Еколого-географічний аналіз та оцінка співвідношення земель під природною рослинністю та антропогенізованих, виділення районів, що потребують оптимізації структури землекористування. Критерії оптимальності для досліджуваної горбогірної території.
Аннотация к работе
Україна сьогодні переживає еколого-економічну кризу, що виникла через непродуману політику в сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Вона полягала в намаганні одержати максимальну вигоду від використання природних ресурсів при мінімальних затратах на реалізацію заходів зі збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу території. Споживацьке відношення до природного середовища призвело до того, що в більшості регіонів України антропогенне навантаження та антропогенна перетвореність його досягли критичної величини, що негативно впливає на стан природних умов та ресурсів і створює несприятливі умови для життя і праці людини. У звязку з такою ситуацією першочергового значення набуває реалізація стратегічних цілей та концептуальних принципів, закладених в концепції сталого розвитку, проголошених у 1992 році на конференції з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро. Дослідженням природи і природних ресурсів Опілля займалось багато науковців, серед яких слід відмітити праці Ш.Вердака (1923), М.П.Чайковського (1977), К.І.Геренчука (1979), Б.В.Заверухи (1988), М.А.Чижова (1957, 1961), Г.С.Куковиці (1976), С.В.Зелінки, М.І.Адамів (1994) М.М.Барни, Л.П.Царика, В.М.Черняка (1997), Й.М.Свинка, П.М.Демянчука (1999), Б.Р.Пилявського, С.С.Подубівського (1997), Й.М.Свинка, Д.І.Ковалишин, П.І.Данильчука (2005), які торкаються ландшафтних досліджень території та природоохоронних аспектів.У першому розділі “Еколого-географічні аспекти дослідження особливостей землекористування” визначено основні поняття, принципи і підходи проведення ландшафтно-екологічного аналізу території для потреб оптимізації землекористування на засадах збалансованого розвитку. Екологічну оптимізацію визначають як: 1) досягнення найбільш раціональної екологічної рівноваги (з точки зору довготермінової перспективи розвитку господарства і збереження умов життя людей) з допомогою сприятливого поєднання екологічних компонентів і територій з різним ступенем перетвореності людиною; 2) досягнення фази екологічної рівноваги, при якій найбільш повно зберігається біотичне різноманіття. У другому розділі “Структура землекористування території, її особливості та оцінка” проведено типологію горбогірних ландшафтів, проаналізовано структуру землекористування за співвідношенням природних та антропогенізованих земель, зроблено оцінку антропогенної перетвореності територій східної частини Опілля. Горбогірна територія східної частини Опілля в межах Тернопільської області характеризується сільськогосподарською освоєність території (60,3%), досить високою розораністю в середньому по території (39,4%), частка орних земель на значних територіях є вищою за 60%. Проблема оптимального землекористування особливо актуальна для Опільського регіону в плані раціонального використання природно-ресурсного потенціалу території, її ландшафтно-екологічної оптимізації, так як горбогірні території, які переважають на Опіллі, характеризуються значним розчленуванням рельєфу, вищою за середню залісненістю території, своєрідністю господарського використання земель, середнім та низьким рівнем антропогенної трансформації.1.Результатом проведеного дослідження стало відпрацювання теоретико-методологічних особливостей регіонального еколого-географічного аналізу з використанням методів оцінювання, порівняння, аналізу, синтезу. Необхідно забезпечити таке функціонування системи “людина - господарство - природа”, яка, поряд з одержанням економічної вигоди від використання природних ресурсів, забезпечувала б збалансований розвиток і збереження всіх компонентів ландшафту в розрізі регіональних господарських систем. Досліджувана горбогірна територія східної частини Опілля в межах Тернопільської області характеризується сільськогосподарською освоєність території (60,3%), досить високою розораністю (39,4%), частка орних земель на значних територіях є вищою за 60%. За співвідношенням земель під природною рослинністю та антропогенізованих визначено 4 типи земель, що лягло в основу виділення районів природно-антропогенних ландшафтів, зокрема Північно-Західно-Центрального району (частка природних угідь - понад 67%); Північного, Центрального та Південно-Східного районів (частка природних угідь - (50-67%); Східного, Центрально-Західного, Південного та Південно-Західного районів (частка природних угідь - менше 50%). Після аналізу досліджуваного регіону за ступенем оптимальності встановлено, що території з найвищим ступенем оптимальності (коефіцієнт 4) займають 25% (48,5 тис. га), зі ступенем оптимальності вищим за середній (коефіцієнт 3) - 32,4% (63,0 тис. га), із середнім ступенем оптимальності (коефіцієнт 2) - 30,1% (58,3 тис. га), з низьким ступенем оптимальності (коефіцієнт 1) - 12,5% (24,2 тис. га).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
1.Результатом проведеного дослідження стало відпрацювання теоретико-методологічних особливостей регіонального еколого-географічного аналізу з використанням методів оцінювання, порівняння, аналізу, синтезу.
