Політична парадигма інтенсифікації. Земельний ресурс: соціально-економічна роль, значущість. Основні риси техногенної експансії в сільському господарстві. Радянська практика освоєння сільгоспугідь: природоохоронний компонент. Наслідки широкої меліорації.
Аннотация к работе
Проблема забезпечення оптимальних умов функціонування вітчизняного сільського господарства, всіх сторін буття українського селянства, сфери, де тісно взаємодіють чинники політичного, технологічного, соціального, екологічного, культурного, освітнього, звичаєвого характеру, давно вже набула загальносуспільного значення і потребує для свого вирішення поєднання зусиль фахівців різних профілів. Переконливим підтвердженням необхідності дослідження широкого кола проблем, повязаних із часовим та просторовим функціонуванням складних соціоекологічних систем, одним із яскравих втілень яких виступає сукупність агропромислового комплексу та сільського соціуму, є те, що за одностайною згодою провідних представників світового історичного співтовариства на ХХ Міжнародному конгресі історичних наук, який працював в червні 2005 року в Сіднеї, перша із проблем, запропонованих для обговорення фахівцями, що репрезентували майже 60 країн світу, була сформульована наступним чином: „Екоісторія: нові теорії та підходи”. Ще однією особливістю, яка підкреслює важливість екоісторичних досліджень, є та, що для вирішення назрілих проблем виникла обєктивна необхідність залучення широкого кола фахівців, які за своєю основною освітою є спеціалістами в галузі не лише історії, але і екології, хімії, фізики, математики, біології тощо. Навіть за сучасних умов, незважаючи на значний поступ у ХХ столітті по шляху індустріального розвитку, її сільське господарство продовжує значною мірою визначати характер і перебіг життя переважної частини українського народу. Актуальність теми зумовлена ще і тим, що сьогодні сільське господарство, власне увесь сільський соціум у всій багатомірності його складових частин та звязків, перебуває на стадії проведення однієї із найбільш кардинальних змін не лише сільськогосподарського виробництва, а і самого способу життя.В радянській історіографії практично весь комплекс дослідницьких проблем, так чи інакше повязаних із впливом сільського господарства на довкілля, незважаючи на значну кількість публікацій присвячених селянству та сільському господарству, був достатньо обмежений. Слід зазначити, що вже на перехідному етапі творення сучасної української державності проблема формування продуманої, виваженої, програми утвердження справжнього дбайливого господаря землі стала одним із провідних напрямків у роботі істориків, соціологів, економістів, екологів. С.Васюта виклав концептуальні положення стосовно збереження і екологічного відродження села в контексті утвердження незалежної державної політики України, М.Герасименко зосередив увагу на тривожних явищах, викликаних надмірною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва. Дослідник зосереджує увагу на вивченні взаємозвязку між господарюванням, умовами праці сільських трудівників, їхніми соціально-побутовими умовами, культурою, духовністю та ставленням до землі. Так, „Відомості Верховної Ради Української РСР” акумулювали в собі укази, закони і постанови вищого органу державної влади, які дозволили зясувати логіку прийняття державних рішень із питань інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, проведення в життя таких політичних програм, як хімізація, меліорація тощо.Морозова С.А. Витоки сучасного екологічного стану у сільському господарстві // Український селянин. Морозов А.Г., Морозова С.А. Енергетичний аналіз сільського господарства Черкаської області (друга половина XX ст.) // Український селянин. Етнонаціональні ментальні засади системи господарювання українців на землі // Вісник Черкаського державного університету.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОсновний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора