% усього приросту споживання палива порівняно з 1995 р. буде забезпечуватись за рахунок його кращого енергозбереження, що дасть можливість зекономити 49.8 млн.т у.п. Енергомісткість валового внутрішнього продукту зменшиться в 2015 р. на 15.5% проти 1995 р.
Перелік опублікованих наукових праць, що відображають основні положення дисертації
1. Анализ факторов, влияющих на формирование рациональной потребности в топливноэнергетических ресурсах //”Формування ринкових відносин в Україні”, Збірник молодих вчених, № 2, Міністерство економіки України, Науково-дослідний економічний інститут/ - Київ, 1996 - 0.4 друк.арк., с. 166-171.
2. Потребление топлива в Украине. // “Экономика Украины” политико-экономический журнал, № 7, июль 1997 г./ - Київ, 1997.- 0.4 друк.арк., с.87-89
3. Перспективное энергообеспечение Украины. // “Экономика Украины” политико-экономический журнал, № 8, август 1998 г./ - Київ, 1998. 0.6 - друк.арк., с. 37-43
4. Перспективи забезпечення України паливними ресурсами. //”Продуктивні сили і регіональна економіка” Збірник наукових праць, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України / - Київ, 1998 - 0.4 друк.арк. с.196-202
5. Вопросы вершенствования управления энергосбережением в условиях рыночной экономики // Концептуальные и методические вопросы формирования и реализации программ стабилизации энергетических отраслей / тези доповіді 2-3 березня 1995 р., Київ/ - Київ, 1995. - 0.2 друк.арк.
6. Деякі напрямки розвитку енергозбереження в Україні // тези доповіді Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, 25-27 вересня 1996 р., Малин/ - Малин, 1996. - 0.2 друк.арк.