Дослідження ботанічних ознак, походження та поширеності цибулі. Розгляд сортотипів, сортів і вимог до умов вирощування цибулі ріпчастої. Технологія її вирощування на насіння. Характеристика дослідного господарства. Економічна ефективність вирощування.
Аннотация к работе
1.3 Вимоги до умов вирощування 1.5 Технології вирощування цибулі на насіння3.4 Економічна ефективність вирощування цибулі на насінняВідтіля цибуля потрапила в Єгипет, а потім у Грецію й інші країни. Але цибуля пристосувалася до життя в горах: у неї багато тонких, як струнки, коренів, від посухи її захищають щільно обтяжуючі цибулину сухі зовнішні луски. У російській мові цибуля ріпчаста одержала назву внаслідок того, що за формою її цибулини нагадують ріпу (А.С. Цибулею клялися, її приносили в жертву божествам, у дарунок померлим. Цибуля користувалася не тільки загальним визнанням як овоч, але і вважалася священною рослиною.Цибуля належить до родини Alliaceae - цибулинних, роду Аllіит - цибуля. В період росту у неї розрізняють пагін із стеблом (денцем) вкритим у нижній частині основ листків, і несправжнє стебло, яке підтримує листки і коріння. Піхви відмирають разом із своїм листком при дозріванні цибулі: біля цибулини вони зсихаються, утворюючи тонку "шийку", та легко відламуються. З початком потовщення відкритих соковитих луск всередині цибулини зявляються листки другого типу - закриті луски. Температурна стадія в цибулі може відбуватися в тканинах точок росту лише після того, як рослина матиме необхідний запас поживних речовин.Весняний посів без пересадки мав переваги по всім елементам структури врожаю над літнім посівом без пересадки O по кількості стрілок на рослину на 25 %, по висоті стрілок на 8 %, по діаметру суцвіть на 22 % і по масі 1000 насіння на 10 %. З приведених даних видно, що незалежно від строків посіву безпересадочний спосіб вирощування насіння суттєво поступився за рівнем врожаю насіння варіанту з пересадочним способом вирощування. Луділова (1987) при вирощуванні цим способом врожай досягає 8 ц/га і вище, значно зменшуються витрати праці, собівартість знижується в 2-3 рази. Сполучення цього способу з високими закупівельними цінами на насіння сприяє створенню економічної зацікавленості господарств у розвитку насінництва цибулі. З впровадженням в ОПХ "Семеновод" Багаевского району Ростовської області безпересадочної технології вирощування насіння цибулі ріпчастого витрати праці на виробництво 1 ц насіння зменшилися в 3-3,2 рази, рентабельність збільшилася в 2,8-3,8 рази, собівартість знизилася в 3,2-4,2 рази в порівнянні зі звичайною (пересадною) технологією (табл.Результати досліджень за 2002-2003 роки дають підстави зробити наступні висновки. Починаючи із фази стрілкування не було помітної різниці в темпах проходження фенологічних фаз і тривалості міжфазних періодів рослин цибулі другого року життя залежно від строків посіву та способів вирощування.
План
Зміст
Вступ
І. Огляд літератури
1.1 Походження та поширеність культури
Вывод
3.4 Економічна ефективність вирощування цибулі на насіння
IV. Охорона навколишнього середовища
V. Охорона праціСпостереження за розвитком рослин цибулі ріпчастої другого року життя показали, що строки посіву при безпересадковому способу вирощування не вплинули на динаміку проходження фенологічних фаз та тривалість міжфазних періодів (табл. 7).
Таблиця 7. Фенологічні спостереження за розвитком рослин цибулі ріпчастої другого року життя залежно від строків посіву і способу вирощування насіння
Варіант Посів (посадка) Відростання Стрілкування Цвітіння Достигання Збір врожаю
Ранньовесняний посів з пересадкою (контроль) 30.03.2002 р(посів)30.03.2003 р.(пересадка) 17.04 10.05 17.06 16.08 16.08
Весняний посів без пересадки 30.04.2002 р. 11.04 12.05. 17.06 14.08 14.08
Літній посів без пересадки 20.07.2002 р. 11.04 12.05 17.06 14.08 14.08
На варіанті пересадочного вирощування відростання почалося на 6 днів пізніше порівняно із безпересадочними варіантами. Але до фази стрілкування ця різниця вже скоротилася на 2 дні. Фаза цвітіння по всім варіантам досліду почалася одночасно. Достигання насіння на всіх строках безпересадочної культури скорочувалося на 2 дні порівняно із пересадочною.
В цілому ж можна стверджувати, що починаючи із фази стрілкування не було помітної різниці в темпах розвитку рослин другого року життя залежно від строків посіву та способів вирощування.
Реалізація насінного продуктивного потенціалу цибулі залежала як від способу вирощування так і строків посіву (табл. 8). При пересадочній культурі всі досліджувані елементи структури урожаю мали більш інтенсивний прояв порівняно із безпересадковою культурою. Вони були більше по кількості стрілок на рослину на 18 - 47 %, по висоті стрілок на 4 - 12 %, по діаметру суцвіть на 14 - 39 % і по масі 1000 насіння на 9 - 19 %.
Таблиця 8. Структура врожаю цибулі ріпчастої другого року життя залежно від строків посіву і способу вирощування насіння
Варіант Густота стояння рослин перед збиранням врожаю, тис.шт./га Кількість стрілок на 1 рослину, шт. Висота стрілок, см Діаметр суцвіття, см Маса 1000 насінин, г
Ранньовесняний посів з пересадкою (контроль) 75,7 4,7 98,3 5,7 3,88
Весняний посів без пересадки 78,4 4,0 94,8 5,0 3,57
Літній посів без пересадки 80,3 3,2 87,9 4,1 3,26
Помітний вплив на розвиток елементів структури урожаю мали строки посіву при безпересадковому вирощуванні цибулі. Весняний посів без пересадки мав переваги по всім елементам структури врожаю над літнім посівом без пересадки O по кількості стрілок на рослину на 25 %, по висоті стрілок на 8 %, по діаметру суцвіть на 22 % і по масі 1000 насіння на 10 %.
Таблиця 9. Урожай насіння цибулі ріпчастої другого року життя залежно від строків посіву і способу вирощування
Варіант Урожай насіння по повторенням, ц/га Середня, ц/га
І ІІ ІІІ IV
Ранньовесняний посів з пересадкою (контроль) 4,8 4,2 4,6 4,8 4,6
Весняний посів без пересадки 4,2 3,8 4,4 3,6 4,0
Літній посів без пересадки 3,2 2,7 2,4 3,3 2,9
НІР0,5 0,5
Таблиця 10. Дисперсійний аналіз результатів досліду за показником врожай насіння
Дисперсія Сума квадратів Ступені свободи Середній квадрат Fфакт Fтабл.0,5
Загальна 7,52 11 -
Повторення 0,41 3 -
Варіантів 6,6 2 3,3 36,6 5,14
Залишок 0,54 6 0,09
Дані оцінки варіантів досліду по врожаю насіння та її достовірність за результатами дисперсійного аналізу приведено в таблицях 9 і 10. З приведених даних видно, що незалежно від строків посіву безпересадочний спосіб вирощування насіння суттєво поступився за рівнем врожаю насіння варіанту з пересадочним способом вирощування. Врожай насіння при цьому знижувався на 14-37 %. При безпересадочному способу вирощування кращім був весняний строк посіву. Він мав перевагу над літнім на 1,1 ц/га, що при найменшій суттєвій різниці 0,5 ц/га є досить вагомою перевагою.
3.4
Економічна ефективність вирощування цибулі на насіння
Овочівництво є однією із провідних і високорентабельних галузей агропромислового комплексу півдня України. Необхідність розвитку цієї галузі обумовлена потребою рівномірного постачання населенню овочевої продукції протягом року, забезпечення нею жителів віддалених регіонів, зберігання продукції, яка швидко псується, у період масового збору та створення її резервів.
В умовах ринкових відносин особлива актуальність належить питанням визначення кінцевих результатів виробництва, прибутковості вкладеного капіталу. Діюча система показників економічної ефективності не відповідає у повній мірі особливостям сільськогосподарського виробництва. Як відомо, основним фактором виробництва в сільському господарстві є земля, яка складає значну частину сільськогосподарського капіталу.
Ринок овочівництва складається з чотирьох взаємоповязаних сфер: перша - виробництво; друга - переробка з її інфраструктурою; третя - зберігання; четверта - торгівля овочевою продукцією. Основну роль у формуванні ринку овочів відіграє виробництво (І.І. Червен, Г.М. Рябенко, 2003).
Показники економічної ефективності вирощування овочевих культур в цілому по півдню України поки ще не високі - площа посіву - 140 тис.га, врожайність - 97 ц/га, витрати коштів на вирощування - 2640 грн/га, собівартість - 28,3 грн/ц, середня ціна реалізації - 30,1 грн/ц, рівень рентабельності - 6,7 % (А.О. Лимар, В.П. Шкумат, 2002).
В Україні цибулю ріпчасту вирощують на площі 65 - 70 тис. гектарів, в структурі посівних овочевих культур площ вона займає близько 13 %, тобто на третьому місці . На півдні України найбільші посівні площі цибулі знаходяться у Одеській (5,6 тис. га) і Миколаївській (4,5 тис. га) області і на рівні з томатами вона займає найбільші посівні площі. Але за даними обласного управління статистики врожайність цибулі ріпчастої поки що не висока - 30-60 ц/га і не відповідає потенційним можливостям культури.
Хоча виробництво цибулі в Україні повністю задовольняє внутрішні потреби ринку ( на душу населення виробляється 11 кг цибулі, в той час як за нормами споживання потреба складає 7-9 кг на рік) є потреба в збільшенні експортного потенціалу даної культури. Тому, згідно науково-виробничій програмі “Овочівництво і баштанництво півдня України в 2002 -2005 роках” поставлено завдання при зменшенні посівних площ культури, підняти її врожайність на 15-20% і підвищити економічну ефективність її вирощування. Вже зараз передові господарства і орендатори Жовтневого району Миколаївської області (Дослідне господарство “Еліта”, СП “Владам”, ОП В.О. Богданова та інші) одержують з гектара по 250-300 центнерів цибулі ріпчастої.
Важливою ланкою для стабілізації розвитку галузі овочівництва є забезпечення господарств високоякісним насінням, у тому числі цибулі. Миколаївська область за своїми природно-кліматичними умовами здатна не тільки забезпечити власні потреби в насінні цибулі в повному асортименті, але й виробляти його для реалізації в інші райони України та на зовнішньому ринку.
Враховуючи власні потреби в насінні і необхідність забезпечення ним інших районів доцільно в перспективі на півдні України розміщати 75-90% насінницьких площ цибулі. Саме тут створюються найсприятливіші умови для одержання високоякісного і дешевого насіння (А.О. Лимар, 2002)
Розрахунки економічної ефективності ведення насінництва свідчать про можливість одержання достатньо високих прибутків при виробництві насіння овочевих культур, які широко розповсюджені в північних регіонах Так, по зоні південного Степу рівень прибутку при виробництві насіння на гектар посіву перевищує середньозагальні показники по цибулі на 20%
Необхідність переміщення на південь України значної частини насінницьких площ цибулі обумовлюється можливістю вирощування насіння безпересадковим способом, що суттєво зменшує собівартість продукції. Цей спосіб одержання насіння дозволяє різко скоротити витрати, оскільки в даному випадку не проводять збирання, перевезення, збереження і посадку цибулин. За свідченнями В.І. Луділова (1987) при вирощуванні цим способом врожай досягає 8 ц/га і вище, значно зменшуються витрати праці, собівартість знижується в 2-3 рази. Сполучення цього способу з високими закупівельними цінами на насіння сприяє створенню економічної зацікавленості господарств у розвитку насінництва цибулі.
З впровадженням в ОПХ "Семеновод" Багаевского району Ростовської області безпересадочної технології вирощування насіння цибулі ріпчастого витрати праці на виробництво 1 ц насіння зменшилися в 3-3,2 рази, рентабельність збільшилася в 2,8-3,8 рази, собівартість знизилася в 3,2-4,2 рази в порівнянні зі звичайною (пересадною) технологією (табл. 11).
Таблиця 11. Економічна ефективність різних способів вирощування насіння цибулі ріпчастої (за В.І. Луділовим, 1987)
Показники Звичайний (пересадний) спосіб Безпересадочний спосіб
Врожай насіння, ц/га 2,8-3,4 4,2-6,1
Усього витрат на 1 га, тис. крб. 3,1-3,3 1,4-1,5
Загальновиробничі і загальногосподарські витрати (37 %), тис. крб. 1,0-1,1 0,4-0,5
Вартість отриманої продукції (насіння), тыс. крб. 8,9-10,9 13,3-19,5
Вартість додаткової продукції, (побічної), тис. крб. 4,2-4,9 -
Прибуток, тис. крб. 9,0-12,9 11,4-17,3
Рентабельність, % 257 717
Собівартість 1 ц насіння, тис. крб. 1,38 0,4
Витрати праці на 1 ц насіння, люд.-год. 830 258
Сортові якості насіння, отриманого безпересадочним способом, по ряду показників вище, ніж в отриманих звичайним способом: на 4-5 % підвищується схожість насіння, на 10-15 % - маса 1000 насіння, у їхньому потомстві зменшується число грубошиїх і подвійних цибулин, збільшується число недогонів і застрілкованих цибулин. Сортова чистота та товарність практично не змінюються.
Для здійснення економічного аналізу була використана типова технологічна карта вирощування насіння цибулі ріпчастої відкритого ґрунту, згідно якої фінансові витрати відрізнялися в основному не за термінами посіву, а за способами вирощування. Так при безпересадочному способу вирощування за рахунок скорочення витрат на збирання маточної цибулі , її перебирання, зберігання, перевезення та посадки економія грошових коштів складає близько 700 гривень на гектар порівняно із пересадочним способом. Разом із тим безпересадочний спосіб виявився більш витратним по відношенню до заходів захисту рослин. В цілому ж витрати праці на гектар посіву при безпересадочному способу посіву були у двічі нижчими за пересадочний (табл. 12).
Таблиця 12. Економічна ефективність виробництва насіння цибулі залежно від способів вирощування і строків посіву
Показники Спосіб вирощування і строки посіву
Пересадочний (контроль) Безпересадочний
Весняний Літній
Врожайність, ц/га. 4,6 4,0 2,9
Витрати праці люд/год на 1 га 3073 1533 1446
Витрати праці люд/год на 1 ц 668,0 383,2 498,6
Грошові витрати на виробництво продукції з 1 га, грн 12270,0 7540,0 7410,0
Грошові витрати на виробництво 1 ц продукції , грн 2667,39 1885,00 2555,17
Вартість виробленої продукції з 1 га, грн. 46000,0 40000,0 29000,0
Середня ціна реалізації, грн/ц 10000,0 10000,0 10000,0
Чистий доход на 1 га/грн. 33730,0 32460,0 21590,0
Чистий доход на 1 ц, грн. 7332,61 8115,00 7444,83
Додатковий прибуток грн/ц - 782,29 112,22
Рентабельність, % 274,9 430,5 291,4
Витрати праці на 1 центнер насіння також нижче при безпересадочному способу вирощування. Це можна також сказати і за грошові витрати на вирощування продукції на гектар і в перерахунку на одиницю продукції. Тобто вони були також менше при безпересадочному способу вирощування.
Порівнюючи два строки безпересадочного посіву, можна заключити, що по всім господарсько-економічним показникам виявляється суттєва перевага весняного строку посіву над літнім. Приблизно рівні показники було одержано лише по витратам праці і грошовим витратам на виробництво насіння з одного гектара. Таким чином, найбільш доцільним строком посіву цибулі при безпересадочному вирощуванні є весняний посів у другій декаді квітня.
Тепер слід порівняти кращий варіант безпересадкового і пересадочного способів вирощування цибулі на насіння. З приведених в таблиці 12 даних видно, що обидва способи вирощування мають ті, чи інші господарсько-економічні переваги. Так, пересадочний спосіб вирощування забезпечує отримання більшого обєму товарної продукції і чистого прибутку на гектар посіву. Безпересадочний спосіб вирощування забезпечує отримання більшого прибутку на одиницю виробленої продукції та найвищу рентабельність виробництва.
Таким чином, не зважаючи на менший чистий прибуток з гектара і меншу врожайність, безпересадочний спосіб вирощування при посіві в весняний термін доцільно застосовувати у випадку обмеженої кількості трудових ресурсів, відсутності типових овчесховищ для зберігання цибулі, а також відсутності технічних засобів для механізованого збирання цибулі.
Весняний посів безпересадочним способом має також перевагу при вирощуванні елітного насіння над літнім безпересадочним вирощуванням. Це пояснюється тим, що останній не дозволяє проводити сортове прочищення за ознаками цибулини, оскільки вони недозрілі і в такому стані не виходять на поверхню ґрунту.
