Значення боротьби із серцево-судинними захворюваннями. Застосування електрокардіографії з варіаційною пульсометрією для регуляції стану хворих. Оптимізація психоемоційного статусу пацієнтів. Лікування ішемічної хвороби серця в умовах санаторного заходу.
Аннотация к работе
Захист дисертації відбудеться 16.04. 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52. 600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. Робота є складовою частиною планової науково-дослідної теми: “Нові підходи до діагностики і лікування серцево-судинних захворювань і синдромів ішемічного і некоронарного генезу”, яка виконується кафедрою госпітальної терапії №1 Кримського державного медичного університету ім. Мета роботи: дати наукове обґрунтування доцільності використання і довести клінічну ефективність застосування біоадаптивної регуляції психофункціонального стану в лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі лікування. Вивчити ефективність застосування методики біоадаптивної регуляції з біологічно зворотним звязком в поєднанні з фізичними тренуваннями в оптимізації психоемоційного статусу, серцево-судинної системи в хворих на стабільну стенокардію напруги.Діагноз і динаміка перебігу ІХС визначалися за даними анамнезу, скарг, клінікоінструментального обстеження, включаючи добове холтеровське безперервне моніторування монітором “контроль - 01” фірми “МЕДЕВМ” (Україна) із записом ЕКГ у двох відведеннях з положенням електродів віповідно III, V5; електрокардіографію в дванадцятьох стандартних відведеннях (апарат МАК - 3 фірми УКРЦСМ Харків Україна) і велоергометрію (ВЕМ “Ритм”, Україна, кардіомонітор TSK-301, Угорщина). За даними обстеження, 25 хворих були віднесені до стенокардії напруги першого ФК, 131 хворий до 2-го ФК і 20 хворих до 3-го ФК. 91 хворому 1-ї групи (контрольна група) проводилося комплексне лікування, що включало методи кліматотерапії, фізіотерапії, ЛФК, масаж, дозовані фізичні навантаження (теренкур), а також за показаннями медикаментозна терапія (нітрати, ?-адреноблокатори, антагоністи кальцію, седативні препарати). 85 хворим 2-ї групи (основна група) в індивідуальні програми реабілітації додатково включили методи біоадаптивного керування з біологічно зворотним звязком. В динаміці тренування по каналах біокерування зі зворотним звязком забезпечувалася активна участь хворого в реалізації індивідуальних програм реабілітації, спрямованих на зниження ЧСС, САТ, ДАТ, ЧД, підвищення варіабельності ритму серця, усунення гіпервентиляційного синдрому, оптимізацію регуляції, підвищення толерантності організму до гіпоксії, гіперкапнії, фізичним і психоемоційним навантаженням; освоювалися методи психоемоційного розслаблення по Шульцу (I.H Schulfz., 1970) і вольової біоадаптивної регуляції з використанням діафрагмально-релаксаційного типу дихання (В.Л.Істотним патогенетичним механізмом зниження функціональних і компенсаторних можливостей серцево-судинної системи (включаючи толерантність до фізичних і психоемоційних навантажень) у хворих на стабільну стенокардію напруги (в тому числі, у хворих з постінфарктним кардіосклерозом) є психофункціональна дизадаптація. Встановлено, що використані у відділенні реабілітації постінфарктних хворих (санаторій “Лівадія”, Ялта) методи медичної реабілітації хворих на стабільну стенокардію напруги без медикаментозної підтримки слабко впливають на варіабельність пульсографії (коефіцієнт варіабельності пульсу, мода, дисперсію ритму серця, параметри активності нервового і гуморального каналів симпатоадреналової регуляції) результати ортостатичних проб. У хворих на стабільну стенокардію напруги розроблено метод біоадаптивної регуляції по каналах біологічно зворотного звязку, що дозволяє статистично вірогідно знизити активність нервового (25%) і гуморального (49%) каналів симпатоадреналової регуляції серця, зміщати вегетативну рівновагу в бік парасимпатотонії, брадикардії, підвищувати активність синусового вузла і підвищувати варіабельність ритму серця (на 27%), знизити реактивність симпатоадреналової системи на психоемоційне та ортостатичне навантаження. Використання методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги вірогідно підвищує толерантність до психоемоційних навантажень на тлі зниження проявів стресу (на 69%), внутрішньої і зовнішньої тривожності (на 62% і 66%), нейротизму (87%), кардіофобії (60%), іпохондрії (15%). При виборі раціонального лікування хворих на стабільну стенокардію напруги в спеціалізованому відділенні санаторно-курортної реабілітації постінфарктних хворих рекомендується проводити комплексну оцінку психоемоційного стану хворих за даними обстеження психоемоційного статусу (психоемоційні тести, психоемоційні проби), регуляції серцево-судинної системи (варіаційна пульсографія та ортостатичні проби Штанге і Генча), показників серцево-судинної системи (частоти серцевих скорочень, систолічного і діастолічного артеріального тиску) у спокою і при виконанні фізичних навантажень, хроно-та інотропного коронарного резервів серця, фізичної працездатності.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
У дисертації на підставі комплексної оцінки порушень функції серцево-судинної системи і психофункціонального статусу науково обґрунтовано новий модифікований метод лікування хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі медичної реабілітації.
1. Істотним патогенетичним механізмом зниження функціональних і компенсаторних можливостей серцево-судинної системи (включаючи толерантність до фізичних і психоемоційних навантажень) у хворих на стабільну стенокардію напруги (в тому числі, у хворих з постінфарктним кардіосклерозом) є психофункціональна дизадаптація.
