Виявлення еколого-географічних особливостей та встановлення закономірностей розміщення популяцій аркто-альпійських видів рослин в Українських Карпатах, розробка засад їх охорони. Вивчення фітоценотичного й абіогенного середовища аркто-альпійських рослин.
Аннотация к работе
Частині з них, зокрема тим, що зростають лише в умовах Заполяря та високогіря помірних широт, тобто популяціям аркто-альпійських видів (Meusel, 1943; Pawlowski, 1929), сьогодні загрожує подальше скорочення чисельності і навіть остаточне зникнення. Польові дослідження проводились протягом 1978-1999 рр., відповідно до держбюджетної наукової тематики Ботанічного саду Львівського національного університету імені Івана Франка “Еколого-ценотичні принципи охорони рідкісних видів рослин у високогірних ландшафтах Карпат” (номер державної реєстрації: 0194U39212); кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Ве 659Б “Моніторинг геосистем заходу України” (номер державної реєстрації: 0193V041139), а також госпдоговірної тематики “Обстеження перспективних для заповідання природних комплексів Осмолодського держлісгоспу” (номер державної реєстрації: 0195U38439). Дослідження виконувалось з метою виявлення еколого-географічних особливостей та встановлення біогеографічних закономірностей розміщення популяцій найбільш поширених аркто-альпійських видів рослин в Українських Карпатах, розробки засад їх охорони. Визначити ландшафтно-екологічну та еколого-ценотичну стратегію популяцій аркто-альпійських видів рослин. Розробити біогеографічні підходи для забезпечення відновлення і збереження популяцій аркто-альпійських видів, запропонувати оптимальні охоронно-господарські режими та можливі шляхи розширення популяцій.Особливе місце у флорі Українських Карпат займають аркто-альпійські види рослин, характер поширення яких спричинений як флуктуаціями материкового зледеніння, утворенням і таненням гірських льодовиків у минулому, так і змінами клімату та формуванням ландшафту в голоцені. Малиновським (1998) серед аркто-альпійських рослин 31 вид слід вважати рідкісним, з них лише 14 - віднесено до „Червоної книги України“ (1996). В цілому поширення популяцій аркто-альпійських видів рослин у багатомірному географічному просторі є мало вивченим. Просторове розміщення популяцій аркто-альпійських видів рослин у межах Українських Карпат встановлено на основі матеріалів власних експедиційних досліджень і даних літературних джерел. Аналіз висотної диференціації флори у ландшафтах Українських Карпат показав істотний вплив середовища висотних місцевостей на поширення аркто-альпійських видів рослин (табл.Протягом голоцену ареали та екологічні ніші аркто-альпійських видів критично скоротилися. В Українських Карпатах більшість популяцій аркто-альпійських видів рослин знаходять свої екологічні ніші в межах високополонинських ландшафтів давньольодовикового генезису, меншою мірою - у середньогірно полонинських і скибових. Аналіз ландшафтно-екологічної приуроченості популяцій аркто-альпійських рослин в Українських Карпатах показав неоднакову пристосувальну здатність цих видів до умов середовища, що дозволило поділити їх на пять умовних груп: а) стосовно абіотичних чинників Лімітуючий вплив на поширення ценопопуляцій аркто-альпійських видів рослин найбільш яскраво проявляють наступні чинники: висота над рівнем моря, тип грунту, його змитість та намитість, геохімічний тип едафотопу, тип висотної місцевості, тип рослинності.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
1. Протягом голоцену ареали та екологічні ніші аркто-альпійських видів критично скоротилися. Вони представлені головним чином у північних широтах. У горах помірних широт збереглися окремі локалітети, які до останнього часу не були вивчені з біогеографічної, екологічної та динамічної точок зору.
2. В Українських Карпатах більшість популяцій аркто-альпійських видів рослин знаходять свої екологічні ніші в межах високополонинських ландшафтів давньольодовикового генезису, меншою мірою - у середньогірно полонинських і скибових. Лише поодинокі знахідки зафіксовані у низькогірних ландшафтах (Угольському та Буковинсько-крайовому).
3. Аналіз ландшафтно-екологічної приуроченості популяцій аркто-альпійських рослин в Українських Карпатах показав неоднакову пристосувальну здатність цих видів до умов середовища, що дозволило поділити їх на пять умовних груп: а) стосовно абіотичних чинників
- особливо пластичні - Juniperus sibirica, Viola biflora;
4. Лімітуючий вплив на поширення ценопопуляцій аркто-альпійських видів рослин найбільш яскраво проявляють наступні чинники: висота над рівнем моря, тип грунту, його змитість та намитість, геохімічний тип едафотопу, тип висотної місцевості, тип рослинності. Аналіз їх інтегрального впливу вказує на певну зміну флористичного складу III-V груп пластичності.
5. Екологічні ніші аркто-альпійських видів здебільшого приурочені до відносно молодих едафотопів, які є характерними для місць активного обвально-осипного формування рельефу в межах привершинних та середніх частин крутосхилів. В Українських Карпатах такі фації мають обмежене поширення, рідше є субдомінантними в альпійському та субальпійському ландшафтних ярусах, де ці рослини знаходять певний кліматичний оптимум.