IV. Охорона навколишнього середовища
В дослідному господарстві “Еліта” Миколаївського Інституту агропромислового виробництва приділяється значна увага заходам з охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів ( охорона земельних, водних і рослинних ресурсів ) , що в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є одним із найбільш актуальних завдань.
Господарство в своїй діяльності з питань охорони природи спирається на наукові розробки вчених Миколаївського Інституту агропромислового виробництва і Миколаївського державного аграрного університету, які не тільки вивчали ці питання , але й впроваджували їх на землях дослідного господарства (М.О. Парфьонов, 1990; В.М. Круть, Г.П. Фесенко та ін., 1995; М.М. Попова, Л.Г. Хоненко, В.І. Болдуєв, 2003).
Всі природоохоронні заходи здійснюються також у системі правових, норм, які регулюється Законами України: “Про охорону навколишнього природного середовища”, “ Про захист рослин”, “Про рослинний світ”, “ Про пестициди і агрохімікати”, “ Про карантин рослин”, “Земельним кодексом України “, “Водним кодексом України”.
Найбільш розробленими для умов господарства є питання ґрунтозахисної системи обробітку ґрунту, яка позитивно впливає на активізацію мікробіологічних процесів, мобілізацію поживних речовин, покращенню агрономічної структури, збільшення вмісту гумусу. Характерно, що ці позитивні моменти проявляються не тільки на землях з вираженою вітровою та водною ерозією, але й на землях з рівним рельєфом. Так, багаторічні дослідження колишнього Миколаївського НВО «Еліта» показали, що на рівнинній частині землекористування обробіток ґрунту безполичковими знаряддями є енерго- вологозаощаджуючим і запобігає ерозії, підвищує врожайність зернових культур на 2- 6 ц/га. На землях першої еколого-технологічної групи можна застосовувати плоскорізну протиерозійну, напівпарову, поліпшену зяблеву обробку ґрунту, що враховується зональними рекомендаціями . На схилах більш 1° обробку ґрунту і посів просапних культур, виконують поперек схилу і проводять щілювання.
В даний час на підставі проведених досліджень у господарстві склалася система обробки ґрунту, що включає поличкову оранку під пари, кормовий буряк, зернову кукурудзу, овочі і безполичкову обробку - під озимі культури, особливо після попередників, що пізно збираються та інтенсивно висушують ґрунт. Знаходять застосування й інші напрямки по удосконалюванню обробки ґрунту - це мінімалізація кількості міжрядних розпушувань при обробленні просапних культур, особливо кукурудзи на зерно і соняшника.
Для господарства сконструйовані і впроваджені широкозахватні агрегати для посіву і догляду за просапними культурами. Це значно зменшує кількість проходів тракторів по полю, і отже сприяє зменшенню ущільнення і розпиленню ґрунту.
В останні роки в господарстві знаходить усе більш широке застосування такий прийом обробки ґрунту, як щілювання, що особливо ефективно на схилових землях, як міра боротьби за припинення чи різке зменшення поверхневого стоку - головної причини водяної ерозії. На зрошуваних землях щілювання служить методом боротьби з ущільненням, поліпшує водопроникність ґрунту, що сприяє зменшенню водяної ерозії і підвищенню родючості ґрунту, значному збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. На схилових землях, де невеликий гумусний шар ґрунту, застосовується також оранка поперек ухилу з ґрунтопоглибленням.
В господарстві є значна частка поливних земель, які потребують меліоративного поліпшення, а також подових земель, які на стільки виведено з ладу, що вже не використовуються внаслідок засолення і перетворення їх на комплекси солончаково - солонцевих мочарних ґрунтів. За даними останнього агрохімічного обстеження, проведеного колишньою обласною проектно -дослідною станцією хімізації і проведених дослідів складається кошторис проектної документації на меліоративне покращення даних земель. В першу чергу планується проведення гіпсування ( в дозі 3 - 6 т/га через кожні 4-5 років). Наряду з хімічною меліорацією радикальним заходом поліпшення є відвід мінералізованих вод шляхом влаштування дренажних систем. Попередній досвіт освоєння подових земель господарства показав можливість підвищення їх родючості та одержання задовільних врожаїв таких культур як озима пшениця, ярий ячмінь, еспарцет (М.О. Парфьонов, 1990). Найбільш доцільно такі землі відводити під вирощування кормових культур суцільного посіву, або постійне залуження. Для цього підходять кормові сорти жита, пшениці і тритікале, які висівають у сумішках із викою.
Дослідження наукових установ південної зони показали, що з чистих посівів бобових трав найвищу продуктивність має еспарцет піщаний, який забезпечує 30-40 ц/га сухої речовини, а із злакових - стоколос безостий (30-40 ц/га сіна), грястиця збірна, костриця лучна і тимофіївка лучна. Проте більш доцільним є вирощування бобово-злакових травосумішок. Такі травосумішки мають більш високий ґрунтозахисний ефект і забезпечують вищу продуктивність, ніж чисті посіви трав. Це може бути травосумішка із люцерни синьогібридної і стоколосу безостого. Особливо високопродуктивною виявилася травосумішка з чотирьох компонентів - люцерни синьогібридної (60%), конюшини червоної (10%)» костриці лучної (15 %), стоколосу безостого (15 %), яка забезпечує протягом шестирічного використання в середньому 90 ц/га високоякісного сіна.
В умовах господарства цибуля ріпчаста вирощується у овочевій зрошуваній сівозміні лабораторії овочівництва Миколаївського ІАПВ. Ці землі вважаються найбільш засоленими. Зрошувальна вода - фактор сильнодіючий на фізичний стан ґрунту. При надлишкових поливах може розвиватися іригаційна ерозія, вода вмиває частину мулистих часток у глибокі шари, де виникає слитоутворення, порушення газо- і водообміну; краплиннорідка маса води руйнує водотривкі агрегати. Змінюються й інші показники фізики ґрунту.
