Економічні переконання, соціальні ідеали, історико-філософські погляди Родбертуса. Буржуазно-реформістська і опортуністична концепція "державного соціалізму". Теорія експлуатації та проблема розподілу. Заборгованість, землеволодіння і поземельний кредит.
Аннотация к работе
Вирішити ці питання можна застосувавши до дослідження народного господарства особливий метод який повинен виходити з понять народного надбання, виробництва, капіталу, доходу, і вже від цих понять переходити до зясування доль окремих осіб в розподілі продукту суспільної праці. В перших трьох "листах" він висловлює закони розподілу в сучасному суспільстві, виходячи з того основного положення, що всі господарські корисності - продукт праці, а цінність продукту рівна праці, витраченій на його виробництво, включаючи сюди як працю, на створення даного продукту, так і працю, витрачену на виготовлення знарядь, що брали участь у виробництві. Перша з цих умов створює економічну можливість існування непрацюючих осіб; друга обертає цю можливість в правову дійсність і примушує працівників ділитися продуктом своєї праці із землевласниками і капіталістами. Оскільки в сучасному господарському обороті одна з тих доль, на які розчленовується національний дохід, завжди тяжіє до рівня "необхідних витрат", тобто залишається, абсолютно, більш менш незмінною, то всяке зростання продуктивності праці повинне мати наслідком відносне пониження частки заробітної плати і підвищення ренти (у широкому сенсі). Тут же і корінна причина промислових криз; при міновому характері господарства, виробництво тільки тоді може починатися або збільшуватися, коли продукти зустрічають відповідну купівельну силу; тим часом, відносна купівельна сила робочого класу, тобто більшості населення, стає все менше, а тому продукти продуктивності праці, що росте, не знаходять збуту.Сприйнявши ідеї Сісмонді, критику ним капіталізму і нужденного становища робітників, Родбертус виступає з проповіддю соціалістичних ідей. Родбертус стоїть на позиціях трудової теорії вартості, хоч формулює і трактує її досить специфічно. Виходячи з трудової теорії вартості, Родбертус розглядає як нетрудові доходи прибуток і земельну ренту. Основою утворення земельної ренти Родбертус називає приватну власність на землю. Отже, Родбертус поставив питання про існування ренти, яку Маркс назвав абсолютною, що ж до диференційної ренти, то він заперечував її існування, хоч і визнавав, що різниця в продуктивності і розміщенні земельних ділянок збільшує ренту.
Вывод
Сприйнявши ідеї Сісмонді, критику ним капіталізму і нужденного становища робітників, Родбертус виступає з проповіддю соціалістичних ідей. Проте він вважає, що їх практичне втілення поки що є нереальним. Що ж до теорії, то тут, на його думку, слід бути безкомпромісним. Саме тому він гостро критикує теоретичні засади так званого катедер-соціалізму і водночас стає одним із основоположників теорії "державного соціалізму". Реформування суспільства він сподівається здійснити за допомогою зрівняльного розподілу, покладаючи цей обовязок на державу.
Теорія цінності. Родбертус стоїть на позиціях трудової теорії вартості, хоч формулює і трактує її досить специфічно. Цінність, крім витрат праці, включає в нього витрати матеріалу і знарядь виробництва, але тільки як попередні витрати праці.
Родбертус визнає різницю між визначенням мінової цінності і самою цінністю, її величиною. Мірою цінності є праця. А одиницею її вимірювання є час.
Виходячи з трудової теорії вартості, Родбертус розглядає як нетрудові доходи прибуток і земельну ренту. Їх він обєднує в єдину категорію "ренти взагалі", яку визнає рівноцінною категорії додаткової вартості. Слід звернути увагу на те, що Родбертус звинувачував К. Маркса в тому, що останній нібито "запозичив" у нього свою теорію додаткової вартості.
Земельна рента. Основою утворення земельної ренти Родбертус називає приватну власність на землю. Вона є нетрудовим доходом власника землі. Земельну ренту дають усі ділянки землі. Отже, Родбертус поставив питання про існування ренти, яку Маркс назвав абсолютною, що ж до диференційної ренти, то він заперечував її існування, хоч і визнавав, що різниця в продуктивності і розміщенні земельних ділянок збільшує ренту.
Що ж є джерелом ренти? За Родбертусом, середні ціни всіх товарів, як промислових так і сільськогосподарських, збігаються з їхніми трудовими вартостями. Кількість додаткової вартості ("ренти") в обох галузях пропорційна створеним у них сумам вартостей. Проте в сільському господарстві та сама сума вартостей, а отже, й додаткової вартості, створюється меншим капіталом, ніж у промисловості, тому що тут немає сирого матеріалу, сировини. Норма прибутку визначається промисловістю. Через те в сільському господарстві виникає певний надлишок над прибутком. Цей надлишок і є земельною рентою.
Проблема розподілу. Однією з найважливіших функцій суспільства Родбертус називає справедливий розподіл суспільного продукту. Під "справедливим" він розуміє такий розподіл, який забезпечує одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. У розподілі багатства Родбертус виділяє дві сторони - економічну і соціальну. Економічна (через дію ринкових відносин) дає змогу власникам землі та капіталу привласнювати частину суспільного продукту (у вигляді процента і ренти). А соціальна - забирає в робітників частину створеного ними продукту, що є порушенням справедливого розподілу.
Чітке розмежування економічної і соціальної сторін розподілу багатства є чи не найбільшою заслугою Родбертуса. Не приділяючи особливої уваги зясуванню пропорцій, які складаються в процесі розподілу між факторами (послугами) виробництва, він спеціально наголошує на проблемі пропорцій між трудовими і нетрудовими доходами в національному продукті.
Висновуючи, що частка робітників у національному продукті зменшується на користь капіталістів і землевласників. Родбертус визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить, на його думку, ліквідацію нетрудових доходів. Але це діло далекого майбутнього. За реальних умов розвязання проблеми він бачить, як уже було сказано, у посиленні ролі держави в розподілі національного продукту.
Список литературы
1. Велика Радянська Енциклопедія
2. М.И. Туган-Барановский “К лучшему будущему” 1996 р.
3. Статті Ойгена Бем-Баверка “Критика основних положень теорії Маркса”.