Необхідність зміни політичних пріоритетів у розв"язанні екологічних проблем. Досвід природоохоронної діяльності в різних регіонах світу. Політична роль національних і міжнародних рухів у забезпеченні екологічної безпеки в умовах сучасної цивілізації.
Аннотация к работе
Перехід на "екологічний" тип розвитку людства вимагає перегляду пріоритетів, ґрунтовної перебудови світової економіки і переходу на якісно новий, порівняно з післявоєнним періодом, етап розвитку міжнародного співробітництва. Екологічна безпека не може бути забезпечена лише природоохоронними діями у відриві від соціальних, економічних, політичних і демографічних проблем. Коли народи і політичні діячі усвідомлять всю повноту важливості цих проблем на міжнародному рівні, коли відбудеться перегляд міжнародної політики та її пріоритетів на національному рівні і коли зміниться спосіб життя кожної окремої особистості - лише тоді варто очікувати глобального поліпшення умов життя людини. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою міжнародної комплексної програми "Людина і біосфера" ("Man and Biosphere" - скорочено МАВ), а також регіональних і національно-державних програм, зокрема, "Стійкий розвиток Йємену" і "Концепція сталого розвитку України". З огляду на складність, багатовимірність і початковий ступінь розробленості зазначеної проблеми, дисертант не претендує на всебічне її висвітлення, свідомо обмеживши дослідження рамками тих тенденцій, які найбільш повно виявили себе і тих, які в достатній мірі вдалося відшукати за допомогою аналізу відповідної наукової літератури, міжнародних документів і договорів.У першому розділі "Екологічна безпека як обєкт політологічного дослідження" здійснюється систематичний аналіз феномена екологічної безпеки, її ролі в розвитку сучасних міжнародних процесів. У підрозділі 1 “Екологічна безпека: поняття, сутність, класифікація” особлива увага приділяється розгляду значимості екологічної безпеки в побудовах сучасної глобалістики. На якому б рівні не розглядалися механізми взаємодії суспільства з природою, визначальним фактором має бути людина. Говорячи про глобальний рівень екологічної взаємодії, дисертант акцентує увагу на діяльності, яку здійснює з цією метою ООН і такий її спеціалізований природоохоронний орган як ЮНЕП, під егідою якого здійснюється близько 1000 проектів і програм, що стосуються екології всієї планети. Автор стверджує, що саме в середині 80-х років отримав розвиток новий процес - екологізація всього комплексу міжнародних відносин.