Ерозійна деградація на полях дослідного господарства більше залежить не від рельєфу, а способу поливів, а саме застосування недосконалої дощувальної техніки поливу приводить до руйнування структурних агрегатів ґрунту. Краплі дощу при ударі об поверхню ґрунту відриваються і переміщають ґрунтові частки, ущільнюють її поверхневий шар, закупорюють пори, помітно зменшуючи інфільтраційну здатність. Поряд з цим, при крупнокраплинному дощуванні спостерігається полягання рослин, покриття їхнім шаром дрібноозему, а також оголюється коренева система.
Багато негативних явищ можна усунути чи зменшити їхню негативну дію за допомогою arpoтexнічних заходів. Передполивне щілювання міжрядь просапних культур у сполученні з помірними поливними нормами, подаваними на поле шляхом дощування, майже цілком усувають водяну ерозію. Злитоутворення ліквідуються періодичною глибокою оранкою. Руйнування водотривких агрегатів цілком не усувається. За поливний сезон у шарі 0-10 см утрата їх складає 13-15 %. У шарі ж нижче оброблюваного вміст водотривких агрегатів підвищується.
Узагальнюючи результати багаторічних досліджень Миколаївського ІАПВ, дійдемо висновку, що погіршення родючості чорнозему південного при зрошенні не носить неминучого характеру. Родючість ґрунту піддається широкому регулюванню і поліпшенню, що позначається на підвищенні врожайності культур при тривалому зрошенні. Провідне значення при цьому має оптимізація зрошення і добрив. Надалі необхідно враховувати можливості ефективного використання нових зрошувальних систем - темпи їхнього будівництва повинні відповідати наявності матеріальних ресурсів і підготовленості господарств до освоєння додаткових площ зрошення.
Причини осолонцювання і почасти засолення полягають у застосуванні для поливів неякісної води. У звязку з цим прийнятий ДСТ 25900-83 м на зрошувальну воду , що вказує параметр допустимості до використання води для зрошення і ступінь небезпеки для засолення й осолонцювання ґрунту в залежності від змісту в ній солей, суми катіонів Na і К з обліком показника РН. Склад природних і зрошувальних вод з часом дуже змінюється. Тому контроль за якістю зрошувальної води варто проводити протягом усього періоду зрошення.
В умовах господарства найбільша загроза оточуючому середовищу витікає з порушень безпеки використання пестицидів та агрохімікатів. Це пояснюється відсутністю паспортизованих приміщень для зберігання зазначених речовин, застарілою технікою для їх використання недостатнім використанням біологічних та агротехнічних прийомів захисту рослин, відсутністю санітарних умов для роботи з пестицидами, у тому числі засобів індивідуального захисту в необхідній кількості.
Виходячи з цього, при вирощуванні цибулі та інших овочевих культур запроектована інтегрована система захисту рослин, яка передбачає використання хімічних заходів захисту лише у тому випадку коли чисельність шкідливих організмів перевищує критичні пороги шкідливості. Велика увага приділена біологічному методу, а також запобіжним і агротехнічним заходам боротьби із шкідливими організмами. В ряді випадків гербіциди вносяться локальним методом, що передбачає астраханська технологія вирощування, що знижує гербіцидне навантаження на оточуюче середовище у 4 - 5 разів. При виборі пестицидів перевагу віддано препаратам нового покоління високої вибіркової дії, які швидко розпадаються з утворенням нетоксичних залишків і не порушують екологічної рівноваги.
У господарстві є група пестицидів і агрохімікатів, які становлять підвищену небезпеку, а також залишки не виявлених препаратів. Перші застосовують лише за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоровя України і Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, і визначаються спеціальним переліком.
Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних, або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них слід повністю виконати у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.031996 р. № 354.
В господарстві слід негайно прийняти заходи по зберіганню пестицидів у спеціальних сховищах, які відповідають вимогам і паспортизовані, розташовані на відстані двохсот метрів від жилих приміщень, комплексів, водоймищ.
Безпека використання хімічних засобів досягається також і при локальному внесенні мінеральних добрив під цибулю та інші овочеві культури сівозміни. Таке внесення підвищує ефективність використання елементів живлення рослинами у двічі, завдяки чому вони менш вимиваються з ґрунту. Добрива вносять тільки у дозах під запланований рівень врожайності. Все це дозволяє одержувати біологічно чисту продукцію кавунів із вмістом нітратів у плодах значно нижче гранично допустимої концентрації (ГДК= 60 мг/кг).
На подальшу перспективу, при вирішення проблем охорони довкілля у господарстві, слід приділити увагу ідеї біологічного землеробства. Її суть полягає у повному або частковому відмовлені від синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту і кормових добавок. Комплекс агротехнічних заходів ґрунтується на суворому дотриманні сівозмін, введенні до їх складу бобових культур, збереженні рослинних решток, застосуванні гною, компостів, проведенні механічних культивацій, захисту рослин біологічними методами.
Конкретно в умовах господарства біологічна система землеробства може бути введена не повністю, а лише окремими елементами. Це пояснюється тим, що повністю система не може забезпечити умови ефективної боротьби із шкідниками, хворобами та бурянами. Врожайність культур та продуктивність орної землі в цілому знижуються. Тому необхідна така екологічна система землеробства, яка передбачає застосування усіх факторів збільшення продуктивності ґрунту, підвищення його родючості, використання як органічних, так і хімічних заходів, але у суворо науково -обґрунтованих нормах, коли шкідливість шкідників, хвороб та бурянів не перевищує допустимий поріг.
