Дослідження еколого-економічних основ формування політики сталого розвитку. Перспективи регіонів в умовах перехідної економіки. Формування регіональної політики, механізми регулювання сталого розвитку регіонів. Застосуванні цільових комплексних програм.
Аннотация к работе
Ще в 1992 році на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро світове співтовариство проголосило перехід до сталого розвитку, який створює умови для гармонізації відносин людини і природи, оптимального задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. У 1997 році на ювілейній сесії Генеральної Асамблеї ООН українська делегація на чолі з Президентом підтвердила прагнення України до сталого розвитку, альтернативи якому сьогодні немає. У відповідності до рекомендацій Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро), за рішенням Кабінету Міністрів України розроблено проект Концепції сталого розвитку України, згідно з яким необхідно розробити основні принципи стратегії та політики сталого розвитку України та її регіонів. Під поняттям “регіон” у роботі розглядається адміністративна область як основна ланка територіального управління в Україні. Вирішення цієї проблеми можливе при умові розробки сценарію їх розвитку, що у свою чергу вимагає формування регіональної політики сталого розвитку в Україні.З одного боку сталою (стійкою, врівноваженою і т.п.), на думку автора, можна вважати економічну систему, перехід якої до бажаного стану відбувається таким чином, що жоден із множини чинників, які визначають критерії сталості, не виходитиме за допустимі межі на заданій траєкторії зміни стану системи відповідно до стратегії її розвитку. Для країн з перехідною економікою та НІК стратегія, на думку автора, характеризується формуванням соціальних основ розвитку економіки, що передбачає досягнення таких цільових орієнтирів: формування національної культури та ідеології, яка б культивувала бережливе ставлення до навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів; забезпечення умов реалізації трудового, духовного, інтелектуального потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощування зусиль, щодо примноження суспільного добробуту; формування механізму правової захищеності громадян; розвиток освіти у напрямку екологізації свідомості; пропаганда здорового способу життя населення та створення умов для його реалізації; розвиток наукової бази здійснення реформ; створення громадянам умов для життя в якісному навколишньому природному середовищі; формування механізму забезпечення соціальних гарантій; формування системи соціально-економічних методів управління природоохоронною діяльністю та раціональним використанням і відтворенням природних ресурсів; структурна перебудова економіки суспільства спрямована на забезпечення потреб людини, відхід від принципу “виробництво для виробництва” і перехід до “виробництва для споживання”; проведення виробничо-господарської діяльності з врахуванням природної місткості регіону та забезпечення відновлювальних властивостей навколишнього середовища; підвищення рівня організації природокористування із врахуванням природнокліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу за умови збереження або забезпечення їх рівноваги. Ці країни повинні стати центрами по проведенню міжнародних симпозіумів, конференцій, виставок, кінофестивалів, конкурсів і інших заходів у галузі екологізації свідомості, розробки методів екологізації, охорони навколишнього середовища, розвитку НТП, фінансової підтримки екологічних програм у різних країнах, розробки міждержавних транскордонних програм переходу на сталий розвиток: установлення гарантій рівності для всіх країн перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя; забезпечення умов реалізації трудового, духовного, інтелектуального потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці; раціональне використання власних природних ресурсів, розвиток видобувних галузей; налагодження співробітництва у справі створення відкритої міжнародної економічно-екологічної системи, яка веде до економічного зростання і сталого розвитку всіх країн; розробка критеріїв регіонального і світового сталого розвитку та механізмів їх досягнення. В роботі конкретизовано зміст поняття “регіон” через призму сталості розвитку, зясовано особливості розвитку регіонів, які визначають його майбутнє функціонування. Серед яких: відсутність на державному рівні сформованої стратегії розвитку регіонів, яка б відображала загальнодержавні пріоритети розвитку регіонів та взаємоузгоджувала їх інтереси; недостатня наукова обґрунтованість дій уряду щодо управління регіонами; відсутність дієвих механізмів комплексного регулювання процесами соціально-економічного розвитку регіонів; недосконалість фінансово-бюджетної системи регіонів; невідповідність існуючого нормативно-правового забезпечення умовам сталого розвитку регіонів.На основі проведених у дисертаційній роботі досліджень можна сформулювати ряд принципових висновків і пропозицій щодо напрямів, методів і механізмів розвязання проблем сталого розвитку держави та її регіонів: 1. В дисертаційній роботі розроблено понятійно-термінологічний апарат, що характеризує процеси сталого розвитку суспільства, країни, регіону. У дисерт