2. Встановлено, що використані у відділенні реабілітації постінфарктних хворих (санаторій “Лівадія”, Ялта) методи медичної реабілітації хворих на стабільну стенокардію напруги без медикаментозної підтримки слабко впливають на варіабельність пульсографії (коефіцієнт варіабельності пульсу, мода, дисперсію ритму серця, параметри активності нервового і гуморального каналів симпатоадреналової регуляції) результати ортостатичних проб.
3. У хворих на стабільну стенокардію напруги розроблено метод біоадаптивної регуляції по каналах біологічно зворотного звязку, що дозволяє статистично вірогідно знизити активність нервового (25%) і гуморального (49%) каналів симпатоадреналової регуляції серця, зміщати вегетативну рівновагу в бік парасимпатотонії, брадикардії, підвищувати активність синусового вузла і підвищувати варіабельність ритму серця (на 27%), знизити реактивність симпатоадреналової системи на психоемоційне та ортостатичне навантаження.
4. Використання методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги вірогідно підвищує толерантність до психоемоційних навантажень на тлі зниження проявів стресу (на 69%), внутрішньої і зовнішньої тривожності (на 62% і 66%), нейротизму (87%), кардіофобії (60%), іпохондрії (15%).
5. Доведено модулюючий вплив методу біоадаптивної регуляції на гемодинамічне навантаження серця, формування оптимального патерна дихання, на функціональні резерви серця. Це виражається в зниженні в стані спокою числа серцевих скорочень (13%), частоти дихання (70%), темпів витрати коронарного хроно- та інотропного резервів серця, а також реактивності рефлексогенних зон до гіперкапнії і гіпотонії при виконанні фізичного навантаження 75 Вт/хв.
6. Застосування методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги в умовах санаторно-курортного лікування дозволяє знизити дози використаних лікарських засобів (нітратів і седативних препаратів).
Практичні рекомендації: 1. При виборі раціонального лікування хворих на стабільну стенокардію напруги в спеціалізованому відділенні санаторно-курортної реабілітації постінфарктних хворих рекомендується проводити комплексну оцінку психоемоційного стану хворих за даними обстеження психоемоційного статусу (психоемоційні тести, психоемоційні проби), регуляції серцево-судинної системи (варіаційна пульсографія та ортостатичні проби Штанге і Генча), показників серцево-судинної системи (частоти серцевих скорочень, систолічного і діастолічного артеріального тиску) у спокою і при виконанні фізичних навантажень, хроно- та інотропного коронарного резервів серця, фізичної працездатності.
2. Показанням до використання методу біоадаптивної регуляції з біологічним зворотним звязком є наявність стабільної стенокардії напруги I-III ФК, включаючи хворих з постінфарктним кардіосклерозом. Протипоказаннями до використання методу є: гіпотонія, грижі живота, епілепсія, шизофренія.
3. На санаторно-курортному етапі медичної реабілітації хворим на стабільну стенокардію напруги в лікувальний комплекс рекомендується включати метод біоадаптивної регуляції з біологічним зворотним звязком (по каналах реєстрації електрокардіограми, електроміограми, патерна дихання), чим забезпечується активна участь хворого в програмі реабілітації. Тривалість курсу 12-15 днів, один сеанс триває 25 хвилин. З цією метою може використовуватися апаратний компютерний комплекс фірми “Біозв?язок” (апарати Митон 03; Кардіоаналізатор CS-3). По каналах біологічно зворотного звязку при активній участі хворого і навчанні його навичкам діафрагмального дихання виробляється індивідуальна програма реабілітації, спрямована на зниження числа серцевих скорочень, частоти дихання, систолічного і діастолічного артеріального тиску, що сприяє підвищенню ефективності санаторно-курортної реабілітації.
Список литературы
1. Психофизиологическая реабилитация больных ИБС с использованием методов биоадаптивного управления // Журнал практичного лікаря. - 1999. - № 3. -С. 73-74. .
2. Методы биоадаптивного управления структурой ритма сердца у больных ИБС // Вестник физиотерапии и курортологи.-2000. - № 1.- С.55-56.
3. Методы биологической обратной связи в реабилитации больных ишемической болезнью сердца на санаторном этапе // Биологически обратная связь. -2000. - № 1. - С.56.
4. Опыт оптимизации индивидуальных программ с использованием биологически обратной связи при реабилитации больных ишемической болезнью сердца на санаторном этапе // Таврический медикобиологический вестник. - 2000. -Т. 3., № 1-2. - С. 111-114.
5. Эффективность психофизиологической реабилитации больных ИБС с использованием методов биоадаптивного управления // Таврический журнал психиатрии. - 2000. - № 2. -С. 11-13.
6. Методы биоадаптивного управления в реабилитации больных ИБС на санаторном этапе // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 2000. -№ 3. - С. 14-17.
7. Методичні аспекти дослідження і використання традиційних та модифікованих технологій біоадаптивного керування при реабілітації кардіологічних хворих // I Національний конгрес фізіотерапевтів та курортологів України. Фізичні чинники в медичній реабілітації. - Хмельник. -1998. - С. 103-104.
8. Пат. 25099 А Україна, МКИ А61В 5/022 Спосіб зміни функціонального стану кардіореспіраторної системи, заснований на використанні біоадаптивного керування, та апаратний комплекс здійснення способу; Заявл. 30.12.97; Опубл. 30.08.98. Бюл. № 6. (У співавт. з Верещагіним В.Л., Плахотним О.С., Соловьовою В.В., Бабова К.Д.)