Висновок. В дослідному господарстві “Еліта” Жовтневого району Миколаївської області розроблена і впроваджується технологія вирощування овочевих культур, яка передбачає дотримання основних вимог охорони навколишнього середовища згідно чинного законодавства України. Виконання природоохоронних заходів дозволить зберегти екологічну рівновагу довкілля (знизити пестицидне навантаження на ґрунт, зменшити ерозію ґрунту , забезпечити позитивний баланс поживних речовин в ґрунті) при одержанні запланованого рівня врожайності овочевих культур, а також одержати біологічно - чисту продукцію овочів з вмістом залишків пестицидів та нітратів в плодах нижче гранично допустимих рівнів.
В господарстві також враховуються зональні рекомендації по здійсненню ґрунтозахисної системи обробітку ґрунту та інших прийомів по запобіганню водної та вітрової ерозії.
В той же час, ще в недостатніх обсягах використовують заходи з охорони навколишнього середовища, які розроблено для господарства Миколаївським ІАПВ та Науково-виробничим обєднанням “Облдержродючисть”. Це стосується використання зрошуваних і подових земель. Крім того, слід здійснити більш радикальні заходи по запобіганню забруднення оточуючого середовища пестицидами та агрохімікатами.
Охорона праці
Система управління заходами з охорони праці господарства. В дослідному господарстві “Еліта” Жовтневого району Миколаївської області заходи з охорони праці організовано у відповідності до наказу директора (Заудальського В.О.) від 3 січня 2004 року № 1-в. Згідно наказу, інженер з питань охорони праці здійснює заходи з охорони праці, відповідно до посадових обовязків, веде відповідне діловодство.
Аналіз наявної документації з охорони праці виявив, що на кожному виробничому підрозділі є журнали інструктажу з охорони праці, журнал контролю стану охорони праці, акти введення в експлуатацію обєктів після ремонту, акти введення в експлуатацію машин та обладнання, документація з технічної експлуатації машин та обладнання та інша документація.
Крім документації вказаного характеру є виписки з основних положень охорони праці на робочому місці; література і плакати, основні правила безпечної роботи на робочому місці з урахуванням специфіки виробництва. Ці матеріали зібрано для наглядної агітації і навчання з питань охорони праці у спеціально відведеній кімнаті з охорони праці.
В господарстві створено комісію з питань охорони праці, а в кожному виробничому підрозділу розроблено заходи по покращенню умов праці робітників. Економічним відділом розроблено заходи по матеріальному заохоченню спеціалістів і робітників по покращенню умов працюючих.
Членами цієї комісії є головні спеціалісти по галузям виробництва. Завданням комісії є навчання спеціалістів середньої ланки, робітників повязаних із роботою з підвищеною небезпечністю з правилами і основами законодавства України з охорони праці. Після навчання проводиться атестація з метою перевірки знань з охорони праці і відповідності робочого місця.
Питання охорони праці контролюються органам Державного нагляду , які мають право притягувати до відповідальності осіб, що порушують законодавчі та інші нормативні акти з правом припинення виробничої діяльності господарства.
Створена система управління та структура цілком відповідає Закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. (у відновленій редакції у листопаді 2002 року).
Аналіз стану охорони праці в господарстві. Спеціалісти господарства постійно перевіряють стан робочих місць, обладнання виробництва, електроустаткування, приміщення, підїзні дороги, не допускають до експлуатації несправного обладнання, техніку, а також не допускають робочих на ділянки при наявності загрози здоровю людини, проводять періодичні на робочому місці інструктажі по охороні праці .
На всіх виробничих підрозділах обладнано допоміжні місця для санітарно - побутового обслуговування працюючих, які в основному відповідають існуючим державним нормативним документам. Тобто є кімнати відпочинку, умивальні, місця зберігання одягу, убиральні то що.
По журналу проведення інструктажів встановлено, що у господарстві проходять інструктажі з охорони праці згідно типового положення “Про навчання з питань охорони праці”, затвердженим наказом Державного Комітету по нагляду з охорони праці України від 17 лютого 1999 р.
Вступний інструктаж з особами яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи в даній професії або посаді, прибулим у відрядження з різних організацій, проводить керівник господарства з обовязковою участю уповноваженого спеціаліста з охорони праці, або органу нагляду.
Первинний інструктаж проводять з усіма без винятку особами, яких уперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, з іншими працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу. Через 6 місяців після первинного інструктажу на робочому місці незалежно від кваліфікації, стажу роботи, працівники проходять повторний інструктаж.
Позаплановий інструктаж проводять: при введені в дію нових або перероблених стандартів з охорони праці; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації обладнання, інструмента та матеріалів тощо; при порушені вимог безпеки, які призвели або можуть призвести до травм, вибуху, пожежі, аварії; при вимогах органів нагляду; як що перерви в роботі з підвищеною небезпекою становили 30 календарних днів, для решти - 60 днів.
Цільовий інструктаж проводять із працюючими, що виконують разові роботи, не повязані з прямими обовязками за спеціальністю.
В господарстві дотримуються чинного законодавства, щодо тривалості робочого дня, та надання відпусток робітникам, спеціалістам, молоді та жінкам. При цьому керуються статтями 187-199 Кодексу законів про працю і статтею 15 Закону «Про охорону праці», що регламентують охорону праці молоді. Підлітки у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці користуються рядом пільг. Стаття 188 Кодексу законів про працю не допускає прийом на роботу осіб молодше 16 років (у виняткових випадках за погодженням із профкомом підприємства можуть приймати на роботу осіб, які досягли 15 років).
Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на роботах важких, зі шкідливими й небезпечними умовами праці, а також на підземних у відповідностей до списків важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці. Осіб, молодших 18 років, приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 18 років вони щороку проходять медогляд. Не залучають осіб молодше 18 років до нічних, понадурочних та робіт у вихідні дні. Щорічні відпустки надаються у літній час тривалістю в календарний місяць.
