Розробка методики оцінки рівня інвестиційної привабливості аграрного підприємства. Рекомендації щодо реалізації регіональної інвестиційної стратегії України шляхом розвитку транскордонного співробітництва та створення спеціальних економічних зон.
Аннотация к работе
Однак їх обсяг та рівень ефективності залишаються вкрай недостатніми через наявність цілої низки чинників: нестабільність політичної ситуації і законодавчої бази, низька інвестиційна привабливість українського агропромислового комплексу для іноземних інвесторів та ін. Досліджено соціально-економічну сутність і зміст інвестицій, їх значення у функціонуванні економіки, зокрема економіки АПК, класифікацію, теоретичні аспекти і правові засади іноземного інвестування та його особливості і проблеми в Україні, викладено методологію і методику дослідження, аналізу та визначення економічної ефективності іноземних інвестицій в АПК. В якості інвестицій можуть виступати і капітальні вкладення, однак економічна природа останніх та інвестицій є різною, а зміст поняття “інвестиції” є значно ширшим, ніж капітальних вкладень. Методика проведеного дослідження ґрунтується на системно-діагностичному підході до вивчення іноземних інвестицій, що передбачає застосування алгоритмів розрахунку таких показників, як поріг рентабельності (поріг беззбитковості), період окупності інвестицій, коефіцієнт окупності інвестицій, зовнішній рівень окупності інвестицій (EIRR - external investment recoupment rate), NPV - netto product value. Чинниками інвестиційної привабливості АПК Львівської області для іноземних інвесторів є: відносно вищий, порівняно з іншими регіонами, рівень приватизації сільськогосподарських підприємств та підприємств системи агробізнесу; наявність кваліфікованої, відносно незайнятої, а тому дешевої робочої сили з досвідом роботи в сільському господарстві і сфері агробізнесу за кордоном; вигідне географічне положення регіону; наближеність до кордонів з Польщею; наявність спеціальних економічних зон “Яворів” і “Трускавець”; сприятлива структура розселення і розміщення сільських населених пунктів щодо міст; потужний переробний сектор; відносно вищий рівень господарської освіченості сільськогосподарських працівників; розвиток агробізнесових кооперативів; досвід організації і функціонування великих організаційних структур у системі агробізнесу; розвинута мережа комерційних банків, їх філіалів, контор та кредитних спілок у сільській місцевості; наявність консалтингових служб, наукової і дослідної бази (Львівський державний аграрний університет, Львівська академія ветеринарної медицини і науково-дослідні інститути, машиновипробувальні станції).У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розвязання проблеми підвищення ефективності іноземних інвестицій в агропромисловому комплексі, що виявляється у розробці механізму реалізації рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості АПК, збільшення обсягів іноземних інвестицій та підвищення віддачі від них на основі оптимізації їх розподілу та використання, розробки регіональної інвестиційної стратегії, створення спеціальних економічних зон і розвитку транскордонного економічного співробітництва. У випадку збереження в країні політичної стабільності агропромисловий комплекс України може вважатися сферою, сприятливою для іноземного інвестування, що визначається наявністю певних необхідних для цього передумов: розвинутої ринкової і транспортної інфраструктури, вигідного географічного розташування, сприятливих для сільського господарства кліматичних умов та грунтового покриву, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили, ненасиченості продовольчого і ресурсного ринків. Здійснення інвестиційної діяльності в Україні для іноземних інвесторів має певні особливості: тут практично не існує обмежень на розмір іноземних вкладень, є кращі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків, підприємствам з іноземними інвестиціями тут дозволено застосовувати метод прискореної амортизації із збільшенням чинних норм не більше, ніж у два рази, відсутні законодавчі обмеження на вивіз капіталу, не існує пільг для іноземних інвесторів зі сплати податків, не існує системи субсидій та пільг у кредитуванні, система страхування ризиків в Україні лише започатковується; у наявності є велика кількість вільних інвестиційних ніш. Як показало проведене соціологічне дослідження, ставлення до іноземних інвестицій в Україні формується не стільки внаслідок конкретного досвіду, а в більшій мірі як відображення політичних поглядів на економічні трансформації в країні. Основними чинниками, що формують відносно вищий рівень інвестиційної привабливості АПК Львівської області для іноземних інвесторів, є: вищий рівень приватизації підприємств системи агробізнесу; кваліфікована дешева робоча сила з досвідом роботи за кордоном; прикордонне розташування; наявність спеціальних економічних зон; потужний переробний сектор; вищий рівень господарської освіченості працівників; розвиток агробізнесових кооперативів; досвід організації і функціонування великих організаційних структур у системі агробізнесу; розвинута ринкова і транспортна інфраструктура безпосередньо у сільській місцевості, наявність консалтингових служб, наукової і дослідної бази.
