Відродження (Ренесанс) – термін, який вживається для визначення перехідної епохи в історії Європейської культури від Середньовіччя до Нового часу. Християнський антропоцентризм. Ранні роки Джорджо Вазарі. Фрески капели Скровеньї у Падуї. Пізня творчість.
Аннотация к работе
Відродження (або з французької - Ренесанс) - це термін, уперше запроваджений Джорджо Вазарі, італійським митцем і біографом XVI ст., який вживається для визначення перехідної епохи в історії Європейської культури від Середньовіччя до Нового часу. Ці століття дали людству порох і вогнепальну зброю, доменний процес видобування заліза, залізниці, осушення боліт, будівельну справу, підзорну трубу, мікроскоп, оптику, дзеркала зі скла, вітромір. Ідейною домінантою Відродження стає більш конкретний і зримий, порівняно з Середньовіччям, християнський антропоцентризм, з позицій якого людина є центром Всесвіту, вищою частиною природи, найдосконалішим його творінням, а весь навколишній світ - творінням рук не тільки Божих, а й людських. Велику увагу було приділено взаємозвязку внутрішнього світу людини з природою, здатності людини до всебічного пізнання і творчої діяльності; проблемі віротерпимості у конфесійнорелігійній приналежності; визнаню більшістю пізньоренесансних діячів самостійності і свободи науки. Художник та архітектор Джорджо Вазарі (1511-1574) на сторінках своєї праці «Життєписи найвідоміших живописців, різьбярів і архітекторів» (1550) пише, що Джотто був сином хлібороба і юнака помітив на полі відомий тоді художник Чімабуе, коли Джотто малював на камені зображення.