Загальні екологічні тенденції в сучасній проектній культурі. Етапи розвитку теорії та практики дизайнерського мистецтва у другій половини ХХ ст. Систематизація основних ознак екологічного фактора, що впливає на формоутворення дизайнерської освіти.
Аннотация к работе
Із цілого комплексу факторів, які необхідно враховувати у процесі дизайнерського проектування, сьогодні визначальну роль почав відігравати екологічний фактор. Теоретичний розгляд особливостей формоутворення в дизайні, що виникають під впливом екологічного фактора, покликаний заповнити відповідну прогалину в практиці вітчизняного дизайну. Дослідження проведено в рамках науково-дослідних розробок, що реалізуються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р., №37 “Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, обєктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер”: “Аналіз досвіду і дослідження проблем екології середовища та розробка пропозицій дизайн-ергономічного забезпечення екологічної діяльності в умовах Харківського регіону”, “Розробка методики оцінки якості дизайнерських проектів та її впровадження на прикладі оцінки універсальних спортивних тренажерів” (Номер державної реєстрації 01-00U000342 від 31.07.1997 р.). Мета - визначити закономірності й особливості процесу формоутворення обєктів дизайну з урахуванням екологічного фактора. Хронологічно дослідження обмежується другою половиною ХХ - початком XXI століття, оскільки саме в цей період відбулося осмислення ролі екологічного фактора у дизайнерському проектуванні, що спричинило світоглядні, стильові та технологічні зміни в дизайні.
Список литературы
Основні положення, висновки та результати дослідження викладено у 8 статтях, з яких 5 опубліковано у фахових спеціалізованих виданнях з мистецтвознавства, що входять до відповідного переліку ВАК України.
Структура й обсяг роботи.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (156 найменувань), 3 додатків.
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, розглядається стан вивченості кола питань, повязаних з тематикою дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено його обєкт, предмет і межі дослідження, наукову новизну теоретичне та практичне значення дисертації, надаються відомості про апробацію основних результатів дослідження.
Перший розділ “Екодизайн як тенденція розвитку проектної культури” - містить поетапний розгляд ситуації другої половини ХХ століття у теорії та практиці проектування, повязаній з усвідомленням та актуалізацією екологічного фактора у дизайні.
Формування екологічних напрямів у проектній культурі. Тенденція розвитку дизайну та проектної культури в цілому залежать від двох найважливіших факторів. З одного боку, це бурхливий розвиток науково-технічного прогресу, з іншого - викликані ним соціальні й екологічні зміни. Стрімкий розвиток техніки спричинив багато глобальних проблем ХХ століття. Техноцентризм, техноцентристські орієнтири сучасної цивілізації визначали до останнього часу розвиток не лише технічних і природничих, а й гуманітарних наук. На зміну технократичному мисленню сьогодні приходять нові форми усвідомлення перспектив розвитку суспільства й цивілізації. У рамках екологічного руху формується екологічна свідомість зі своїми особливими настановами, напрямками думки й цінностями. Складається концепція цілісного середовищного мистецтва, що охоплює продукти промислового, графічного, ландшафтного дизайну та архітектури.
Реакцією на катастрофічні явища, викликані некерованим перебігом технологічної революції, став екологічний підхід у дизайні, що виник наприкінці 1970-х років, основні положення якого базуються на орієнтації на максимальну економію ресурсів та матеріалів - мінімалізацію відходів виробництва, урахуванні фактора довговічності з метою оптимізації співвідношення витрат і матеріалів, тривалості життя виробів.
Екологізація дизайну супроводжується усвідомленням морально-етичної відповідальності дизайнера перед суспільством і пошуками ефективних засобів розвязання екологічних проблем за допомогою проектно-художньої діяльності.
На думку теоретиків дизайну О.І. Генісаретського, В.Ф. Сидоренка, К.А. Кондратьєвої, Г.Г. Курєрової, предметний світ має стати носієм нових функцій, які зумовлювали б екологічно відповідну поведінку людини в суспільстві.
Такими можуть бути орієнтири на збереження етнокультурних цінностей, увага до природної та культурної ідентичності.
Екологічний напрям у дизайні загострив і по-новому поставив питання про місце й значення “природного фактора” у формуванні предметно-просторового середовища, тому що показав плідність звернення до історичного досвіду, життєустрою, який сформувався за певних природно-кліматичних умов.
Можна виділити низку проектних тенденцій, що сформувалися під впливом екологічного руху й набули поширення серед дизайнерів-практиків. Вони базуються на наступних положеннях: - економія сировини завдяки зниженню матеріаломісткості конструкції виробу;
- заміна дорогих матеріалів більш дешевими;
- виробництво товарів з тривалим терміном служби;
- конструювання обєктів з урахуванням наступної утилізації, що означає можливість розподілу та вторинного використання сировинних компонентів після процесу використання продукту;
- подовження часу використання продукту завдяки технічному втручанню (ремонт, обслуговування);
- створення і виробництво товарів самим споживачем;
- використання принципу “рециклінгу” як методу повернення товарів, які стали непридатними чи визначені як непридатні, до сировинного циклу.
На цьому принципі базується концепція “дизайн-рециклінгу” як процесу перетворення використаних і затребуваних товарів, оскільки виробництво деяких нових продуктів повязано з незначними змінами у формі звичайних промислових продуктів, а інші можуть бути повністю переробленими.
У результаті проведеного в роботі аналізу впливу екологічної ситуації на розвиток концепцій сучасного дизайну показано, що екологізація дизайну, яка нині відбувається, концентрує світовий досвід художнього осмислення проблем екології, гармонійної взаємодії людини та навколишнього середовища. Сьогодні багато країн розробляють системи комплексних підходів, що стосуються охорони та поліпшення стану довкілля. У цьому звязку створено новий напрям у науковій і проектній діяльності, який серед дизайнерів і архітекторів став іменуватися як екодизайн. Аналізуючи теоретичні й практичні роботи провідних у даній сфері інститутів та установ, можна зробити висновок, що концепція екодизайну приводить до зниження негативних впливів на навколишнє середовище, зменшення кількості ресурсів, що споживаються, і повязаних з цим економічних затрат.
Виходячи з цього, складовими, які визначають поняття екодизайн, є наступні: - урахування загального життєвого циклу виробу в процесі розвитку продуктів і послуг;
- розвиток і пропозиція послуг замість продуктів;
- баланс концепції багато і одноразового використання продуктів;
- пропозиція споживачеві товарів і послуг, що забезпечують екологічно прийнятний спосіб життя;
- використання традиційних ресурсів для даної місцевості (сировини, енергоносіїв);
- узгодженість строку служби продукту зі строками його фізичного та морального зносу;
- зниження матеріальних і енергетичних витрат;
- рекультивація промислових зон;
- створення продуктів за безвідходними технологіями.
Слід відзначити, що одним із завдань дизайну стає формування екологічної культури населення за допомогою засобів і продуктів проектної діяльності. У підрозділі також визначено наступні стратегії проектної діяльності, комплекс яких і створює цілісне уявлення про екодизайн: - дизайн з ефективним матеріаловкладенням;
- енергоефективний дизайн;
- довговічний (позачасовий) дизайн.
У дослідженні визначено, що екодизайн - це ширше поняття, ніж просто розумний вибір матеріалів та урахування циклів їх подальшої переробки. Екологічний дизайн відображає тенденції розвитку людського суспільства, спрямовані на розвязання екологічних проблем шляхом зміни підходу до процесу проектування.
Екодизайн - це такий дизайн, естетична цінність якого зростає, або, принаймні, не зменшується з плином часу, це дизайн, який включає в себе екологічні аспекти під час формоутворення обєктів і сприяє виникненню досконалішої культури виробництва і споживання.