У процесі проведення дослідження вирішено ряд важливих завдань: - проведено аналіз регіональних геоекологічних досліджень, публікацій;
- розглянуто теоретико-методологічні особливості узгоджуваного розвитку регіону та структури землекористування зокрема;
- проведено детальний аналіз різних видів землекористування східної частини Опілля в розрізі сільських рад;
- проаналізовано співвідношення земель під природною рослинністю та антропогенізованих із виділенням природно-антропогенних районів, які потребують оптимізації структури землекористування;
- проведено оцінку антропогенної перетвореності ландшафтів;
- визначено і опрацьовано критерії і напрямки оптимізації землекористування як чинника впливу на ландшафт;
- розроблено рекомендації щодо раціонального використання агропотенціалу території, розвитку туристсько-рекреаційної галузі та уточнено перспективну регіональну екологічну мережу.
2. На сьогоднішньому етапі розвитку продуктивних сил у звязку з надмірним антропогенним впливом на навколишнє середовище та нераціональним використанням природно-ресурсного потенціалу погіршились умови життя і діяльності людини, що негативно позначилось на її здоровї. Необхідно забезпечити таке функціонування системи “людина - господарство - природа”, яка, поряд з одержанням економічної вигоди від використання природних ресурсів, забезпечувала б збалансований розвиток і збереження всіх компонентів ландшафту в розрізі регіональних господарських систем.
3. Досліджувана горбогірна територія східної частини Опілля в межах Тернопільської області характеризується сільськогосподарською освоєність території (60,3%), досить високою розораністю (39,4%), частка орних земель на значних територіях є вищою за 60%. Значна частина орних земель приурочена до схилових та горбогірних територій, що сприяє процесам яроутворення і змиву верхнього родючого шару ґрунту. Лісистість даного регіону (31%) є досить високою, але значні вирубки лісів призвели до того, що природна лісова рослинність даного регіону збереглась лише на окремих ділянках.
4. Території, вкриті природною рослинністю, займають 55,4% досліджуваної території (94,3 тис. га), антропогенізовані - 44,6 % (75,8 тис.га). За співвідношенням земель під природною рослинністю та антропогенізованих визначено 4 типи земель, що лягло в основу виділення районів природно-антропогенних ландшафтів, зокрема Північно-Західно-Центрального району (частка природних угідь - понад 67%); Північного, Центрального та Південно-Східного районів (частка природних угідь - (50-67%); Східного, Центрально-Західного, Південного та Південно-Західного районів (частка природних угідь - менше 50%). 33,5% досліджуваної території характеризуються низькою часткою земель під природною рослинністю (менше 50%).
5. Визначено коефіцієнт антропогенної перетвореності досліджуваної території, який коливається від 2,55 на південний захід від с. Куряни Бережанського району до 8,41 в районі м. Бережани.
Дуже слабо перетворені ландшафти (Кап 8) - 1,2 % досліджуваної території.
6. Для досліджуваної горбогірної території східноопільських ландшафтів ми встановили наступні співвідношення між видами використовуваних земель, які б забезпечили їх оптимальну організацію і виконання ними пріоритетних функцій: орні землі - 30-35%, заліснені землі - 35-40%, сіножаті, пасовища - 20-25%, землі забудови, промисловості та транспорту - до 10%. Частка територій природно-заповідного фонду повинна становити 10,5%. На сьогоднішній день вона становить 6,6%.
