Еколого-економічні пріоритети розвитку лісоресурсного комплексу України - Автореферат

Власнісний статус природних ресурсів, у тому числі й земель лісогосподарського призначення і лісових ресурсів, функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом суперечать вимогам як сталого розвитку, так і ринковим умовам господарювання. Ситуація, що склалася вимагає вирішення низки важливих завдань галузевого і міжгалузевого характеру, зокрема: оцінки природно-ресурсного потенціалу; визначення ролі природних ресурсів в структурі соціально-економічного розвитку і еколого-економічної безпеки; розробки методологічних і методичних підходів оцінки ефективності програмних заходів з проблем використання природних ресурсів; структурної трансформації природно-ресурсної сфери; переходу галузей економіки на ринкові відносини. Трансформація лісоресурного комплексу по новому ставить питання щодо розробки науково-методологічних напрямків розширеного відтворення лісових ресурсів, формування ринково-орієнтованого організаційно-фінансового механізму, відродження багатоукладної системи організації у сфері лісового господарства, забезпечення комплексного збалансованого використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення частки лісових ресурсів в природоресурсному потенціалі та національному багатстві країни. “Проблеми сталого розвитку: основні напрями структурних трансформацій в економіці України” - розділ “Лісові ресурси”, номер держреєстрації 0101U007882 (автором розроблено пропозиції, щодо реформування власнісного статусу лісів ресурси і переходу лісового господарства України на засади сталого розвитку); 3.1.5.77. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі в основному використовувалися такі методи: системного підходу - для розкриття змісту поняття “еколого-економічна природа лісу”, оцінки антропогенних чинників на лісові екосистеми, аналітичної оцінки тенденцій розвитку лісоресурсної сфери; абстрактно-логічний - для структурної трансформації, розвитку і розміщення виробничих структур лісового комплексу та оптимізації лісоресурсного відтворення; діалектичний і причинно-наслідкових звязків - для формування ринково-орієнтованого фінансового механізму в сфері використання і відтворення лісових ресурсів; факторний аналіз і економіко-статистичний метод - для оцінки стану лісових ресурсів, напрямків їх використання та розкриття методологічних аспектів оцінки ефективності відтворення і використання лісових ресурсів; наукової абстракції - для розробки стратегічних напрямків оптимізації розвитку лісоресурсної сфери, формування ефективної системи організації управління лісами і лісогосподарським виробництвом.У першому розділі “Науково-методологічні засади еколого-економічної оцінки використання лісових ресурсів” наведена інтерпретація сутності еколого-економічної природи лісу в суспільному виробництві, сформульована низка особливостей лісових ресурсів, що відрізняє їх від інших ресурсів природи основними з яких, на наш погляд, є: здатність до природного відновлення (самовідновлення) та відтворення за допомогою праці, довготривалість лісовирощування, продукування різноманіття продукції корисностей, які широко використовуються у виробництві і споживанні. Таким чином, точка зору економістів, що ліс в економічній сфері може виступати як головний засіб виробництва, просторовий базис розміщення лісозаготівельної промисловості, мисливства, сфери обслуговування, як ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища, нами поділяється. Частка лісогосподарського виробництва в економічній сфері є порівняно “незначною”, а шкода нанесена природі від нераціонального лісокористування та неефективного використання різних несировинних функцій лісу негативно відбивається на екологічній ситуації. Екологічні корисності лісу (продукування кисню, поглинання вуглецю, водоохоронне, захисне значення лісу тощо) безпосередньо носіями ефекту в лісовому господарстві не виступають, а проявляються в соціальній сфері, сільському господарстві, водному та інших галузях. Небезпечними ж їх чинниками в структурі еколого-економічної безпеки вважаються сировинна спрямованість використання лісів, низька лісистість території, породна і вікова структура незбалансованість лісових насаджень, неефективна лісоресурсна політика.Виходячи із проведеного дослідження з питань розвитку лісоресурсного комплексу поглиблено поняття еколого-економічна природа лісу, яке на відміну від наявного трактування, інтерпретується як територіально-соціально-економічна система, що виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторовий базис розміщення лісоексплуатації, деревообробної промисловості, сфери обслуговування (рекреація, туризм тощо), мисливської фауни, та як найбільш ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища. Розкриваючи науково-методологічні засади використання лісових ресурсів встановлено, що ліс у сфері суспільного виробництва може виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукту праці. Ліс, як засіб праці використовується, перш з