Аналіз тенденцій розвитку екодизайну в Україні і за кордоном. В Європі розробка ідей екологічного дизайну, прямо чи опосередковано, проводилася ще у 20-х роках ХХ століття. Зокрема, у радикально нових навчальних закладах ВХУТЕМАС і “Баухауз” вперше почали практикуватися завдання із застосуванням безвідходних технологій формоутворення, впроваджувалися раціональні, модульні принципи організації навколишнього середовища за методом так званого “баукастена” (будівельного конструктора), розвивалося економічне пластичне мислення. Концепція екологічного дизайну, що активно підтримувалася та фінансувалася урядовими й громадськими організаціями, швидко змінює загальну картину дизайну. Тепер уже практично кожний навчальний чи реальний проект розробляється з урахуванням дотримання жорстких екологічних вимог. Тематика курсових і дипломних робіт регулярно поповнюється новими екологічними завданнями.
Наведено велику кількість обєктів дизайну як західних країн, які демонструють включення екологічної складової до проектної діяльності, так і перші розробки, здійснені у цьому напрямку в Україні. На сьогодні прикладів, які б демонстрували ефективність включення екологічного фактора у процес проектування в нашій країні, не так багато. Але й ті нечисленні роботи в цьому напрямку, тенденції до гуманізації та екологізації дизайнерської освіти, що особливо посилилися в останні роки, демонструють важливість і актуальність впровадження екологічного фактора у сферу проектно-художньої діяльності. Досягнення балансу між природою та продуктами, створеними людиною, має першочергове значення і є однією з основних ідей екологічного дизайну.
У другому розділі “Особливості процесу формоутворення в екодизайні” - розглянуто взаємозвязки між матеріалами, технологіями, а також проаналізовано сучасні екологічні проектні підходи, що формуються у дизайні. Екологічні фактори, що змінюють процес формоутворення. Відмова від матеріалів, які забруднюють довкілля (наприклад, одноразова упаковка) і зменшення неконтрольованого споживання промислових продуктів є для споживачів одним із способів економії природних ресурсів і охорони навколишнього середовища. Аналіз особливостей матеріалів і технологій, які використовуються під час проектування, показав, що при формоутворенні обєктів з урахуванням екологічного фактора відбувається застосування не лише іноваційних технологій та матеріалів, а й глибоке вивчення та використання традицій народної творчості, збереження етнокультурних цінностей, притаманних кожному регіону. На конкретних прикладах продемонстровано, що на фоні розвитку сучасних технологій, конструктивних і технологічних можливостей, суттєвий вплив на проектування комплексних і одиничних обєктів дизайну виявляє включення екологічного, природного аспекту.
Важливою особливістю сучасного дизайну є формоутворення з урахуванням “життєвого циклу продукту” (англ. “life cycle design” - життєвий цикл розробки), що враховує вплив на навколишнє середовище усіх продуктів та послуг. Будь-яке виробництво і використання продукту саме по собі впливає на довкілля. Це видобуток і обробка сировини корисних копалин, необхідних для процесу виробництва, продажу, транспортування та використання продукту аж до його утилізації. Єдність усіх стадій, що настають одна за одною, через які і проходить продукт, і називають життєвим циклом продукту. Аналіз складових життєвого циклу продукту показує, що чим більше матеріалів застосовується для створення продукту, тим складнішими стають звязки матеріалів і виробничих процесів, і тим важче відстежити і правильно оцінити можливий негативний вплив на навколишнє середовище.
