Організаційно-методичні основи моделі диверсифікації промислово-фінансових груп в Україні, яка є однією з умов становлення нового способу технологічного розвитку промисловості. Розроблення моделі двоступеневого економічного використання лізингу.
Аннотация к работе
Звідси випливає, що економічні проблеми структурних технологічних змін і зрушень у промисловості не просто зберігають сьогодні свою актуальність, але й постають як базисні, тобто, визначають як необхідність економічних якісних змін промисловості, так і ті шляхи, якими повинна бути направлена реалізація цієї обєктивної необхідності. Значний внесок в їх розвиток вносять провідні вітчизняні та закордонні наукові школи: академічного рівня - Інститут економіки, Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки промисловості, Рада з вивчення продуктивних сил України, Інститут регіональних досліджень, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Інститут проблем ринку РАН; системи вищої школи - Київський національний університет ім. Так, залишається дискусійним питання про те, від чого і до чого переходить українська промисловість, які економічні форми та напрями найбільш адекватно віддзеркалюють структурні технологічні зміни й зрушення в промисловості тощо. Предметом дослідження є система відносин господарювання, що склалася в умовах ринкової трансформації в промисловості, і ті економічні форми, які адекватні вимогам структурних технологічних змін і зрушень у промисловості. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають наукові положення вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам структурних технологічних та економічних зрушень в промисловості, системний підхід до аналізу особливостей економічних форм технологічного розвитку промисловості підприємств України.Зміна способів технологічного розвитку відображає найбільш глибинний, детермінантний рівень технологічних відносин у промисловості. З розгортанням у середині XX століття науково-технічної революції починається поступовий перехід від другого до третього способу технологічного розвитку промисловості, що характеризується безпосереднім зєднанням науки з виробництвом. Швидке та постійне оновлення продукції, різкі зрушення в структурі промислової продукції стають головним зовнішнім виявом безпосереднього зєднання науки з виробництвом у сучасній промисловості. Розкриття подвійного характеру технологічного розвитку промисловості дозволяє показати подвійність сучасної технологічної трансформації, що містить перехід, з одного боку, до нового способу технологічного розвитку промисловості, а з іншого - до нового технологічного укладу. Розглядаючи підходи різних дослідників до аналізу диверсифікованості виробництва, автор показує, що ігнорування особливостей складної форми комбінування, що забезпечує інтеграцію кількох виробничих вертикалей, технологічно жорстко взаємоповязаних комплексною переробкою сировини, приводить до фактичного віднесення цього типу інтеграційного процесу до напрямків диверсифікації виробництва.Дослідження економічних проблем структурних технологічних змін і зрушень розвитку промисловості, розробка й обґрунтування перспективних рішень в області формування оптимальних економічних форм технологічного розвитку промисловості, ефективної промислової політики визначили ціль, задачі та зміст даної дисертаційної роботи. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення актуальної наукової задачі розвитку й поглиблення концептуальних основ й організаційно-економічних форм структурних технологічних змін і зрушень у промисловості. Інтегральний науковий результат дисертаційного дослідження становить авторська концепція подвійної технологічної трансформації сучасної промисловості, яка становить теоретичну основу економічного механізму технологічного розвитку промисловості у формі лізингу в рамках ПФГ та особливості його формування в Україні. Суттєвий зміст запропонованої концепції віддзеркалюють такі висновки: доведено, що технологічний розвиток промисловості має подвійний характер. установлено, що науково-технологічні зрушення характеризується подвійною технологічною трансформацією сучасної промисловості, що означає збіг у часі зміни панівного способу технологічного розвитку з переходом до нового технологічного укладу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Дослідження економічних проблем структурних технологічних змін і зрушень розвитку промисловості, розробка й обґрунтування перспективних рішень в області формування оптимальних економічних форм технологічного розвитку промисловості, ефективної промислової політики визначили ціль, задачі та зміст даної дисертаційної роботи.
У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення актуальної наукової задачі розвитку й поглиблення концептуальних основ й організаційно-економічних форм структурних технологічних змін і зрушень у промисловості.
