Вивчення та узагальнення теоретичних основ становлення й розвитку регіонального ринку соняшнику та продукції його переробки. Аналіз тенденцій розвитку олійно-жирового виробництва в Запорізькій області. Розгляд економічних засад виробництва соняшнику.
Аннотация к работе
Проте тенденції розвитку, які на сьогодні склались, та економічний стан сільгосптоваровиробників в умовах трансформації економіки визначають необхідність пошуку резервів як на мікро, так і на макрорівні. Розвязання проблем підвищення економічної ефективності виробництва, переробки та збуту соняшнику привертало й продовжує привертати увагу багатьох дослідників. Констатуючи вагомість отриманих наукових результатів у сфері теорії та практики ефективності виробництва й розвитку ринку соняшнику, слід зауважити, що на сьогодні залишилися недостатньо дослідженими питання комплексного вивчення проблем виробництва та реалізації насіння соняшнику в умовах становлення й розвитку регіональних ринків цієї продукції. Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались такі завдання: - вивчення та узагальнення теоретичних основ становлення й розвитку регіонального ринку соняшнику та продукції його переробки; Наукова новизна дослідження полягає в таких основних положеннях: - удосконалена класифікація ринку соняшнику та продукції його переробки, суттю якої є дотримання таких принципів його розвитку: територіальної ознаки й масштабів; механізму функціонування; рівня ємності (насиченості); ринкового середовища, конкуренції; організації ринкової інфраструктури; характеру й рівня попиту та пропозиції; взаємодії субєктів; відповідності чинному законодавству; політико-адміністративних ознак; зрілості ринкових відносин; задоволення потреб; відповідності характеру та обсягам продажів; обороту обєктів купівлі-продажу; механізму взаємодії продавців і покупців;У першому розділі “Теоретико-методологічні основи ринку соняшнику та продукції його переробки” ринок, відповідно до вимог діалектичного підходу, характеризується переважно стихійним розвитком та гнучкою взаємодією субєктів господарювання. Так, структура ринку соняшнику та продукції його переробки залежить від ступеня й характеру розвитку кожного окремого регіонального ринку, які разом утворюють відповідну ринкову інфраструктуру. Запропонована авторська класифікація ринку соняшнику та продукції його переробки, яка полягає в дотриманні таких принципів його розвитку: територіальної ознаки й масштабів; механізму функціонування; рівня ємності (насиченості); ринкового середовища, конкуренції; організації ринкової інфраструктури; характеру й рівня попиту та пропозиції; взаємодії субєктів; відповідності чинному законодавству; політико-адміністративних ознак; зрілості ринкових відносин; задоволення потреб; відповідності характеру та обсягам продажів; обороту обєктів купівлі-продажу; механізму взаємодії продавців і покупців. Між величиною попиту (коли він первинний) і ціною, на соняшник та олію існує прямий звязок, який виявляється через такі аргументи: для споживачів (покупців) ціна є своєрідним барєром, що заважає їм здійснити купівлю; вплив ціни на попит проявляється через ефект доходності та заміщення. У другому розділі “Ефективність виробництва соняшнику та продукції його переробки” зясовано, що сприятливі умови вирощування соняшнику у зоні Степу, зокрема в Запорізькій області, визначають його зональне розміщення.Класифікація ринку соняшнику та продукції його переробки має ґрунтуватися на дотриманні таких принципів його розвитку: територіальної ознаки й масштабів; механізму функціонування; рівня ємності (насиченості); ринкового середовища, конкуренції; організації ринкової інфраструктури; характеру й рівня попиту та пропозиції; взаємодії субєктів; відповідності чинному законодавству; політико-адміністративних ознак; зрілості ринкових відносин; задоволення потреб; відповідності характеру та обсягам продажів; обороту обєктів купівлі-продажу; механізму взаємодії продавців і покупців. Термін “регіональний ринок” є комплексним, оскільки поєднує характерні особливості понять “регіон” і “ринок”. Ця специфіка дає змогу подати “регіональний ринок” як сукупність соціально-економічних процесів і відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання товару під впливом факторів обмеження розвитку території. Формування ринку соняшнику відбувається залежно від попиту та пропозиції на насіння, співвідношення між якими визначається рівнем цін. Майже на третині площ (33,6 %) було проведено посіви соняшнику сортами, вилученими з Державного Реєстру сортів рослин України, а на третині - сортами, які використовуються менше пяти років.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Класифікація ринку соняшнику та продукції його переробки має ґрунтуватися на дотриманні таких принципів його розвитку: територіальної ознаки й масштабів; механізму функціонування; рівня ємності (насиченості); ринкового середовища, конкуренції; організації ринкової інфраструктури; характеру й рівня попиту та пропозиції; взаємодії субєктів; відповідності чинному законодавству; політико-адміністративних ознак; зрілості ринкових відносин; задоволення потреб; відповідності характеру та обсягам продажів; обороту обєктів купівлі-продажу; механізму взаємодії продавців і покупців.