Вывод
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розвязання проблеми підвищення ефективності іноземних інвестицій в агропромисловому комплексі, що виявляється у розробці механізму реалізації рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості АПК, збільшення обсягів іноземних інвестицій та підвищення віддачі від них на основі оптимізації їх розподілу та використання, розробки регіональної інвестиційної стратегії, створення спеціальних економічних зон і розвитку транскордонного економічного співробітництва. Результати роботи дають підстави для таких висновків: 1. У випадку збереження в країні політичної стабільності агропромисловий комплекс України може вважатися сферою, сприятливою для іноземного інвестування, що визначається наявністю певних необхідних для цього передумов: розвинутої ринкової і транспортної інфраструктури, вигідного географічного розташування, сприятливих для сільського господарства кліматичних умов та грунтового покриву, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили, ненасиченості продовольчого і ресурсного ринків.
2. Здійснення інвестиційної діяльності в Україні для іноземних інвесторів має певні особливості: тут практично не існує обмежень на розмір іноземних вкладень, є кращі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків, підприємствам з іноземними інвестиціями тут дозволено застосовувати метод прискореної амортизації із збільшенням чинних норм не більше, ніж у два рази, відсутні законодавчі обмеження на вивіз капіталу, не існує пільг для іноземних інвесторів зі сплати податків, не існує системи субсидій та пільг у кредитуванні, система страхування ризиків в Україні лише започатковується; у наявності є велика кількість вільних інвестиційних ніш.
3. Як показало проведене соціологічне дослідження, ставлення до іноземних інвестицій в Україні формується не стільки внаслідок конкретного досвіду, а в більшій мірі як відображення політичних поглядів на економічні трансформації в країні. Позитивне ставлення переважає серед тих, хто акцептує перехід до ринкових економічних взаємовідносин, добре почуває себе в нових економічних умовах. Більша частина опитаних, висловлюючи, однак, певні побоювання, в цілому позитивно ставиться до залучення іноземних інвестицій у національну економіку.
4. Основними чинниками, що формують відносно вищий рівень інвестиційної привабливості АПК Львівської області для іноземних інвесторів, є: вищий рівень приватизації підприємств системи агробізнесу; кваліфікована дешева робоча сила з досвідом роботи за кордоном; прикордонне розташування; наявність спеціальних економічних зон; потужний переробний сектор; вищий рівень господарської освіченості працівників; розвиток агробізнесових кооперативів; досвід організації і функціонування великих організаційних структур у системі агробізнесу; розвинута ринкова і транспортна інфраструктура безпосередньо у сільській місцевості, наявність консалтингових служб, наукової і дослідної бази.
5. Середня ефективність підприємств, що функціонують із залученням іноземного капіталу в АПК Львівської області, є лише в незначній мірі вищою, ніж у приватних національних господарських субєктах цієї сфери. Загальний рівень економічної ефективності іноземних інвестицій в економіку АПК Львівської області можна оцінити як низький.
6. Основними причинами порівняно низької ефективності та незначних обсягів іноземних інвестицій в підприємства аграрної сфери регіону є їх некомплексність, неоптимальна структура, недостатня готовність підприємств до їх сприйняття, низький загальний економічний рівень національних підприємств, відсутність сприятливого середовища та обґрунтованої концепції економічного розвитку України, зокрема концепції інвестиційної стратегії на перспективу. Наявність на території області двох спеціальних зон (“Яворів” і “Трускавець”) не вирішує проблеми в задовільному розмірі, оскільки в цих зонах не виділяється як пріоритетний напрям іноземне інвестування в галузі агропромислового комплексу.