6. Оптимальним ценотичним середовищем поширення аркто-альпійських видів є поєднання дрібночагарничкових, травянистих та мохово-лишайникових синузій різної ценотичної сформованості. Лише чотири види - Epilobium alsinifolium, Juniperus sibirica, Phleum alpinum, Viola biflora, поширені практично в усіх типах гірської рослинності і є пристосовані до впливу потужних лісових едифікаторних ценопопуляцій.
7. У межах високогірної рослинності корінного типу видам-едифікаторам (Dryas octopetala, Loiseleuria procumbens, Juncus trifidus, Juniperus sibirica) властива еколого-ценотична стратегія типу К-віоленти, решті видам - субедифікаторам і асектаторам - стратегія типу SL-патієнти екотопічні і SK-патієнти фітоценотичні;
- більшість аркто-альпійських рослин має консервативну еколого-ценотичну стратегію і слабо пристосовується до зміни умов середовища, що зумовлює постійне скорочення площ популяцій цих видів;
- вторинний тип стратегії KR виробляється лише у двох видів-едифікаторів (Juncus trifidus, Juniperus sibirica), які володіють великою насіневою продуктивністю, інтенсивно розмножуються вегетативним шляхом. Це дозволяє їм захоплювати території, які звільнилися в результаті зміни умов середовища.
8. Основним принципом охорони аркто-альпійських видів рослин має бути запровадження диференційованого заповідного режиму та природодоохоронних заходів: - максимальне збереження відповідних екологічних ніш шляхом абсолютного заповідання (зокрема ВМ давньольодовикового генезису) та часткове включення еконіш у зони традиційного господарювання;
- за межами заповідних територій - штучне підтримання екотопів рідкісних та зникаючих видів аркто-альпійської флори;
- створення при природно-заповідних установах (ботанічних садах, національних парках, біосферних заповідниках тощо) маточників для розмноження рідкісних аркто-альпійських рослин з метою їх збереження, відновлення та подальшої репатріації.
9. Для вибору оптимального природоохоронного режиму необхідний біогеографічний моніторинг за станом популяцій аркто-альпійських рослин. Останній полягає у періодичних ландшафтно-геоботанічних дослідженнях, картуванні унікальних місць поширення, популяційних обліках, фіксації стану природних комплексів і змін еколого-ценотичної стратегії видів.
Список литературы
1. Сенчина Б.В. Вплив абіотичних чинників середовища на поширення аркто-альпійських видів рослин // Вісн. Львів. у-ту. Сер. географ. - Львів: Видавничий центр ЛДУ, 2000. - Вип. 26. - С. 90-95.
2. Сенчина Б.В. Ландшафтно-екологічні особливості поширення аркто-альпійських видів рослин Українських Карпат // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Збірник наук. праць. - К., 1999. - С. 279-283.
3. Сапоженкова Т.В., Сенчина Б.В., Дручас І.В. Біологічні особливості насіння деяких високогірних рослин Карпат при інтродукції // Укр. ботан. журн. - К., 1986. - Т.43, № 5. - С. 28-31.
4. Сенчина Б.В. Аркто-альпійський елемент флори Українських Карпат та його охорона // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць. В 4-х т. - Київ: Вид-во географ. літератури “Обрії”, 2001. - Т. 4. - С. 109-112.
5. Біронт Н.В., Сапоженкова Т.В., Сенчина Б.В. Еколого-ценотичні особливості Gentiana asclepiadea L. /Gentianaceae/ та можливості її інтродукції // Укр. ботан. журн. - К., 1993. - Т. 50, № 1, - С. 117-119.
6. Сенчина Б.В., Третяк П.Р. Флористичні типи гірських ландшафтів // Лісівницькі дослідження в Україні: Наук. вісник. - Львів: Укр ДЛТУ, 1996. - Вип. 5. - С. 166-170.
7. Сенчина Б.В. Вплив ценотичного середовища на поширення аркто-альпійських видів рослин Українських Карпат // Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку: Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 20-річчю Карпатського національного парку. - Яремче, 2000. - С. 303-307.
8. Божук Т., Сенчина Б. Рослинний покрив Українського Мармарошу: Основні риси та проблеми збереження // Проблеми природокористування Карпатського регіону: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Коломия, ІУПР, 2000. - С. 5-7.
9. Сенчина Б.В. Проблеми збереження та відтворення аркто-альпійської флори високогіря Українських Карпат // Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку: Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 30-річчю Карпатського біосферного заповідника. - Україна, Рахів, 1998. - Т. 2. - С. 127-130.
10. Третяк П.Р., Сапоженкова Т.В., Сенчина Б.В. Популяции редких видов флоры Карпатского государственного природного парка: Вопросы их охраны и расширения. - Львов, 1991. - Деп. в Укр. НИИНТИ. - № 761-Ук 91. - 145 с.
11. Третяк П.Р., Сидорович Я.М., Сенчина Б.В. Методические рекомендации по подготовке и вводу информации в ЭВМ для ландшафтно-геоботанических исследований. - Львов, 1986. - 32 с.