2. Термін “регіональний ринок” є комплексним, оскільки поєднує характерні особливості понять “регіон” і “ринок”. Він має враховувати та відображати всі сторони стану регіону та ситуації на ринку. Ця специфіка дає змогу подати “регіональний ринок” як сукупність соціально-економічних процесів і відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання товару під впливом факторів обмеження розвитку території.
3. Формування ринку соняшнику відбувається залежно від попиту та пропозиції на насіння, співвідношення між якими визначається рівнем цін. Попит на насіння соняшнику репрезентований на регіональному ринку підприємствами переробної галузі та операторами ринку (трейдерами). Величина сукупного попиту на соняшник є результатом суми всіх можливих потреб покупців. У цілому склалася тенденція до зростання цін, що повязано частково з подорожчанням матеріально-технічних ресурсів та підвищенням собівартості за рахунок орендної плати, яка у витратах на виробництво соняшнику становить 20 - 25 % від загальних витрат. У свою чергу на рівень цін олії соняшникової впливають коливання цін на сировину.
4. Соняшник є тією культурою, яка чутливо реагує на технологічні операції та вологість ґрунту. Його врожайність в області відзначається нестабільністю по роках. Причина полягає, перш за все, у ненауковому підході до вирощування соняшнику, коли не повністю враховуються погодні особливості, не дотримується агротехніка, використовується неякісний посівний матеріал (переважно сорти 2, 3 репродукції). Динаміка врожайності соняшнику в 90-х роках за категоріями господарств свідчить про занадто малий її рівень у фермерських господарствах та високий - в особистих підсобних господарствах громадян.
5. Починаючи з 1992 року, відбувається значний перерозподіл структури виробництва соняшнику в області. Поступово скорочується виробництво у громадському секторі, а зростає - у приватному. Однак, розміщення соняшнику в сівозмінах не відповідає рекомендованим науково обґрунтованим структурам посівів. Динаміка підживлення земель мінералоорганікою за період 1990 - 2002 рр. вказує на значне скорочення використання добрив. Висока питома вага сортових посівів не свідчить про ефективний напрямок вирощування цієї культури. Серед усіх сортових посівів у країні районованими було засіяно лише 57,8 %, в області - 53,9 % площі. За період 1994 - 2001 рр. в Україні скоротилася питома вага сортових та районованих посівів у загальній площі соняшнику відповідно на 1,5 і 10,9 процентні пункти. Майже на третині площ (33,6 %) було проведено посіви соняшнику сортами, вилученими з Державного Реєстру сортів рослин України, а на третині - сортами, які використовуються менше пяти років.
6. Визначено райони раціонального розміщення посівів соняшнику в регіоні на підставі методу сукупного балу. Найбільш сприятливі умови для вирощування соняшнику - в Оріхівському та Камянсько-Дніпровському районах; хороші - в Куйбишевському, Новомиколаєвському, Запорізькому та Вільнянському; задовільні - у Розівському, Пологівському, Гуляйпільському та Михайлівському; незадовільні - у решті інших.
7. Запорізька область посідає особливе місце в розвитку олійно-жирового виробництва через велику сировинну забезпеченість та найбільшу переробну потужність (668,4 тис. т за рік) України. Однак, становлячи близько 25 % від промислової потужності України, регіон виробив у 2002 р. лише 16,1 % рослинної олії. Дрібна переробка поступово скорочується й на 2002 р. сягала лише 4,5 тис. т, що в 4,2 рази менше, ніж у 1995 р. Основною причиною є старе низькотехнологічне обладнання олійниць. Простежується тенденція до скорочення та згортання власної переробки в господарствах, тому що вихід олії (42-45 %) та її якість на переробних заводах є значно вищою.
8. Незначні наявні капітали олійно-жирових підприємств не дають їм змоги бути повноправними конкурентами на ринку та вимагають або виступати допоміжною ланкою у виробництві, або працювати на давальницьких умовах. Переробка давальницької сировини є менш прибутковою й не передбачає великих варіацій, повязаних зі змінами конюнктури ринку. Навіть новий виток розвитку олійно-продуктовому підкомплексу після введення мита у вересні 1999 р. на експорт насіння соняшнику ще не забезпечив суттєвого покращення фінансового становища підприємств, хоча дав можливість йому як одній з перших серед галузей АПК досягти виробничих рівнів 1990 р. Значні переробні потужності олійно-жирових підприємств області потребують першочергового вирішення завдань стабільного та максимального їх завантаження сировиною, оскільки воно буде визначати ефективність використання обладнання та ресурсів.
9. Запорізький ринок соняшнику характеризується напруженою ринковою конюнктурою, оскільки в регіоні діє потужна недозавантажена переробна база. Структура реалізації олійної сировини протягом 1990 - 2001 рр. кардинально змінилася. До 1994 року переважна частина насіння реалізовувалась заготівельним організаціям, у 1994 - 2000 рр. - за бартерними угодами, а в 2001 р. - комерційним структурам. Тобто основна частина продукції продається за позабіржовими каналами внутрішнього ринку. Продаж заготівельним організаціям поступово зникає, оскільки була скасована закупівля соняшнику за державними контрактами. Значна промислова його переробка на спеціалізованих олійно-жирових комбінатах області усуває сільгоспвиробників від активного впливу на конюнктуру ринку олії. Їх продукція переважно йде на власні потреби та продається власникам орендованих паїв.