7. Оптимізацію розподілу та використання іноземних інвестиційних ресурсів в реструктуризованих аграрних підприємствах пропонується здійснювати із застосуванням пропонованої методики, яка в якості критерію оптимізації передбачає використання максимуму прибутку від здійснення іноземних інвестицій, але за умови, що відхилення від пропорційного розподілу не буде перевищувати наперед задану величину.
8. Оцінку інвестиційної привабливості підприємства для іноземного інвестора доцільно проводити із застосуванням методики, що ґрунтується на реконструкції балансу підприємства шляхом очищення і трансформації останнього та аналізі таких сторін діяльності підприємства, як оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стійкість, ліквідність.
9. В умовах перехідного періоду в Україні потрібна державна стратегічна програма іноземного інвестування з чітким контролем з боку уряду за його дотриманням і за недопустимістю вивозу капіталу за кордон в результаті реалізації інвестиційних проектів. Контроль за визначенням і дотриманням пріоритетності в іноземному інвестуванні - також прерогатива держави. Пріоритет у такій програмі повинен надаватись інноваційним інвестиціям.
10. Залучати іноземний капітал в агропромисловий комплекс слід шляхом отримання прямих іноземних інвестицій, середньо- і довгострокових кредитів іноземних комерційних банків, державних структур, продажу іноземним партнерам частини акцій та інших цінних паперів агросервісних і переробних підприємств, використання коштів технічної допомоги для реструктуризації виробництва та його обслуговування.
11. Спільні підприємства з іноземними інвестиціями поки що не забезпечують вирішення проблеми зайнятості населення в регіоні і не впливають позитивно на торговельний баланс області. З метою уникнення втрати впливу Україні доцільно перейняти досвід Китаю: з моменту заснування СП 51% акцій має належати Україні; через 5-6 років - не менше 75 % акцій; через 10-12 років спільне підприємство має стати повністю українським.
12. Для розширення процесу залучення іноземних інвестицій необхідно: суворо дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки; мати розгорнуті плани іноземного інвестування і механізм публічного контролю за їх виконанням; впровадити персональну відповідальність урядових працівників за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, а також широке інформування про це громадськості; вирішити питання про надання підприємствам з іноземними інвестиціями, які мають статус юридичної особи України, права власності на земельну ділянку, на якій розміщуються обєкти інвестування; спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна; зменшити податковий тягар іноземних інвесторів; розвивати практику надання гарантій під іноземні кредити не лише урядом чи НБУ, а й комерційними банками; удосконалити митну політику в напрямку спрощення митних процедур.
13. Інвестиційні проекти із залученням іноземних інвесторів мають відповідати таким критеріям: сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах; супроводжуватися впровадженням сучасних ресурсоощадних та екологічно безпечних видів технологій; бути орієнтованими на найраціональніше використання сировинної бази України і сприяти зниженню імпортозалежності; сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції; продукція підприємства з іноземними інвестиціями має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.
Список литературы
Черевко Г.В., Калитка Г.Б., Касьяненко С.М., Тесленко Б.М., Шурпенкова Р.К. Ефективність альтернативних форм ведення сільського господарства // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства: Книга наукових статей. - Кн.3. - Львів: ”Віче”, 1997.- С.170-173. - 0,41/0,10 друк. арк. (Автору належить розрахунок альтернативних варіантів інвестування в обробіток ґрунту).
Черевко Г.В. Калитка Г.Б. Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки // Фінанси України. - 1997. - № 9. - С. 107-111. - 0,36/0,16 друк. арк. (Автором проаналізовано матеріали стосовно залучення іноземних інвестицій в економіку України).
Черевко Г.В., Гарасим П.М., Калитка Г.Б. Закордонні інвестиції в економіку Польщі // Регіональна економіка. - 1998. - №1.- С. 111-117. - 0,53/0,15 друк. арк. (Автором опрацьовано основні наслідки іноземного інвестування польської економіки та діяльності спільних підприємств).
Калитка Г.Б. Вдосконалення методики аналізу ефективності інвестицій в агропромисловий комплекс // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 1998.- №4.- С. 269-274. - 0,25 друк. арк..
Черевко Г.В. Калитка Г.Б. Залучення інвестицій у сільське господарство.// Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. пр. - Луцьк.: ВДУ, 1999. - С. 167-168. - 0,12/0,05 друк. арк. (Автором обґрунтовано необхідність і значення іноземного інвестування сільського господарства України).