Розірвання трудового договору з неповнолітнім з ініціативи адміністрації можливе тільки при наявності згоди профкому і районної комісії у справах неповнолітніх. Неповнолітні, крім того, користуються іншими пільгами. Вони мають скорочений робочий день (4 год. для осіб від 14 до 16 років і 6 год. для осіб від 16 до 18 років). Особам, які працюють 6 год. доплачують по середньому тарифу за 1 год., на яку їх зміна коротша за зміну повнолітніх.
В господарстві обмежують використання праці жінок на нічних, понадурочних роботах та направлення їх у відрядження. Вагітні, матері, які годують немовлят або мають дітей віком до одного року, не залучаються до робіт у нічний та понадурочний час, у вихідні дні. Жінки, що мають дітей віком від 1 до 8 років, не можуть залучатися до понадурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди. Вагітних відповідно до лікарського висновку переводять на час вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Гарантовані відпустки по вагітності і родах тривалістю 70 календарних днів до родів і 56 (у разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після родів. Матерям, які годують немовлят або мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, надають додаткові перерви тривалістю не менше 0,5 год. не рідше ніж через 3 год.
Протипожежна безпека Як показав аналіз даного питання в господарстві в основному додержуються основних правил протипожежної безпеки згідно Закону України “Про пожежну безпеку “ від 17 грудня 1993 р. Особливу увагу приділено найбільш пожежонебезпечним обєктам. якими є склад паливо - мастильних матеріалів, зерносховище, цех переробки та зберігання грубих кормів.
Для попередження пожеж у господарстві нафтопродукти зберігають тільки у закритій тарі, резервуари цистерн та трубопроводи заземлені, для паління відведено спеціальні місця. Територію нафтоскладу обнесено земляним валом. Усі цистерни встановлені на спеціальних фундаментах і заземлені. Відстань між резервуарами має становити. не менш як 5 м. Склад нафтопродуктів обладнано відповідними знаками безпеки та освітленням за межами складу. Склади, на яких зберігають менше 11 м3 палива, розміщено на відстані 15 м від дороги, 30-40 м-від будівель і споруд. Для гасіння пожеж в господарстві є пожежна машина, а також транспортні автоцистерни, дощувальні машини, обприскувачі. На виробничих підрозділах є протипожежні щити. Недоліком організації протипожежної безпеки є відсутність добровільної пожежної дружини, не всі машини обладнано іскрогасниками на період збирання врожаю, недостатньо виставляються попереджувальних знаків на обєктах збирання врожаю, при достиганні врожаю не переорюють захисні смуги, особливо вздовж залізниці. Не на всіх комбайнах є баки з водою. На виробничих підрозділах є протипожежні щити, але не всі з них повністю укомплектовані ящиками з піском та вогнегасниками.
На електронебезпечних місцях, ще недостатньо проведена робота по влаштуванню спеціального огородження струмопровідних частин, встановленням їх на недоступній для людей висоті і застосуванням блокувальних пристроїв.
Охорона праці та профілактика дій шкідливих факторів в технологічному циклі виробництва насіння цибулі. В процесі вирощування насіння цибулі є ряд особливо небезпечних для здоровя людини і умов праці операцій - в першу чергу це внесення пестицидів.
До роботи з агрохімікатами допускають осіб, які пройшли спеціальну підготовку і мають дозвіл за результатами медичного огляду. До роботи з пестицидами не допускають підлітків віком до 18 років, чоловіків старше 55 років, вагітних і матерів, що годують немовлят, а також осіб, які мають захворювання, вказані у спеціальних положеннях. Під час роботи з отрутохімікатами не можна їсти, пити, працювати слід тільки в спецодязі, мати індивідуальні заходи захисту, аптечку, володіти прийомами надання першої медичної допомоги. До цього не слід вживати алкоголь, жирну їжу, бажано збільшити в раціоні овочі, молоко, рибу.
Потрібно особливо ретельно спостерігати за технічною характеристикою апаратури. Контролює цю операцію агроном по захисту рослин, який записує в журнал види робіт, дати, назву препаратів, ділянки обробітку, кількість препарату й використання розчинів.
Уся апаратура має забезпечувати повну герметизацію процесу змішування зерна з препаратом. Заборонено висипати протруєне зерно на підлогу або у непридатну тару. Все протруєне насіння слід повністю використати для сівби.
Після закінчення робіт, повязаних з протруєнням насіння підлогу обробляють хлорним вапном (1 кг вапна на 4 л води) а машини перед встановленням на зберігання та
Список литературы
Вступ
В Україні цибулю ріпчасту вирощують на площі 65 - 70 тис. гектарів, в структурі посівних площ овочевих культур вона займає близько 13 %, тобто на третьому місці . На півдні України найбільші посівні площі цибулі знаходяться у Одеській (5,6 тис. га) і Миколаївській (4,5 тис. га) області і на рівні з томатами займає найбільші посівні площі. Але за даними обласного управління статистики врожайність цибулі ріпчастої поки що не висока - 30-60 ц/га і не відповідає потенційним можливостям культури.
Виробництво цибулі в Україні повністю задовольняє внутрішні потреби ринку. Так, на душу населення виробляється 11 кг цибулі, в той час як за нормами споживання потреба складає 7-9 кг на рік. Тому, згідно науково-виробничій програмі “Овочівництво і баштанництво півдня України в 2002 -2005 роках” поставлено завдання при зменшенні посівних площ культури, підняти її врожайність на 15-20%. Вже зараз передові господарства і орендатори Жовтневого району Миколаївської області (Дослідне господарство “Еліта”, СП “Владам”, ОП В.О. Богданова та інші) одержують з гектара по 250-300 центнерів цибулі ріпчастої.
В їжу цибулю споживають у свіжому, вареному і смаженому вигляді. Переробна промисловість додає його в багато овочевих, мясних і рибних консервів.