У підрозділі проаналізовано типову модель “мережі якості”, розробленої Організацією з екологічної оцінки промислових продуктів (Голландія). Слід відзначити, що аналіз “життєвого циклу продукту” дозволяє побудувати так звану “мережу якості”, що дає змогу урахувати можливі негативні наслідки ще на етапі розробки і проектування обєкта. Відзначено, що процес формоутворення обєктів з урахуванням екологічного фактора значною мірою використовує результати аналізу “життєвого циклу” продукту. Формоутворення обєктів дизайну на основі природних аналогів. У цьому підрозділі показано, що звернення сучасних дизайнерів до природи, принципів біоніки є однією із суттєвих рис екологічного напряму проектної культури, що формується. Біоніка передбачає, що будь-яка істота природи (флори та фауни) має оптимізовану структуру з точки зору пристосованості до життя і функціональної організації. Природа може підказати шляхи розвязання не лише формотворчих, а й низки методичних і методологічних проблем дизайну. Однак необхідно взяти до уваги і той факт, що не безвідхідна і сама природа, тому під час проектування обєктів споживання, що виробляються промисловими способами, досить вірно і достатньо прагнути лише до мінімізації кількості тих відходів, які не можуть бути включеними до процесів переробки (рециклінгу). Міжнародні виставки показують, що за сучасного рівня промисловості лише за рахунок підвищення якості проектів і вдосконалення технології виробництва можна утилізувати практично всі відходи, крім радіоактивних. Таким чином, уже сьогодні відповідальність за кризову ситуацію лежить не лише на виробникові, але й на дизайнері, зокрема, через результати його проектної діяльності. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, створених на основі природних аналогів, що демонструють послідовну реалізацію концепції екологічного дизайну, доводить ефективність даного підходу. На конкретних прикладах показано використання закономірностей конструкції обєктів природи в дизайнерській творчості.
Мультисенсорний дизайн. Протягом багатьох років теоретиками та практиками дизайну у різних країнах обговорювалася можливість включення не лише зору і тактильного аналізатора, а й слуху та нюху у процесі формоутворення, що створить нове за сприйняттям комплексне середовище проживання і, у свою чергу, обумовить новий аспект діяльності проектувальника. Традиційне проектування освоює новий напрям у дизайні, що одержав назву мультисенсорний дизайн. Різноманітні його аспекти висвітлені такими теоретиками, як П. Люкнер, П. Кіфер (Німеччина), Ю. Кремер (США), Т. Ямагіши (Японія). Нині у дизайні середовища активно використовуються функціональне освітлення, шуми, запахи, а в перспективі передбачається введення до формування предметно-просторового середовища навіть кліматичних факторів - зміну температури повітря, вологості, атмосферного тиску і т. ін.
Значною мірою усі ці фактори обумовлюють і естетичне сприйняття середовища життєдіяльності людини. Метою нового напряму є поєднання у формоутворенні обєктів дизайну аромату і акустики, навіть коли джерелом проектних ідей виступає аромат або звук. Слід відзначити, що включення фактора “А” (акустика й аромат), визначеного П. Люкнером, до проектної діяльності формує новий етап у розвитку дизайну, що тягне за собою й зміни у формоутворенні обєктів. Аналіз концепції мультисенсорного дизайну дозволяє стверджувати, що проектні завдання у рамках цієї теми прямо співвідносяться з проблемами, які вирішує екодизайн.
Специфіка і критерії оцінки формоутворення в екодизайні. У підрозділі проаналізовано комплексні та одиничні обєкти дизайну. Одним з прикладів комплексних обєктів у дизайні є проектування житлового середовища. Тісний взаємозвязок способу життя і предметно-пристосованого середовища - одне з фундаментальних положень екологічного підходу в дизайні. Розглянуто один з найцікавіших зразків “екодому” - “БІОХАУЗ”, створений студентами і викладачами Вищої школи мистецтв і дизайну Бург Гібіхенштайн м. Галле (ФРН) під керівництвом доктора П. Люкнера. За основу розробки взято концепцію нової організації житлового середовища та простору з урахуванням усіх основних принципів екологічного дизайну. Усвідомлення концепції “БІОХАУЗ” досить важливе для формування принципів екологічного мислення студентів, реалізації наступних проектів даного напряму.
Зовсім інший тип “екобудинку”, виконаний у стилі “гай-тек”, подає проект німецького архітектора Рольфа Діша (Rolf Disch), “Геліотроп” - це не просто незвичайна житлова споруда, а й концепція ресурсозберігаючого житла, виконана з модулів, що забезпечує виготовлення окремих компонентів з великою точністю та швидкістю реалізації.
Аналіз комплексних і одиничних обєктів дизайну дозволив виділити найбільш типові екологічні характеристики, а саме: - застосування натуральних матеріалів у поєднанні з іноваційними технологіями;
- можливість утилізації використаних матеріалів;
- використання альтернативних (відновлюваних) джерел енергії.