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи з вирішення наукового завдання - поглиблення науково-методологічних засад з еколого-економчних пріоритетів розвитку лісоресурнсого комоплексу України. Це дало змогу зробити висновки науково-методологічного спрямування, основними з яких є: 1. Виходячи із проведеного дослідження з питань розвитку лісоресурсного комплексу поглиблено поняття еколого-економічна природа лісу, яке на відміну від наявного трактування, інтерпретується як територіально-соціально-економічна система, що виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторовий базис розміщення лісоексплуатації, деревообробної промисловості, сфери обслуговування (рекреація, туризм тощо), мисливської фауни, та як найбільш ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища. Залучення лісових ресурсів у сферу матеріального виробництва означає перетворення їх в складовий елемент продуктивних сил суспільства, формування економіки країни та задоволення населення в продуктах і корисностях лісу.

2. Розкриваючи науково-методологічні засади використання лісових ресурсів встановлено, що ліс у сфері суспільного виробництва може виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукту праці. Це так звана троїста економічна природа лісу. Економічні функції лісу в суспільному виробництві залежать від специфіки лісогосподарської діяльності, проявляються в лісовирощуванні і лісозаготівельному виробництвах, наприклад у вигляді засобів праці і місця, на якому відбувається процес праці. Ліс, як засіб праці використовується, перш за все, для створення нового покоління, оскільки лісові насадження є джерелом насіння (плодів), він стає важливою продуктивною силою в виробництві харчових рослинних ресурсів лісу (гриби, ягоди, дикорослі плоди, лікарські рослини тощо).

3. Складові компоненти лісу, як це випливає із науково-методологічних засад проведеного дослідження, знаходяться між собою та іншими компонентами природи в тісній взаємодії і взаємозалежності. Складні взаємовідносини складаються між деревними рослинами, ресурсами не деревної рослинності (грибами, ягодами), ґрунтами, тваринами, мікроорганізмами, порушення яких часто призводить до негативних наслідків. Тому використання лісових ресурсів, їх відтворення і збереження повинно регламентуватися на основі науковообгрунтованих принципах і нормативах.

4. Спираючись на функції лісу як засобів виробництва можна виділити різні організаційні структури господарської діяльності з неоднаковими технологічними процесами. У лісах, які виступають у ролі засобів праці, це відтворення лісосировинних ресурсів і підвищення соціально-екологічних функцій насаджень (лісогосподарське і лісопаркове виробництво, сфера послуг), а в ролі предметів праці - лісоексплуатація і деревообробка (лісопромислове виробництво). У цілому, лісові ресурси при інших рівнозначних умовах використовуються комплексно, чому відповідає багатофункціональна структура цього феномена і лісогосподарського виробництва.

5. Досліджуючи процеси вилучення лісових ресурсів із сфери лісовирощування зроблено висновок, що це явище досить суперечливе. Воно характеризується як позитивними, так і негативними еколого-економічними наслідками. Позитивні наслідки - це забезпечення галузей економіки і населення ресурсами лісу. Негативні економічні наслідки - наявні втрати (упущена вигода), які виникають через неможливість одночасного використання лісових ресурсів за їхніми альтернативними функціями (соціальні, екологічні).

