Характеристика принципів еколого-економічної диференціації земель за функціональним використанням. Ознайомлення з економічним механізмом визначення санкцій за порушення норм раціонального землекористування. Аналіз наукових підходів до визначення збитків.
Аннотация к работе
Водночас нецільове використання земельних ділянок, що супроводжується відхиленням від вимог затвердженої в установленому порядку документації із землеустрою, останнім часом стає одним із найбільш поширених порушень земельного законодавства. Тому важливим завданням економіки природокористування стає наукове обґрунтування розмірів збитків, що завдаються суспільству внаслідок невикористання земельних ділянок або фактичного їх використання, яке не відповідає їх цільовому призначенню, встановленому при передаванні земельних ділянок у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки чи її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень). Визначення таких збитків та притягнення до економічної відповідальності порушників земельного законодавства слід розглядати як важливу запоруку підвищення ефективності державного контролю за використанням та охороною земель. Дисертаційне дослідження тісно повязане із дослідженнями, що виконувалися у 2006 р. в ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у рамках НДР на тему «Розробити методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок» (номер державної реєстрації 0106U007637), що виконувалась на замовлення Державного комітету України по земельних ресурсах, у якій було автором визначено принципи еколого-економічної диференціації земель за функціональним використанням, обґрунтовано економічний механізм визначення санкцій за порушення норм раціонального землекористування, сформульовано підходи до визначення понаднормативного ефекту від нецільового використання земель як економічна основа для відповідальності за нераціональне землекористування (довідка ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 05.10.2009 № 55.1-1802). З метою розвязання поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи: історичний (для аналізу історичних, соціально-економічних та правових передумов рентоутворення на землях різного цільового призначення); монографічний (під час опрацювання наукових публікацій з питань державного-контролю за використанням та охороною земель, нормативних документів з питань землекористування, статистичних даних, енциклопедій); абстрактно-логічний (при визначенні наукових засад діагностування нецільового використання земель); економічний аналіз, визначення відносних величин, середніх величин, індукції та дедукції (для аналізу чинників, що визначають виникнення збитків унаслідок земельних правопорушень); групування (для аналізу статистичних відомостей щодо здійснення державного контролю за використанням і охороною земель) та інші.У першому розділі «Теоретичні засади класифікації земель за цільовим призначенням» висвітлено принципи еколого-економічної диференціації земель за функціональним використанням. Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови, межа експлуатації (використання) земельних ділянок для досягнення конкретних цілей з урахуванням категорій земель, які мають особливий правовий режим. Запропоноване поняття «дозволене використання земельної ділянки», визначене як такий склад угідь земельної ділянки, що узгоджується з метою її використання, яка встановлена при наданні ділянки у власність або у користування. Вказано, що нецільове використання земель, як правопорушення, являє собою невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передаванні земельної ділянки у власність чи наданні в користування, у тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини у разі встановлення обмежень (обтяжень). Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням порушує принцип цільового використання земель та призводить до збитків, що визначаються, по-перше, втратою доходів, які особа могла б одержати у разі цільового використання земельної ділянки, та, по-друге, неправомірного отримання додаткового доходу внаслідок недозволеного фактичного використання земельної ділянки, що не відповідає її цільовому призначенню.В Україні при землекористуванні історично закріплений принцип цільового використання земель, відповідно до якого власники земельних ділянок зобовязані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням, яке визначає порядок, умови та межу експлуатації (використання) земельних ділянок для досягнення конкретних цілей з урахуванням категорій земель, що мають особливий правовий режим, встановлений при наданні земельної ділянки у власність або користування. Нецільове використання земельних ділянок, що відбувається із відхиленням від вимог затвердженої в установленому порядку документації із землеустрою, останнім часом стає одним із найбільш поширених порушень земельного законодавства. Діагностування (виявлення) правопорушень, повязаних із нецільовим використанням земельних ділянок, доцільно здійсню