Аналіз прийнятих законів і положень стосовно стандартів екологічної якості продукції та типової номенклатури естетичних показників якості промислових товарів дозволив уточнити і доповнити критерії оцінки формоутворення в екодизайні.
Керуючись даними критеріями, можна заздалегідь визначати та планувати процес формоутворення продукту, тому що брак (у термінах якості) тепер розглядається як ознака неправильного проектування продукції або процесу, а не як неминучий побічний продукт виробництва.
Визначення ознак екологічного фактора в дизайні. Розроблені ознаки екологічного фактора доповнюють загальновідомі, фундаментальні принципи дизайну. За умови поєднання в обєктах, що проектуються, кількох вищеназваних ознак екологічного фактора можна досягти бажаного екологічного балансу. Автором запропонована система піктографічних знаків, що демонструє відповідні властивості продуктів. Дане маркірування поруч з відомими сьогодні екологічними знаками дозволить споживачеві точніше орієнтуватися у виборі товарів.
У третьому розділі - “Реалізація принципів екодизайну в проектно-художній діяльності” - розкриваються особливості організації процесу проектування з урахуванням екологічного фактора.
Урахування екологічного фактору у процесі формоутворення в дизайні. Аналіз обєктів виконаних з урахуванням екологічного фактора показав, що найбільш значним етапом у розробці продукції стає процес проектування обєкту. У свою чергу це слугувало підставою для уточнення структури традиційного проектного процесу. На всіх стадіях проектної діяльності, починаючи з розробки майбутнього продукту, аналізу конкретних виробничо-технічних процесів, враховуються фактори, які негативно впливають на навколишнє середовище. Ці впливи можуть і повинні бути враховані у процесі проектування. Запропонована у даному розділі уточнена структура дизайн-процесу, яка враховує екологічний фактор, може стати основою для розробки сучасної моделі процесу формоутворення.
Апробація концепції екодизайну в навчальному процесі. На прикладі навчального проектування (курсових і дипломних робіт), а також в авторських проектах, виконаних у Вищій школі мистецтв і дизайну Бург Гібіхенштайн, м. Галле (ФРН) і Харківській державній академії дизайну і мистецтв, проведена апробація матеріалів дослідження.
У поданих роботах продемонстрована послідовна реалізація принципів екологічного дизайну. Аналіз студентських проектних робіт, виконаних у рамках мультисенсорного дизайну, показав, що уведення фактора “А” (акустики й аромату) суттєво впливає на процес формоутворення обєктів. Зокрема, у підрозділі на навчальних проектах продемонстровано, що ландшафтне проектування одержує нові стимули розвитку, які базуються на рекультивації промислових зон.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз спеціальної літератури та періодичних видань, прикладів дизайнерської практики і концепцій показав, що у розвитку проектної культури екологічний фактор набуває все більшого значення і стає однією з ключових умов формування гармонійного предметного простору середовища;
2. Показано, що естетику нових продуктів, поруч із технічними, екологічними, а також соціокультурними компонентами все більше визначає екологічний фактор як один з найважливіших складових проектної культури. У цьому звязку виділено специфічні характеристики напрямів у проектній діяльності, які можуть бути узагальнені поняттям екодизайн, а саме: - дизайн з ефективним матеріаловкладенням;
- енергоефективний дизайн;
- довговічний (позачасовий) дизайн;
- дизайн обєктів з можливістю їхньої наступної утилізації.
3. Виявлено наступні специфічні стратегії проектування, що відповідають сучасній екологічній ситуації: - урахування загального життєвого циклу виробу в процесі розвитку продуктів і послуг;
- розвиток і пропозиція послуг замість продуктів;
- баланс концепції багато і одноразового використання продуктів;
- пропозиція споживачеві продуктів та послуг, що забезпечують екологічно гідний спосіб життя;
- використання традиційних ресурсів для даної місцевості (сировини, енергоносіїв);
- узгодженість строку служби продукту зі строками його фізичного та морального зносу;
- зниження матеріальних і енергетичних витрат;
- рекультивація промислових зон;
- створення продуктів за безвідходними технологіями.