10. У сучасних умовах для подальшого розвитку олійно-продуктового підкомплексу України необхідно: змінити порядок оподаткування заготівельних та переробних підприємств за підсумками виробничого сезону; запровадити систему диференційованого оподаткування в залежності від глибини переробки; забезпечити своєчасне повернення ПДВ експортерам олії; надавати пільгові кредити для вирощування соняшнику за умови високої врожайності.
11. Особливе значення в досягненні високої врожайності соняшнику належить науково обґрунтованому чергуванню цієї культури в сівозміні. Слід вирощувати лише високогібридне насіння з рівнем гібридності понад 98 %, що забезпечить до 8,2 ц/га збільшення врожайності. Надавати перевагу гібридам перед сортами, оскільки їх урожайність і стійкість є вищою в 1,1-1,5 рази. Вирощувати переважно ті сорти та гібриди, які рекомендуються до використання в конкретних умовах Степу й занесені до Державного Реєстру сортів рослин України. Соняшник необхідно висівати впродовж рекомендованих строків із заданою густотою. Впроваджувати раціональне поєднання сортового і гібридного складу в структуру посівів соняшнику за різними групами стиглості, що дозволить вирішити проблему пікових навантажень на сільськогосподарську техніку, а також забезпечення більш раннього та рівномірного надходження сировини на ринок. Підвищити економічну ефективність вирощування соняшнику дає змогу інкрустація насіння перед посівом, яка покращує обмін речовин та збагачує елементами живлення насіння, підсилює пристосувальні функції проростків та їх дієздатність, захищає від хвороб і шкідників, а також надає можливість без негативних наслідків застосовувати ранні або пізні строки посіву.
12. З метою підвищення ефективності виробництва соняшнику, беручи до уваги наші рекомендації, було створено обслуговуючий сільськогосподарський кооператив зі спільної доробки, переробки та реалізації насіння на базі пайового майна комбікормового заводу. Формування великих партій та підвищення рівня спеціалізації виробництва вказаних послуг, концентрації і цілісного використання ресурсів дає змогу знизити вартість технологічних операцій післязбиральної доробки товарного насіння. Послуги доробки 150 т насіння в обслуговуючому кооперативі будуть нижчими від вартості цієї операції у Вільнянському ВАТ “КХП” і СВК “Вільнянськ” відповідно на 267,32 тис. грн. і 111,655 тис. грн.
Список литературы
1. Карпенко А.В. Вплив основних економічних чинників на підвищення ефективності виробництва соняшнику в зоні Степу // АГРОІНКОМ. - 2003. - №3-4. - С. 65-68.
2. Карпенко А.В. Економічні наслідки митного регулювання експорту соняшника / Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. Монографія: У 4 ч./ За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - Ч.4. Стабілізація доходів сільських товаровиробників. - К.: ІАЕ УААН, 2002. - С. 367-370.
3. Карпенко А.В. Ефективність виробництва соняшнику / Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. - К.-Подільський, 2000.- С. 369-372.
4. Карпенко А.В. Інтенсифікація - основний шлях стабілізації виробництва соняшнику / Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - Випуск 50.- С. 23-27.
5. Карпенко А.В. Конюнктура ринку соняшнику та олії / Науковий вісник НАУ/Редкол.: Д.О. Мельничук (відп.ред.) та ін. - К., 2002. - вип. 52. - С.77-80.
6. Карпенко А.В. Олієжировий підкомплекс Запорізької області / Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. Монографія: У 2 томах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнева. - К.: ІАЕ, 2001. - Т.2. - С. 402-403.
7. Карпенко А.В. Проблеми ефективності переробки соняшнику / Економічні аспекти аграрного сервісу в умовах реформування АПК. - К.: ІАЕ., 2001. - С. 57-60.
8. Карпенко А.В. Проблеми ефективності виробництва соняшнику в регіоні / Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК: Вісник ХДАУ. - Харків, 2001. - №7. - С. 218-220.
9. Карпенко А.В. Проблеми ефективного виробництва соняшнику при забезпеченні продовольчої безпеки / Науковий вісник аграрної науки Причорноморя Миколаївської державної аграрної академії: У 2 т. / Редкол.: В.С. Шебанін (гол.ред.) та ін. - Миколаїв, 2001. - Т.1 - Спеціальний випуск 3 (12). - С. 487-493.
10. Карпенко А.В. Цінова ситуація на ринку соняшнику / Науковий вісник НАУ / Редкол.: Д.О. Мельничук (відп.ред.) та ін. - К., 2001. - Вип. 44. - С.99-101.
11. Карпенко А.В. Регіональний ринок соняшникового насіння та олії в Запорізькій області / Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 3-х томах / За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ: Видавництво "Елтон - 2", 2002. - Т.3. - №14 (26). - С. 269-274.