Аналіз змін окислювального метаболізму арахідонової кислоти при різних видах проникних травм ока. З’ясування ролі ейкозаноїдів у порушеннях тканинного протеолізу і фібринолізу. Особливості запального процесу. Ефективність парацетамолу і дексаметазону.
Аннотация к работе
Зокрема, не встановлено значення ейкозаноїдів у змінах тканинного фібринолізу і протеолізу, ліпопероксидації і протирадикального захисту, не зясовано місце і роль ейкозаноїдів при інфікованій травмі ока, при пораненнях ока, ускладнених крововиливами, не досліджено вплив екзогенних простаноїдів на перебіг післятравматичного запалення, залишається вузьким арсенал лікарських засобів, здатних спрямовано корегувати окислювальний метаболізм арахідонової кислоти [І.Я. Дисертація є складовою частиною планової наукової роботи центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії (Чернівці) “Вивчення вікових особливостей взаємозязку центральних і периферичних механізмів регуляції імунологічної реактивності та гемокоагуляційного потенціалу в нормі і при ендо-та екзогенних інтоксикаціях” (номер держреєстрації 0199U004598), де автор був співвиконавцем, а також частиною передклінічних досліджень і клінічних випробувань нової лікарської форми препарату “ПАРАЦЕТАМОЛ”, розробленої в Україні для використання в офтальмології. Задачі дослідження: 1.Встановити загальні закономірності та зясувати особливості змін окислювального метаболізму арахідонової кислоти при різних видах проникних травм ока в експерименті. 6.Визначити ефективність комплексного лікування з використанням парацетамолу і дексаметазону щодо корекції змін кровопостачання і електроретинографічних характеристик у людей з різними видами проникних поранень очного яблука. 7.Впровадити у практичну медицину патогенетично і клінічно обгрунтовану лікарську очну форму парацетамолу в комплексі засобів корекції гострого післятравматичного запалення ока для підвищення ефективності лікування і попередження ускладнень при проникних пораненнях очного яблука.Моделювали наступні види травм ока: проникне поранення рогівки; проникне поранення рогівки, обтяжене ушкодженням райдужки; проникне поранення рогівки, обтяжене ушкодженням кришталика; проникне поранення корнеосклеральної зони (війчастого тіла); проникне поранення склери; подвійне проникне поранення склери; проникне поранення рогівки, обтяжене гіфемою; проникне поранення рогівки, обтяжене інфікуванням; проникне поранення склери, обтяжене гемофтальмом; проникне поранення склери, обтяжене інфікуванням. За основними критеріями локалізації поранення та ускладнень, відповідно виду проникних травм ока, розподіл хворих здійснено на дві групи: 1) проникне поранення рогівки та проникне поранення рогівки, обтяжене ураженням райдужки (395 хворих); 2) проникне корнеосклеральне поранення; проникне корнеосклеральне поранення, обтяжене гіфемою; проникне корнеосклеральне поранення, обтяжене поєднанням гемофтальму і гіфеми, та проникне поранення склери (584 хворих). При госпіталізації 43,4% пацієнтів з проникним пораненням рогівки, а також пораненням, обтяженим ушкодженням райдужки, мали ознаки помірних, середнього ступеня помутнінь, при яких біомікроскопічно чітко визначались деталі райдужки та кришталика, а ще у 31,5% хворих спостерігались значні помутніння, коли візуалізувати деталі цих структур було важко. Зниження оптичної прозорості рогівки в гострому періоді післятравматичного запалення у 12,2% хворих було обумовлено десцеметитом усієї рогівки і у стількох же хворих - інтенсивним набряком строми рогівки з формуванням поодиноких локальних складок десцеметової оболонки. Аналіз ступеня змін утворення окремих простагландинів при травмах переднього сегмента ока показав, що максимальний рівень продукції PGE2 на початку дослідження спостерігався при пораненні війчастого тіла, вміст якого в 1,5 разу (p<0,01) перевищував такий у тварин з проникною травмою рогівки, ускладеною гіфемою, та був на 26,1% (p<0,01) більшим за дані тварин з травмою рогівки і введенням в ПК ока ендотоксину.У дисертації наведене концептуальне узагальнення результатів експериментального вивчення ролі ейкозаноїдів у розвитку й клінічному перебігу післятравматичного запалення ока при різних видах поранення структур очного яблука та нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає у патогенетичному обґрунтуванні використання парацетамолу як нової лікарської форми в комплексному лікуванні проникних травм ока і впровадження його в клініку. Патогенез післятравматичного запалення ока щодо метаболізму арахідонової кислоти, фібринолізу, протеолізу, кровопостачання і антиоксидантного захисту недостатньо вивчені, що обумовлює актуальність і необхідність спрямованої корекції в комплексному лікуванні проникних травм ока. При різних видах експериментальних проникних поранень очного яблука у волозі передньої камери травмованого ока закономірно підвищується вміст прозапальних ейкозаноїдів PGE2 і 6-keto-PGF1a, а також різко зростає співвідношення функціонально антагоністичних простаноїдів PGE2/PGF2a. PGE2 підсилює, а PGE1, PGF2a, парацетамол, диклофенак і дексаметазон у різній мірі знижують казеїнолітичну активність у волозі передньої камери травмованого ока. У комплексі післятравматичного лікування хворих з проникним пораненням рогівки парацетамо