Методики визначення ефективності використання короткострокових кредитів і з’ясування можливості їх застосування в сучасних умовах. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств короткостроковими банківськими кредитами та ефективність їх використання.
Аннотация к работе
Становлення конкурентоспроможних підприємств і фінансова результативність їх діяльності визначальною мірою залежить від ефективності використання всіх економічних чинників, у тому числі і короткострокових кредитів. Позитивні тенденції зумовлюють необхідність виміру впливу кредиту на результати діяльності позичальника, що дасть змогу визначити шляхи підвищення ефективності його використання. У вирішенні даного питання зацікавлені всі учасники кредитних відносин, зокрема: кредитор, діяльність якого спрямована на отримання прибутку у вигляді відсотків за користування позикою; позичальник - для своєчасного розрахунку з банком та уникнення штрафів, втрати забезпечення й загрози банкрутства; держава, аграрна політика якої визначає пріоритетні напрями розвитку галузі. Розробка науково обґрунтованого підходу до визначення ефективності використання короткострокових кредитів, який би відповідав вимогам економічних реалій, був відносно нескладним у застосуванні для всіх учасників кредитних відносин, дозволить банківським установам знизити ризик неповернення кредитів і втрати фінансової стабільності, має важливе теоретичне та практичне значення. Основними методами, що були використані в процесі здійснення дисертаційного дослідження для вирішення поставлених завдань, є сукупність загальнонаукових і специфічних способів і прийомів, зокрема: абстрактно-логічний - в частині дослідження сутності ефективності використання короткострокових кредитів і методик її визначення; статистико-економічні, логічний, історичний та монографічний - при визначенні забезпеченості сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами та рівня їх ефективності; розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, моделювання та експерименту - при розробці пропозицій щодо напрямів розвитку короткострокового кредитування, підвищення ефективності використання кредитних ресурсів і методичного підходу до її визначення.У першому розділі «Теоретичні засади ефективності використання короткострокових банківських кредитів сільськогосподарськими підприємствами» узагальнено особливості кредитування підприємств галузі, досліджено теоретичні основи та уточнено економічну сутність ефективності використання короткострокових кредитів, класифіковано методики її визначення. За результатами комплексного аналізу теоретичних засад формування досліджуваних показників обґрунтовано, що кількість критеріїв ефективності використання позикових коштів не може обмежуватися лише дотриманням основних принципів кредитування, здійсненням контролю за своєчасним поверненням кредиту й подоланням простроченої заборгованості. Прогнозування терміну користування кредитними ресурсами, після закінчення якого позичальник зможе розрахуватися з кредитором, віднесено до строкових показників. Зокрема показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства; використання коефіцієнта 0,5 замість податкового коректора при розрахунку ефекту фінансового левериджу, який, за твердженнями його розробників, характеризує зменшення рентабельності підприємства вдвічі при відмові від залучення позикових коштів; порівняння чистого прибутку із сумою сплачених відсотків за кредит; показників, в основу яких закладено дисконтування чистих грошових потоків; порівняння вартості кредиту поточного періоду з відсотковими ставками за минулий період. У другому розділі «Стан та ефективність використання короткострокових банківських кредитів сільськогосподарськими підприємствами» досліджено стан забезпеченості підприємств банківськими кредитними ресурсами та ефективність їх використання позичальниками, запропоновано методичний підхід до визначення ефективності використання короткострокових кредитів.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання підвищення ефективності використання короткострокових банківських кредитів аграрними підприємствами. Ефективність використання короткострокового кредиту - це результат, що отримує позичальник завдяки використанню кредиту в розрахунку на одиницю залучених позикових коштів. Визначення терміну, за який позичальник зможе повернути кредитору основну суму боргу та відсотки за ним, належить до показників четвертої групи (строкові). Встановлено принципи визначення ефективності використання короткострокових кредитів, які не доцільно застосовувати, зокрема: здійснення коригування заборгованості за короткостроковими кредитами на різницю між кредиторською та дебіторською заборгованістю, дисконтування грошових потоків; порівняння вартості позикових коштів за різні періоди, заміна податкового коректора коефіцієнтом 0,5 при розрахунку приросту власного капіталу. Визначено показники, які не характеризують безпосередньо рівень ефективності кредитів, а саме: оцінка фінансового стану позичальника, зіставлення прибутку з вартістю кредиту тощо.
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання підвищення ефективності використання короткострокових банківських кредитів аграрними підприємствами.
За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки: 1. Ефективність використання короткострокового кредиту - це результат, що отримує позичальник завдяки використанню кредиту в розрахунку на одиницю залучених позикових коштів.
