Особливості розроблення методики усунення синдрому захоплення зіниці хірургічним втручанням. Технологія проведення ендокапсулярної імплантації інтраокулярних лінз (ІОЛ). Аналіз її використання в якості профілактики наслідків травматичної катаракти.
Аннотация к работе
Є окремі повідомлення, що мяка ІОЛ Acrysof, яка складається, має високу біосумісність та зменшує ступінь ексудативної реакції ока при хірургії вікових катаракт у дорослих пацієнтів [Anderson C. et all, 1993; Hollick E. et all, 1998]. Філатова “Підвищити ефективність хірургічного лікування дітей із травматичними катарактами шляхом розробки нового способу імплантації ІОЛ, які складаються, малими тунельними розтинами в капсульний мішок і способу усунення ускладнень посттравматичної артифакії”, № держ.реєстрації 121 - А/04 0102U002738 (2002-2004 роки). Мета роботи - підвищення ефективності хірургічного лікування дітей із травматичними катарактами шляхом застосування нових хірургічних технологій факоаспірації та імплантації ІОЛ, які складаються, з похідних акрилової кислоти. Вивчити вплив нових хірургічних технологій факоаспірації та імплантації ІОЛ, які складаються, з похідних акрилової кислоти на частоту та характер найближчих і віддалених ускладнень артифакії у дітей. Використання нових хірургічних технологій факоаспірації травматичних катаракт у дітей з імплантацією ІОЛ, які складаються, з похідних акрилової кислоти дозволило значно зменшити ризик розвитку як післяопераційних (ексудативної реакції з 57,6% до 12,9%, утворення синехій з 34,8 до 3,9%), так і віддалених ускладнень (вторинної катаракти з 59,5 до 15,2%, синехій з ІОЛ з 54,8 до 8,7%; преципітати на ІОЛ 50,0 до 13,0%; захоплення зіниці з 28,6 до 5,1% та увеїту з 28,0 до 5,1%), що в цілому дозволило підвищити гостроту зору псевдофакічного ока до 0,3-1.0 у 80,6% дітей.Одномоментна імплантація ІОЛ є оптимальним методом хірургії травматичних катаракт у дітей, оскільки порівняльна оцінка різних методів корекції афакії в дитячому віці показала перевагу ІОЛ перед очковою, контактною корекцією та епікератофакією. Анатомофізіологічні особливості дитячого організму в цілому й ока, зокрема, важкий вихідний стан очей із травматичними катарактами, які супроводжують посттравматичні зміни внутрішньоочних структур, швидкий розвиток амбліопії при монокулярній афакії створюють особливі умови для хірургічного лікування травматичних катаракт у дітей у порівнянні з дорослими і відрізняють їхню екстракцію від оперативного лікування інших видів дитячих катаракт. Удосконалення хірургічної техніки в останні десятиліття, застосування техніки малих тунельних розтинів, віскоеластичних матеріалів, безперервного кругового капсулорексису, аспіраційно-іригаційних автоматизованих систем, внутрішньокапсульної імплантації ІОЛ дозволило зменшити травматичність екстракції вікових катаракт з одномоментною імплантацією ІОЛ і знизити ризик розвитку операційних і післяопераційних ускладнень до мінімуму в дорослого континенту хворих. Незважаючи на значне число публікацій, присвячених екстракції травматичних катаракт з імплантацією ІОЛ у дітей, аналізу піддаються результати тих операцій де немає інших супутніх патологічних змін переднього відділу ока.Дані дисертаційної роботи базуються на аналізі 143 дітей у віці від 3 до 14 років (143 ока) із травматичними катарактами, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділенні дитячої офтальмології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. У групі власних спостережень травматична катаракта виникла в результаті проникаючого поранення ока в 55 дітей (71,5 %), а в 22 дітей (28,5%) - у наслідок контузії. В архівній - наслідки проникаючих поранень мали місце в 45 дітей (68,2%) і в 21 дитини (31,8%) травматичні катаракти розвилися після контузій очного яблука.Рани і рубці рогівки та склери різного типу мали місце у всіх хворих із проникаючими пораненнями, як у групі власних спостережень, так і в контрольній групі. При цьому центрально розташовані рубці рогівки спостерігалися майже однаково часто (15,6 і 14,5%) в обох групах, парацентральні рубці частіше мали місце в групі власних спостережень (51,0 і 33,4% відповідно), а периферичні - в архівній групі (46,7 і 18,2% відповідно), корнеосклеральні рубці спостерігалися частіше в групі власних спостережень (16,3 і 4,5 % відповідно). Дефекти райдужки в обох групах зустрічалися майже однаково часто (35,6 і 32,7%), тоді як дистрофічні зміни райдужної оболонки значно переважали в групі власних спостережень (58,1 і 28,8% відповідно), передні синехії в архівній групі зустрічалися рідше, ніж у групі власних спостережень (6,7 і 18,2% відповідно). При аналізі використання техніки хірургічних втручань у групі власних спостережень та контрольній видно, що початковий етап операції - розкриття (розтин) передньої камери, в групі власних спостережень проводився шляхом тунельних склеро-рогівкових і чисто рогівкових розтинів, розміри яких складали 1,0-2,7мм при аспірації кришталикових мас і розширювалися до 3,7-4,1мм при імплантації ІОЛ, які складаються. Однак, порівнюючи частоту цього ускладнення в обох групах, видно, що в групі власних спостережень ексудативні реакції спостерігались практично в пять разів рідше, ніж у контрольній групі - 12,9% проти 57,6% (розходження статистично достовірне, р<0,05).З метою підв