Місця поширення, історичне значення та біологічні особливості ефіроолійних культур, їх значення для людини. Загальна характеристика ефіроолійних рослин як кормових культур, а також основні шляхи їх використання в якості лікарської та харчової сировини.
Аннотация к работе
План Вступ 2 Розділ 1. Поширення та значення ефіроолійних рослин 4 Розділ 2. Ефіроолійні культури як кормові рослини 8 2.1 Соняшник 8 2.2 Льон-кудряш (Льон олійний) 11 2.3 Гірчиця 12 2.4 Озимий ріпак 13 2.5 Рицина 15 2.6 Арахіс (Земляний горіх) 17 2.7 Соя 18 2.8 Рижій 19 Розділ 3. Ефіроолійні культури в якості лікарських та харчових рослин 20 3.1 Аніс 20 3.2 Коріандр 22 3.3 Кмин 26 3.4 Фенхель 28 3.5 М`Ята 28 3.6 Лаванда 30 3.7 Шавлія мускатна 31 3.8 Кріп городній 32 Висновок 34 Література 35 Вступ Ефіроолійні культури належать до різних ботанічних родин та видів. Обєднує їх наявність ефірної олії, яка нагромаджується в рослині або окремих її частинах - насінні, лиртках, пелюстках квіток. Нині ж ефіроолійні рослини є важливою сировиною для харчової і фармацевтичної промисловості та інших сфер виробництва. Олійні культури мають велике народногосподарське значення. В Україні вирощують соняшник, льон-кудряш, гірчицю, озимий ріпак, рижій, рицину, арахіс, сою, кунжут, лялеманцію, мак олійний тощо. Важливим показником якості олії є здатність її до висихання. Роки життя присвятив цьому видатний дослідник, хибкий географії рослин Микола Іванович Вавилов (1887-1943). Тільки за останні роки посіви олійних у світі збільшилися більш ніж на 80%. Макуха містить до 37 % білка, більш як 20 % без азотистих екстрактивних речовин, 6,5 % жиру і багато інших речовин. Батьківщиною соняшнику є Північна Америка. Насіння проростає при 3 - 4 °С тепла, а сходи витримують значні заморозки - до мінус 8 °С.