Підходи до формування раціонального природокористування у процесі створення сталих землеволодінь і землекористувань. Еколого-економічна стабілізація структури угідь природно-сільськогосподарських районів, обґрунтування вдосконалення їх придатності.
Аннотация к работе
Стале землекористування є комплексом екологічних, економічних та соціальних факторів, які гармонійно взаємодіють. Загальноприйнято економічне оцінювання ефективності формування сталого землекористування треба проводити з урахуванням багатьох факторів, основним з яких є приріст врожаю з одиниці площі на певному проміжку часу. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напряму наукових досліджень ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» «Проведення наукових досліджень та розробка рекомендацій з удосконалення формувань системи землеволодінь і землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих субєктів сільськогосподарського виробництва з урахуванням регіональних особливостей» (номер державної реєстрації 0105U005683), в межах якого автором розроблені пропозиції щодо розвязання проблем раціоналізації природокористування у контексті сталого розвитку та вдосконалення системи землеволодінь і землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих субєктів сільськогосподарського виробництва. У процесі наукового дослідження були використані такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення науково обґрунтованих підходів формування землеволодінь на засадах сталого розвитку та формування висновків); статистичний (групування середніх величин у результаті аналізу сучасного стану використання та охорони змельних ресурсів, а також екологічних показників по відповідних природно-сільськогосподарських одиницях); монографічний (аналіз сучасних умов використання сільськогосподарських земель); розрахунково-конструктивний (еколого-економічна оцінка сільськогосподарських землекористувань ринкового типу), а також метод комплексного аналізу, який дав змогу оцінити ефективність удосконалених підходів до формування сталих землекористувань ринкового типу. Вони визначають сукупність теоретичних, методичних і прикладних положень та висновків щодо формування сталого сільськогосподарського землеволодіння й землекористування у ринкових умовах і його еколого-економічної оцінки, а саме: вперше: сформульовано основні напрями подальшого вдосконалення еколого-економічної оцінки сільськогосподарських землекористувань з використанням екологічного показника перевищення розораності ґрунту та диференціального значення індексу збереження ґрунтів (ІЗГ) на основі природно-сільськогосподарського районування території;У першому розділі «Теоретико-методологічні основи еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування» висвітлено історичні та соціально-економічні передумови формування землекористувань і землеволодінь у процесі реформування земельних відносин, набуття ними ринкової цінності в контексті розвитку різних форм власності на землю. Під оптимізацією структури сільськогосподарських угідь слід розуміти сукупність заходів щодо знаходження оптимального варіанта землекористування на рівні ландшафту з метою використання земель в еколого-безпечному режимі та врахування потреб економіки держави. Це зменшення розораності до науково обґрунтованого співвідношення, чого досягають залуженням еродованих, дуже схилових і малопродуктивних орних земель, залісненням ділянок сильноеродованих пасовищ; організацією території, яка вписувалася б у природний ландшафт і водночас виключала б розміщення просапних культур на еродованих землях, а також на схилах крутістю понад 50, збільшення лісистості та кормових угідь до екологічно обґрунтованих норм. Тобто економічному обґрунтуванню можуть підлягати лише ті угіддя, які дають дохід (за рахунок підвищення або зниження врожайності сільськогосподарських культур), а угіддя, які не забезпечують прямого економічного ефекту, але є екологічно важливими для агроландшафту, повинні бути законсервовані (залуження чи заліснення). У другому розділі «Аналіз земельно-ресурсного потенціалу як обєкта досліджень у процесі трансформування форм власності на землю в сільському господарстві» приділено особливу увагу дослідженню впливу антропогенних процесів на екологічну стійкість сільськогосподарських ландшафтів новостворених агроформувань Лісостепової Лівобережної природно-сільськогосподарської провінції України.У результаті дисертаційного дослідження сформовано принципи оцінювання ступеня ерозійної небезпеки сучасного використання земельного фонду в Лісостеповій Лівобережній природно-сільськогосподарській провінції України, які ґрунтуються на засадах природно-сільськогосподарського районування та врахуванні втрат ґумусового горизонту ґрунту внаслідок посилення ерозійних процесів, використання яких дасть змогу вдосконалити ефективність господарювання та охорону земельних ресурсів на засадах сталого розвитку й послабити негативні процеси. Враховуючи стійку тенденцію до зростання еродованих площ і переважання на більшості території Лісостепової Лівобережної природно-сільськогосподарської провінції небезпечних водно-ерозійних процесів, пропонується ентропійна модель формування сталого агроландшафту, яка передбачає врахування повного комплексу агро