Взаємозв"язок між ступенем вираження синдрому ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, маркерами клітинного та гуморального імунітету при пієлонефриті. Зміни функціональних печінкових маркерів при лікуванні.
Аннотация к работе
Термін «інфекції сечовидільної системи» обєднує хвороби, які мають дуже схожі клініко-лабораторні прояви, тому іноді досить важко встановити топічний діагноз та верифікувати пієлонефрит, навіть за допомогою інструментальних методів досліджень [Степанова Н.М., Ребров Б.А., 2007; Шулутко Б.І., 2006]. В структурі ІСС інфекціям нирок дослідниками та клініцистами приділено особливу увагу, оскільки зазвичай прихований, латентний перебіг пієлонефриту (ПН), важкість діагностики, схильність до розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності перетворюють його на важливу практичну і теоретичну проблему сучасної медицини [Пиріг Л.А., 2004; Gowda Зважаючи на механізми розвитку СЕІ та виникнення вторинного імунного дисбалансу, ми намагались вплинути на ці процеси в декількох напрямках: застосовували препарат канефрон, який має протизапальну, антимікробну, спазмолітичну, діуретичну дії, покращує нирковий кровообіг [Питель Ю.А., 1999; Палій І.Г., 2002], а також хофітол, який володіє антиоксидантною активністю, покращує детоксикаційну функцію печінки та за деякими даними при регулярному застосуванні сповільнює темпи зниження швидкості клубочкової фільтрації [Дудар І.О., 2001; Минушкин О.Н., 2002]. Дослідити особливості змін клініко-лабораторних параметрів синдрому ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, клітинного та гуморального імунітету при пієлонефриті залежно від віку, статі пацієнтів, походження та тривалості захворювання і наявності супутньої патології. Вивчити динаміку змін показників синдрому ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, клітинного та гуморального імунітету в процесі лікування із застосуванням традиційних схем лікування, а також у поєднанні з канефроном і хофітолом.Харків, 23-24 вересня 2005 р.), у 82 хворих (60,7 %) розвинувся ускладнений хронічний ПН на тлі вже існуючої патології нирок, в числі якої були сечокам?яна хвороба (СКХ) (11,8 %), вроджені аномалії розвитку (5,2 %), відсутність однієї нирки (5,2 %), нефроптоз ІІ ступеня (11,8 %), маніпуляції на сечовивідних шляхах, в т.ч. оперативне втручання (пластика сечоводу) (5,9 %), доброякісна гіперплазія передміхурової залози (8,1 %), або наявної супутньої патології, яка є фактором ризику розвитку ПН (цукровий діабет (ЦД) (5,2 %). Серед них 11,1 % мали патологію шлунково-кишкового тракту, 6,7 % - захворювання серцево-судинної системи, 5,2 % хворіли на цукровий діабет середньої тяжкості, у 5,2 % хворих діагностовано гінекологічну патологію, у 6,7 % пацієнтів виявлено поєднану патологію з боку інших органів і систем. Першій групі, яка включала 35 хворих (25,9 %), було призначено стандартну терапію, яка включала антибіотик широкого спектру дії в загальноприйнятих середньодобових дозах (цефалоспорини або фторхінолони ІІ-ІІІ покоління), уроантисептик, спазмолітик, засоби для покращення ниркового кровобігу (трентал) і дезінтоксикаціїну терапію (глюкоза 5 % 200 мл, віт. Аналізуючи дані, отримані в досліджуваних групах до лікування, за лабораторними маркерами синдрому ендогенної інтоксикації, відзначимо, що у хворих на хронічний ПН у фазі загострення відмічено достовірне зростання рівня середніх молекул в еритроцитах порівняно зі здоровими особами, при цьому рівень їх виділення зі сечею не відрізнявся від контрольної групи, а також підвищення показника ендогенної інтоксикації еритроцитів незалежно від статі (СМПЕР254нм (568,9±17,7) ум.од у чоловіків та (546,4±8,0) у жінок (р>0,05) проти (334,1±1,23) у здорових осіб, р0,05 при порівнянні між групами; СМПЕР280нм відповідно (240,5±3,9), (247,3±4,8) та (258,6±9,4) ум.од., р>0,05; ЕІЕІ відповідно (54,9±2,4), (58,7±1,5) та (59,1±0,9) %, р>0,05). Для вивчення динаміки клініко-лабораторних показників ендотоксикозу, процесів ПОЛ, АОСЗ, а також клітинної та гуморальної ланок імунітету під впливом різних схем лікування усіх хворих з ХПН було розподілено на 4 групи: І група у складі 35 осіб отримувала стандартну терапію загострення хронічного ПН; ІІ група, яка включала 34 хворих, додатково до стандартного лікування отримували канефрон, ІІІ група у складі 33 пацієнтів додатково отримували хофітол; IV група, 33 пацієнти, отримувала комбіновану терапію канефроном та хофітолом на тлі стандарт-терапії. ендогенний інтоксикація гуморальний пієлонефритУ дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит завдяки вивченню взаємозвязку між метаболічними порушеннями, параметрами імунітету і активністю запального процесу в нирках, та обгрунтування включення до складу лікувальної програми препаратів канефрон та хофітол. У хворих на хронічний ПН у фазі загострення відбувається посилення процесів мембранодеструкції за показником МДА та активація АОСЗ. Зі збільшенням тривалості захворювання на хронічний ПН більше 5 та 10 років зростає активація АОСЗ за показником ЦП, а за рівнем каталази найбільш істотне