2. Характерні ознаки досліджуваних методик визначення ефективності використання короткострокових банківських кредитів зумовили їх поділ на чотири групи. До першої групи віднесено індексні показники, що розраховуються шляхом порівняння різних факторів та зіставлення даних звітного періоду з попереднім. В основу другої групи покладено показники оборотності оборотних і кредитних коштів. Розрахунок диференціалу фінансового левериджу характерний для показників третьої групи. Визначення терміну, за який позичальник зможе повернути кредитору основну суму боргу та відсотки за ним, належить до показників четвертої групи (строкові).
3. Встановлено принципи визначення ефективності використання короткострокових кредитів, які не доцільно застосовувати, зокрема: здійснення коригування заборгованості за короткостроковими кредитами на різницю між кредиторською та дебіторською заборгованістю, дисконтування грошових потоків; порівняння вартості позикових коштів за різні періоди, заміна податкового коректора коефіцієнтом 0,5 при розрахунку приросту власного капіталу. Визначено показники, які не характеризують безпосередньо рівень ефективності кредитів, а саме: оцінка фінансового стану позичальника, зіставлення прибутку з вартістю кредиту тощо.
4. Державна підтримка підприємств галузі, зокрема через механізм часткової компенсації вартості кредитів сприяє підвищенню рівня їх забезпеченості короткостроковими банківськими кредитними ресурсами. Вона надає можливість на кожну бюджетну гривню залучити близько 20 грн. додаткових фінансових ресурсів. Позитивний вплив застосованих заходів що супроводжувалися поступовим зниженням реальної відсоткової ставки за кредитами для сільськогосподарських підприємств з 54 до 17,2% при зростанні видатків бюджету на часткову компенсацію у 8,3 рази безпосередньо виявляється у тенденціях зміни таких показників за 2000-2005 рр., а саме: обсяги наданих короткострокових кредитів агропромисловим підприємствам підвищилися у 3,3 рази, пільгових - у 9,3 рази; кількість прокредитованих підприємств - у 2,6 рази. Це сприяло виведенню підприємств галузі на рентабельний рівень діяльності проти 100-відсоткової збитковості 1998-1999 рр.
5. Незважаючи на сприятливі тенденції у банківському кредитуванні недостатньо уваги приділяється ефективності використанню короткострокових кредитів, що знижує ефект від їх залучення. Сучасні методики визначення рівня ефективності кредитних ресурсів здебільшого не відповідають обєктивним вимогам товаровиробників, що спричинено отриманням протилежних результатів за досліджуваними показниками й зумовлює необхідність комплексного вивчення впливу залучених кредитів на результати діяльності позичальника. Це пояснює доцільність впровадження методики, що базується на визначенні частки фінансового результату, отриманого завдяки залученню короткострокового кредиту порівняно з його обсягом. Відмітною рисою запропонованої методики є можливість її застосування, як до моменту укладання кредитної угоди для визначення доцільності залучення кредиту, так і ефективності його використання. Такий підхід слугуватиме базовою основою для прийняття зважених управлінських рішень щодо доцільності залучення позикових коштів та ефективності їх використання.
6. Незважаючи на значний розвиток банківської системи за роки незалежності держави, залишається недостатньо поширеним використання такого інструменту кредитування аграрних підприємств як овердрафт, частка якого в загальному обсязі кредитних ресурсів, наданих субєктам господарювання за 1998-2006 рр., зросла лише з 0,5 до 3%, що зумовлює доцільність законодавчого врегулювання даного виду розрахунків. Низький рівень капіталізації комерційних банків і притаманний аграрним підприємствам високий кредитний ризик є вагомими індикаторами доцільності розбудови кредитної сільськогосподарської кооперації через запровадження державної фінансової та інформаційної підтримки, закладання фонду гарантування вкладів учасників, удосконалення моніторингу операцій кредитних спілок; збільшення кредитних закупок за заставними цінами шляхом встановлення прийнятних цін у визначені терміни, надання інформаційного забезпечення, сприяння збільшенню кількості пунктів прийому продукції та експорту.
7. Діючі процедури короткострокового грошового кредитування є суттєвим фактором підвищення рівня його ефективності. Зокрема через запровадження певного порядку залучення та використання позикових коштів, а саме: отриманню кредитних ресурсів позичальником має передувати кваліфіковане визначення розміру та доцільності їх залучення скоригованих на ризик втрати кредитоспроможності з урахуванням умов його надання та часткової компенсації вартості, удосконалення моніторингу кредиту в частині визначення рівня його ефективності використання, встановлення негативних відхилень з урахуванням попереджувальних ознак погіршення фінансового стану позичальника, запровадження стабілізаційних заходів, порядок реалізації яких має бути сплановано заздалегідь.