Цибуля додає смак їжі, сприяє кращому травленню, збільшує виділення шлункового соку і підвищує засвоюваність їжі організмом людини. Подібно шлунковому соку він володіє пептолітичною дією - розщеплює білки до пептонів.
Живильна цінність цибулі визначається вмістом у ньому цукрів - 6-12%, білків до 3-4,5%, жиру - 0,4-0,5%. Він містить солі кальцію, калію, фосфору, заліза, а також цинку, алюмінію, міді й інших елементів. Цибуля багата вітамінами A, В1, В2, С, РР, особливо вітаміном С (аскорбінова кислота), якого в листах міститься до 16-33%, а в цибулинах- 2-10%.
Біохімічний склад цибулі непостійний і залежить від сорту, району вирощування, догляду за рослиною, її стану (знаходиться цибуля в стані спокою чи росту). Неоднаковий і біохімічний склад різних частин рослини: листів, соковитих і сухих лусок.
Смак і запах цибулі додають утримуючі сірку ефірні олії, яких не більш 0,1%. У цибулі мається незначна кількість лимонної і яблучної кислот. Фарбування зовнішнім лускам цибулі додають пігменти. Барвні речовини цибулі стійкі і застосовуються у фарбувальній справі. Зола цибулі багата кремнеземом і вапном.
Цибуля завжди використовувалася як лікувальний засіб у народній медицині. Печеними цибулинами лікують фурункули і нариви, цибулю застосовують як сечогінний і протицинготний засіб.
Лікувальні властивості цибулі додають наявні в ньому антибіотичні речовини - фітонциди. Фітонциди цибулі мають бактерицидні, проти грибні і протиглисні дії.
Сучасною медициною встановлено, що цибульний сік здатний розчиняти нирковий пісок і камені. Виявлено здатність цибулі знижувати вміст цукру в крові, з цибулин було виділено речовини , що уживають хворі діабетом.
Фітонциди цибулі токсичні і проти збудників деяких хвороб і шкідників рослин. Найбільше багато фітонцидами денце цибулини. Гострі сорти північних цибуль більш багаті фітонцидами.
Одним з важливих питань виробництва цибулі ріпчастої є забезпечення високоякісним насінням. Для цього використовують пересадочний метод вирощування, який досить трудомісткий, що стримує виробництво насіння у потрібних обсягах.. В останні роки стали пропагувати безпересадочне насінництво, але при цьому багато технологічних питань залишається не вивченими, зокрема строки сівби насіння. Даному питанню і присвячена дипломна робота.Брежнев Д.Д. Руководство по апробации овощных культур и кормовых корнеплодов. М.: Колос, 1982 - 415 с.
Билык Д.П, Ангел Б. С. Справочник овощевода любителя Степи Украины, Одесса: Маяк, 1986г.-186 с.
Богданов В.А. Овощные культуры.11 Научные основы экологических систем земледелия. К.:Урожай, 1995.- с.122-124.
Бондаренко Г.Л. Індустріальні технології виробництва овочів. - К.: Урожай, 1986 р. - 187 с.
Бондаренеко Л.Г. Овочівництво відкритого ґрунту. К.: Урожай, 1977. -310 с.
Болотских А.С. Овощи Украины.Харьков :Орбита, 2001.-1035 с.
Волкодав В.В. Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур. Випуск перший. - К.: 2000.- 100 с.
Воробьева А.А. Лук.- М.O Россельхозиздат, 1980.- 56 с.
Гриняк Г.М. Лехман С.Д, Охорона праці. К.: Урожай, 1994.- 220 с.
Екологічне законодавство України.кн. 2..-Одеса, O Ластар, -2001.- 346 с.
Каратаев Е.С. Настольная книга овощевода. М.: Агропромиздат, 1990. - 287 с.
Кодекс законів про працю України. К.: Істина, 2001. - 621 с.
Парфьонов М.О. Протиерозійна система обробітку ґрунту. - Одеса.- Маяк, 1990.- 97 с
Попова М.М., Хоненко Л.Г., Болуєв В.І. Оптимізація структури сільскогосподарських угідь Миколаївської області .- Вісник аграрної науки Причорноморя. - Миколаїв, 2003, том 1, вип.3 (23).
Прохоров И.А., Крючков А. В., Комиссаров В.А. Селекция и семеноводство овощных культур.- М.: Колос, 1981. 447 с.
Путирский И.И., Прохоров В,И., Родионов П.А. Лук и чеснок.-. Минск - М.: Книжный дом, 2000.- 96 с.
Ромащенко М.І., Балюк С.А. Зрошення земель в Україні. Стан та шляхи поліпшення. К.: Світ, 2002.-144 с.
Реєстр сортів рослин України на 2004 рік.- К.: 2003.- 140 с.
Сичев С.И., Мизунов Г.П. Семеноводство овощных и бахчевых культур.- М.O Агропромиздат, 1991.- 432 с.
Справочник овощевода степи Украины. Одесса. Маяк 1988.
Ткаченко Ф.А. Цибуля.- К.O Урожай, 1973.- 65 с.
Усик Г.Є., Щербенко О.В. Ранні овочі з відкритого ґрунту.- К.O Урожай, 1991.- 155 с.
Цуканов Ю.С. Индустриальные технологии возделываания овощных культур. К.: Вища школа, 1986 -150 с.
Червен І.І., Рябенко Г.М. До питання розвитку овочівництва у Миколаївській області.- Вісник аграрної науки Причорноморя.- Миколаїв, 2003, вип 1 (21).-С. 12-18.
Шкумат В.П. Овочівництво. Методичні вказівки по виконанню і оформленню курсової роботи (студентам денної та заочної форм навчання спеціальності “Агрономія”. Миколаїв, 2002. - 34 с.