4. Систематизовано ознаки екологічного фактора, що впливають на формоутворення обєктів дизайну, які зведено до трьох груп загальноприйнятих для дизайну принципів, на підставі економічності, універсальності, довговічності;
5. Уточнено й доповнено критерії оцінки формоутворення обєктів дизайну з урахуванням екологічного фактора. Поряд з вимогами сучасних стандартів дані критерії дозволять здійснити оцінку промислових виробів на новому рівні;
6. На основі аналізу екологічних ознак створена система піктографічних знаків, які демонструють відповідні властивості продуктів. Дане маркірування, поруч з відомими сьогодні екологічними знаками, дозволить споживачеві точніше орієнтуватися під час вибору товарів;
7. Показано, що традиційна структура дизайн-процесу, при уведені до неї екологічної складової, може стати основою для розробки сучасної моделі проектування, що забезпечує естетичний і екологічний баланс в обєктах. Характерним стає застосування не лише іноваційних технологій і матеріалів, але й глибоке вивчення та використання традицій народної творчості, збереження етнокультурних цінностей, притаманних кожному регіону. На конкретних прикладах продемонстровано, що вплив на проектування комплексних і одиничних обєктів дизайну роблять принципи біоніки;
8. Проаналізовано й уведено в теорію і професійну практику вітчизняного дизайну методологічні принципи та форми організації такого нового напряму в проектній культурі, як мультисенсорний дизайн, розроблений доктором П. Люкнером. Продемонстровано перші проектні зразки мультисенсорного дизайну;
9. Установлено, що процес формоутворення обєктів має враховувати “життєвий цикл продукту”. Це дозволяє прогнозувати можливі негативні наслідки ще на етапі розробки й проектування обєкта. Аналіз “життєвого циклу продукту” дозволив побудувати так звану “мережу якості”;
10. На прикладі навчального проектування (курсових і дипломних робіт), виконаних у Вищій школі мистецтв і дизайну Бург Гібіхенштейн, м. Галле (ФРН) і Харківської державної академії дизайну і мистецтв, а також авторських проектів продемонстрована послідовна реалізація принципів екологічного формоутворення. Нові стимули розвитку отримує ландшафтне проектування, спрямоване на рекультивацію промислових зон підприємств. Паралельно розвязуються задачі формування екологічної культури за допомогою засобів і продуктів проектної діяльності;
11. Матеріали та результати дисертації використано у навчальних програмах спеціальності “Промисловий дизайн” і є основою під час розробки відповідних курсів. Результати дослідження також можуть застосовуватися і дизайнерами-практиками у вирішенні конкретних проектних завдань, а також слугувати аналітичним матеріалом при розробці державних програм розвитку дизайну в Україні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Орлова О.А., Бойчук А.В. “Экодом” - реализация принципов экологического проектирования // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. - Х.: ХХПІ, 2000. - №2-3. - С. 139-141.
2. Орлова О.А. Апробация принципов Экодизайна на примере работ студентов ХГАДИ // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАДМ, 2002. - №6. - С. 267-272.
3. Орлова О.А. Проектирование на основе природных аналогов // “Дизайн-освіта 2003: досвід, проблеми, перспективи”: Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції, 24 - 28 березня 2003 р. - Х.: ХДАДМ, 2003. - С. 142-147.
4. Орлова О.А. Процесс развития экологического проектирования в Украине // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАДМ, 2002. - №12. - С. 93-96.
5. Орлова О.А. Психологические основы экологического проектирования // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. - Х.: ХХПІ, 1999-2000. - Вип. 6-1. - С. 184-185.
6. Орлова О.А. Специфика материалов и технологий в Экодизайне // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАДМ, 2003. - №2. - С. 87-96.
7. Орлова О.А. Формообразующие принципы Экодизайна // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. - Х.: ХХПІ, 2000. - Вип. 4-5. - С. 171-174. культура дизайнерський мистецтво
8. Orlova O. Gestaltungsausdruck als Okodesign // Multisensuelles Design. Eine Antologie / Hrsg. von Luckner P. - Halle, 2002. - S. 323-327.