Інтегральний науковий результат дисертаційного дослідження становить авторська концепція подвійної технологічної трансформації сучасної промисловості, яка становить теоретичну основу економічного механізму технологічного розвитку промисловості у формі лізингу в рамках ПФГ та особливості його формування в Україні. Суттєвий зміст запропонованої концепції віддзеркалюють такі висновки: доведено, що технологічний розвиток промисловості має подвійний характер. З одного боку змінюється само джерело промислового розвитку. Ці трансформації виявляються в послідовній зміні способів технологічного розвитку промисловості. Історично перший спосіб технологічного розвитку промисловості базувався на емпірично створеній машинній техніці. Другий - на побічному впливі науки на виробництво, що характеризується втіленням досягнень науки в машинах та обладнанні. Третій, сучасний спосіб технологічного розвитку ґрунтується на безпосередньому зєднанні науки з виробництвом. З іншого боку еволюція промисловості виступає як ланцюг технологічних укладів, що послідовно замінюють один одного. Зміна технологічних укладів не завжди збігається зі зміною способів технологічного розвитку промисловості, але саме тоді, коли вони накладаються один на одного, відбувається черговий стрибок у промисловому розвитку;
установлено, що науково-технологічні зрушення характеризується подвійною технологічною трансформацією сучасної промисловості, що означає збіг у часі зміни панівного способу технологічного розвитку з переходом до нового технологічного укладу. Необхідність такої подвійної технологічної трансформації назріла й в Україні. Вона стала найважливішим фактором, що визначає обєктивну потребу економіки в реформуванні, і була зовні сприйнята як необхідність переходу до ринкових відносин. Проте нерозуміння всієї складності структурних технологічних змін і зрушень у сучасній промисловості, що визначаються подвійним характером цього процесу, породило дуже небезпечні ілюзії, що обернулися, врешті-решт, технологічною катастрофою;
визначено, що криза, яку сьогодні переживає промисловість в Україні, характеризується такими особливостями, які принципово відрізняють її від звичайного циклічного спаду, що періодично охоплює промисловість високорозвинених країн. Передусім відмінність повязана з причиною кризи, що породжена неспроможністю командної системи вирішити назрілу ще за радянських часів проблему подвійної технологічної трансформації промисловості. Звідси випливає специфічний зміст даної кризи. Особливим є й шлях подолання кризи. Для цього необхідне формування таких промислових структур, які могли б здійснити подвійні технологічні зміни та зрушення в українській промисловості;
обґрунтовано тезу щодо розглядання диверсифікації виробництва як втілення цих структурних технологічних змін, тобто як їх похідну. Промислові підприємства, що входять до складних за своєю структурою диверсифікованих комплексів, поступово зєднуються за допомогою міжгалузевих науково-виробничих звязків у міру того, як вони стають споживачами результатів тих самих же міжгалузевих наукових робіт. Ці „невидимі” звязки, що ґрунтуються на комплексному, багатогалузевому використанні результатів наукових досліджень передусім і відрізняють диверсифікацію від складних форм комбінування виробництва;
доказано висновок, що „пересадження” механізму диверсифікації на український ґрунт повинно відбуватися поступово, з урахуванням тих історичних ступенів розвитку концентрації виробництва, які передували процесу диверсифікації в більш розвинених країнах. Формування з вітчизняних підприємств потужних промислових структур повинно пройти через етапи вертикальної інтеграції та все більш складного комбінування. Але ці процеси повинні розглядатися не як самоціль, а лише як підготовка до створення фінансово-промислових груп сучасного західного типу, що мають диверсифіковану структуру та дозволяють використовувати її переваги для становлення нового способу технологічного розвитку. Звідси випливає необхідність удосконалення українського законодавства про ПФГ;
доведено, що диверсифікація виробництва повязана з переходом до нового способу технологічного розвитку, але її недостатньо для формування нового технологічного укладу. Потрібен додатковий економічний механізм технічного переозброєння та реконструкції виробництва. Для його створення необхідно використати лізинг. Механізм лізингу повинен охоплювати, по-перше, закупівлю та передачу в оренду імпортного обладнання, що необхідне базисним виробництвам нового технологічного укладу для створення сучасного обладнання й, по-друге, закупівлю цього обладнання та передачу його в лізинг несучим виробництвам нового укладу. Таким чином, якщо перехід до нового способу технологічного розвитку промисловості обєктивно диктує необхідність підготовки та поступового здійснення диверсифікації виробництва, то становлення нового технологічного укладу обумовлює конкретний напрямок цієї диверсифікації, що охоплює і базисні, і несучі виробництва нового укладу;
автор прийшов до висновку, що лізингові компанії, які створюються комерційними банками, повинні стати центрами структурних технологічних змін і зрушень в українській промисловості, що втілюються у формуванні диверсифікованих ПФГ. Досвід більш розвинених країн показує, що становлення таких науково-виробничих комплексів являє собою досить складний і тривалий процес. В Україні продовж цього перехідного періоду роль регуляторів технологічного розвитку промисловості покликані взяти на себе лізингові компанії.
Реалізація розробленої в дисертації концептуально-методичної бази й сформульованих головних напрямів функціонування системи економічних механізмів технологічного розвитку промисловості дозволить українській економіці подолати кризу й стати на шлях стабільного економічного зростання.
Список литературы
1. Рязанцев В.М. Структурно-технологічні та економічні зміни в сучасній промисловості. - Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2001. - 174 с.
2. Рязанцев В.М. Диверсификация как современная форма концентрации промышленного производства // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса: Одесский политехнический университет. - 1999. - Вып. 3 (9). - С. 261-263.
3. Рязанцев В.М. Проблеми розвитку промислово-фінансових груп України // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Суми: Сумський державний університет, 2000. - Випуск 2"2000. - С. 200-204.
4. Рязанцев В.М. Специфіка диверсифікації у формі фінансово-промислових груп // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 1. - С. 218-224.
5. Рязанцев В.М. Тенденции развития промышленно-финансовых групп в Украине // Регіональні перспективи. - Полтава: Асоціація „Перспектива”, 2000. - № 2-3 (9-10). - С. 79-80.
6. Рязанцев В.М. Лізинг як економічна форма інвестиційного процесу в умовах перехідної економіки // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті. - Рівне: „Теніс”. - 2000. - С. 438-444.
7. Рязанцев В. Исследование технологического развития промышленности // Бизнес Информ. - 1999. - № 19-20. - С. 47-50.
8. Рязанцев В.М. Роль лизинга в технологическом развитии промышленности Украины // Экология, экономика, рынок: Сб. научн. ст. / ОЦНТЭИ; - Одесса: ОЦНТЭИ, 1999. - С. 105-109.
9. Рязанцев В.М. Промислово-фінансові групи як економічна форма інноваційного процесу // Прометей. - Донецк: Донецкий экономико-гуманитарный институт; Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. - 2000. - Вып. 3. - С. 120-124.