6. На основі узагальнення результатів дослідження доведено, що ліси - важлива складова еколого-економічної безпеки, яка представляє собою систему заходів, на підставі якої забезпечується мінімальне порушення природно-ресурсної рівноваги. Підвищення стійкості екосистем до різноманітних негативних зовнішніх впливів та збереження їх здатності до само регенерації. Тобто, мається на увазі досягнення зрівноваженої взаємодії між лісами, виробництвом і оточуючим природним середовищем, а також гармонізація їх взаємовідносин на основі дотримання законів розвитку біосфери. Ліси як складова еколого-економічної безпеки, крім того, здатні забезпечувати таку внутрішню взаємодію елементів екосистеми, при якій науковообгрунтовані процеси лісоексплуатації відтворення лісів є ефективним фактором збереження екосистеми їх покращення та розвитку окремих сфер і всього оточуючого середовища. Цільова установка лісу в структурі еколого-економічної безпеки зводиться до забезпечення умов існування і сталого розвитку територіально-соціально-економічних систем, а основними завданнями її є подолання кризового стану природно-ресурсних систем.

7. Нами, на основі аналізу матеріалів дослідження підтверджено, що в останні роки у звязку зі спадом деревообробного і меблевого виробництв та через низьку платоспроможність споживачів попит на лісові ресурси знизився. Лісосічний фонд на 10-20% недовикористовується, особливо в регіонах, де розробка лісосік повязана з великими затратами, зокрема в складних природних умовах. Несвоєчасне використання лісових ресурсів, поступове накопичення в звязку з цим стиглих і перестійних насаджень та зростаючого техногенного впливу на ліси стало причиною їх ослаблення, погіршення санітарного стану, а в окремих випадках деградації лісових насаджень.

8. Відтворення лісових ресурсів - одна з важливих проблем соціально-економічного розвитку і лісогосподарського виробництва, зокрема. Основне завдання цього процесу - задоволення потреби народного господарства в ресурсах і різноманітних корисностях лісу, до числа яких відносяться: деревина від рубок головного користування і рубок, повязаних з веденням лісового господарства, технічна сировина (живиця, смола тощо), продукти побічного лісокористування (ягоди, гриби, горіхи, лікарські рослини тощо), а також екологічні і соціальні функції насаджень.

9. Підвищення ефективності використання й відтворення лісових ресурсів тісно повязується з фактором ресурсозбереження, що реалізується на основі впровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації господарських звязків, посилення режиму економії. Шляхи вирішення проблеми ресурсозбереження різноманітні. На перший план виступають задачі одержання все більшої кількості кінцевої продукції з одиниці заготовленої сировини та поліпшення використання відходів деревини.

10. Зміни у систем і лісового господарства потребують науковообгрунтованого ведення державного лісового кадастру з метою планування раціонального використання і управління лісовими ресурсами, рентної оцінки лісових ресурсів, встановлення рентних платежів за лісові ресурси, оподаткування земель лісового фонду, державного контролю за використанням і охороною лісів, державної реєстрації прав на землі лісового фонду, а також підтримки раціонального обігу лісового фонду в умовах реформування економіки. В лісовому господарстві вирішення таких завдань забезпечується використанням даних економіко-екологічної оцінки лісових ресурсів як важливої складової кадастру природно-ресурсного потенціалу.

11. Основним завданням лісового господарства, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є забезпечення, перш за все, поступового нарощування виробництва. Розвиток їх в перспективі повинен спрямовуватися в напрямку підвищення ефективності виробництва на основі удосконалення його структури, інтенсифікації і зростання виробничого потенціалу, комплексного раціонального лісокористування. Особливе значення має підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності, нарощування імпортозамінюючих виробів і зміцнення експортного потенціалу.

12. Проблема фінансування лісоресурсної сфери тісно повязана з її специфічними особливостями - довготривалим періодом лісовирощування та поєднанням у процесі лісовирощування сил природи і праці. Лісовирощування і лісокористування не збігаються в часі і просторі, в цьому процесі немає прямого звязку між витратами на виробництво лісопродукції і виручкою від її реалізації, як це властиво іншим галузям економіки з коротким періодом ротації.

