Тенденції соціально-економічного розвитку великих промислових міст. Аналіз управління розвитком великого промислового міста. Умови формування й розвитку системи управління соціально-економічним потенціалом у межах інвестиційно-інноваційного процесу.
Аннотация к работе
Сучасний стан економіки країни та її територіальних частин, особливо це стосується економіки старопромислових регіонів, не є результатом зміни господарського укладу, а за загальним визнанням - наслідком кризи системи державного управління, що вилилося у втрату економікою таких характеристик, як стабільність, збалансованість у всіх аспектах, у тому числі й у просторовому, адаптація до стратегічних змін, орієнтованість на ефективне рішення комплексу соціальних завдань. В узагальненому вигляді витрати трансформаційного періоду виражаються наявністю, насамперед, наступних проблем: посилення фінансової незбалансованості економіки, довготривала стагнація промислового виробництва в провідних галузях господарського комплексу країни, загострення соціальної напруженості тощо. Велике місто старопромислового регіону виявляється цілісним, найбільш стійким територіальним утворенням, яке має ринкову спеціалізацію й систему внутрішніх і зовнішніх комунікаційних звязків і відносин. У процесі виконання даних НДР автором були сформульовані принципи впливу економічного потенціалу на формування моделі розвитку великої промислової території, а також розроблена концепція стратегічного планування й управління розвитком великого промислового міста, практичні рекомендації із системного підходу до формування механізму забезпечення ефективного використання соціально-економічного потенціалу міста в умовах старопромислового регіону. розробити механізм забезпечення ефективного використання соціально-економічного потенціалу великого промислового міста;У першому розділі "Наукові основи розробки концепції соціально-економічного потенціалу великого промислового міста" показано, що трансформація соціально-економічних відносин, яка відбувається в сучасній Україні і її регіонах, змушує критично підійти до сформованих стереотипів, що лежать в основі системи управління регіональною економікою й господарським комплексом великих промислових міст, і заново осмислити закони регіонального відтворення, що відображають звязки й залежності між різними елементами регіональної системи. Виконане дослідження підтверджує, що назріла гостра необхідність у розвязанні кризового стану великих промислових міст старопромислових регіонів, що враховує рівень соціально-економічного потенціалу територіального утворення й ефективність управління міським господарським комплексом. У роботі обґрунтовано, що сформульовані принципи (складність, динамічність, суперечливість, багатофункціональність, самоорганізація й саморозвиток, непередбачуваність розвитку, адаптивність і життєстійкість) впливу соціально-економічного потенціалу (СЕП) на подолання кризового стану й формування моделі розвитку великої промислової території, у межах концепції стратегічного планування й антикризового управління господарським комплексом великого промислового міста (ВПМ), дозволяють розробити комплекс сценаріїв подолання кризи економіки й механізм позитивного впливу СЕП на стан господарського комплексу міста. У концептуально-методичному аспекті в дослідженні визначено, що витрати трансформаційного періоду в межах національного й регіонального господарського комплексу виражаються у вигляді наступних проблем: посилення фінансової незбалансованості економіки країни й регіонів; триваючої стагнації промислового виробництва в провідних галузях господарського комплексу міст; загострення соціальної напруженості; нарощування непрогнозованих наслідків кризового процесу в економіці міст і, насамперед, у фінансовому секторі. У другому розділі "Соціально-экономічний потенціал великого промислового міста та його оцінка" показано, що економіка промислового міста старопромислового регіону в умовах кризи всіх сфер діяльності господарського комплексу зазнає кардинальних змін внаслідок як становлення й розвитку економічних відносин між субєктами господарської діяльності, так і через місцеве самоврядування, що реформує й адаптує систему владних відносин щодо управління містом, його життєдіяльністю й економічним середовищем.Основні висновки й результати, отримані в ході дослідження, зводяться до наступного: Виконано дослідження еволюції теоретичних положень соціально-економічного потенціалу старопромислового регіону та виявлені тенденції соціально-економічного розвитку великих промислових міст. В узагальненому вигляді визначено, що витрати трансформаційного періоду виражаються наявністю, насамперед на регіональному й регіоноутворюючому рівнях ВПМ старопромислових регіонів України, наступних проблем: посилення фінансової незбалансованості економіки, тривала стагнація промислового виробництва в провідних галузях господарського комплексу міст, загострення соціальної напруженості, наростання непрогнозованих наслідків кризового процесу в економіці та фінансовому секторі. Економіку старопромислового регіону і його великих промислових міст, з одного боку, характеризує високий науково-технічний потенціал, що виявляється найважливішою частиною соціально-економічного потенціалу (СЕП) господарського комплексу,