7. Після аналізу досліджуваного регіону за ступенем оптимальності встановлено, що території з найвищим ступенем оптимальності (коефіцієнт 4) займають 25% (48,5 тис. га), зі ступенем оптимальності вищим за середній (коефіцієнт 3) - 32,4% (63,0 тис. га), із середнім ступенем оптимальності (коефіцієнт 2) - 30,1% (58,3 тис. га), з низьким ступенем оптимальності (коефіцієнт 1) - 12,5% (24,2 тис. га). Оптимізаційних заходів для вдосконалення своєї структури (коефіцієнти 1, 2) вимагають східна, південна, західна, південно-західна частини регіону (42,6% досліджуваної території).
8. Основними шляхами досягнення оптимальної структури землекористування є наступні: - вилучення з обробітку схилів крутизною понад 50 (залуження) та понад 70 (заліснення), малопродуктивних та забруднених земель з подальшим їх залісненням або залуженням;
- формування регіональної екологічної мережі.
9. Досліджувана горбогірна територія завдяки сприятливим природно-кліматичним умови є сприятливою для забезпеченню відпочинку та оздоровлення населення. Досліджувана територія має умови і для розвитку так званого Зеленого сільського туризму, який користується попитом як серед іноземних, так і вітчизняних туристів. Цікаві рекреаційно-туристичні можливості мають села Гутисько, Куряни, Жуків, Урмань, Вільховець та інші.
10. В межах більшої частини Бережанського району на межі з Івано-Франківською областю доцільно створити РЛП “Бережанське Опілля” з перспективним формуванням національного парку “Опілля” на межі Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей, Поточансько-Урманський ботанічний, Комарівський ландшафтний, Завалівський та Тростянецький лісові заказники.
11. На сьогоднішній день в сфері організації та проведення туристсько-рекреаційної діяльності опільського регіону необхідно здійснити наступні заходи, що забезпечать ефективне функціонування її в майбутньому: - сприяти активізації масового рекреаційно-туристичного руху;
12. Варто розробити обґрунтований довготерміновий план скорочення площі ріллі і заміни її екостабілізуючими угіддями. Ці заходи доцільно здійснити найближчим часом в господарствах сільських рад, які характеризуються найвищою розораністю земель. Це Літятинська с.р. (72,7%), Надрічнянська с.р. (60,2%) Бережанського району, Гориглядівська с.р. (60,5%), Григорівська с.р. (68,8%), Олешівська с.р. (70,2%) Монастириського району, Галицька с.р. (70,5%) Підгаєцького району, Возилівська с.р. (62,4%), Озерянська с.р. (69,8%) Бучацького району, Августівська с.р. (78,2%), Дибщенська с.р. (65,6%), Кривенська с.р. (62,6%) Козівського району.
Список литературы
Статті
1. Герасимів З.М. Еколого-географічні особливості землекористування Бережанського адміністративного району // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2004. - №2. -
С. 153-158.
2. Герасимів З.М. Оцінка ступеня інтегральної антропогенної перетвореності ландшафтів східного Опілля в межах Тернопільської області // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2005. - №3. - С. 75-80
3. Герасимів З.М. Оптимізація землекористування східної частини Опілля (в межах Тернопільської області) // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2006. - №1. - С. 176-180.
4. Герасимів З.М. Агропотенціал східної частини Опілля в межах Тернопільської області та перспективи його використання // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2006. - №2. - С. 150-153.
5. Герасимів З.М. Етапи становлення та розвитку обєктів природно-заповідного фонду в східній частині Опілля // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. - Вип.1(13).- С. 107-109.
6. Герасимів З.М. Перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери на території східної частини Опілля в межах Тернопільської області// Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2007. - № 1. - С.133 - 137.
Тези доповідей
7. Герасимів З.М. Еколого-географічні особливості землекористування Монастириського адміністративного району // Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції “Екологічна географія: Історія, теорія, методи, практика”. - Тернопіль, 2004. - С.89-91.
8. Герасимів З.М. Оптимізація землекористування східної частини Опілля (в межах Тернопільської області) // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю “Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища. - Тернопіль - Бережани - Криворівня, 2006. - С. 46-52.