13. На сьогодні в лісоресурсній сфері склалася така ситуація: командно-адміністративні структури ще досить живучі, демократичні перетворення йдуть важко (інколи гальмуються). Реформування відносин власності на ліси і лісові ресурси зволікається, економічні важелі в процесі господарювання недостатньо реалізуються. Формування ринковоорієнтованої системи організації і управління в галузі сприймається неоднозначно. Це складна і суперечлива акція, з якою необхідно рахуватися.

14. Система управління, що створена в період адміністративно?командної системи, проявляє дуже значну інерцію і не дивлячись на корінні економічні реформи останнього десятиріччя ситуація у сфері лісокористування ще не зазнала якісних змін. Структура державних органів і їх функції ще не перебудовані так, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс правомочностей власника. Ліси і лісові ресурси в основному (за винятком окремих лісоземельних ділянок) не ідентифіковані в якості обєктів власності.

Розділи в колективних наукових виданнях

1. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Лицур І.М., Голуб О.А., Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Запорізької області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 38-40. Особистий внесок: наведена оцінка стану земель лісового фонду і лісових ресурсів області.

2. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Бондар В.С., Голуб О.А., Лицур І.М., Бабич Р.Б., Карпук А.І., Дзюбенко О.М. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Івано-Франківської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 37-38. Особистий внесок: викладено заходи з питань зменшення масштабів стихійних природних явищ.

3. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Голуб О.А., Лицур І.М., Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Львівської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 32-34. Особистий внесок: розраховано прогнозні параметри з лісовідновлення і лісокористування.

4. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Голуб О.А., Лицур І.М., Бабич Р.Б., Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Сумської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 37-38. Особистий внесок: визначено і обгрунтовано обсяги лісозаготівельної продукції.

5. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Голуб О.А., Лицур І.М., Антоненко І.Я., Бабич Р.Б., Карпук А.І., Дзюбенко О.М., Бистрякова Ю.І. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Херсонської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 34-35. Особистий внесок: обгрунтовано прогнози з питань лісокористування з відповідними розрахунками.

6. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Бондар В.С., Голуб О.А., Лицур І.М., Антоненко І.Я., Бабич Р.Б., Бистрякова Ю.І., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Хмельницької області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 33-34. Особистий внесок: наведена оцінка стану земель лісового фонду і лісових ресурсів області.

Статті у наукових фахових виданнях

7. Дзюбенко О.М. Структурна трансформація лісового фонду українського полісся // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - С. 154-160.

8. Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М. Формування ринково орієнтованого фінансового механізму лісового господарства України // Регіональна економіка. - 2005. - №4. - С. 73-79. Особистий внесок: обгрунтована структура фінансового механізму галузі.

9. Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Лісові ресурси в структурі продуктивних сил України // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - Ч. 2. - С. 211-216. Особистий внесок: визначено основні складові лісоресурсної сфери, що представляють собою важливе значення в продуктивних силах.

10. Лицур І.М., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Плата за ресурси у сфері фінансування лісового господарства України // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 95-100. Особистий внесок: сформульовано основні елементи плати за лісові ресурси і корисності лісу.

11. Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Ресурсозбереженя у сфері лісопромислового комплексу України // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 131-137. Особистий внесок: викладено пропозиції щодо підвищення ефективності використання вторинної деревної сировни.

12. Дзюбенко О.М., Лісовий комплекс в контексті екологічно-збалансованого (сталого) розвитку // Науковий вісник національного аграрного університету. Лісівництво. - 2005. - Вип. 83. - С. 301-307.

13. Антоненко І.Я., Євтушенко І.А., Дзюбенко О.М. Лісові екосистеми у сфері стабілізації навколишнього середовища // Науковий вісник національного аграрного університету. Лісівництво. - 2005. - Вип. 83. - С. 248-256. Особистий внесок: наведена оцінка впливу лісу на стабілізацію навколишнього середовища.