Суть основних видів джерел (форм) права. Способи юридичного нормоутворення та форми їх відображення. Поняття юридичного прецеденту, нормативного договору, закону, кодексу. Можливості нормативно-правового акту як одного з основних видів джерел права.
Аннотация к работе
Розвиток теорії держави і права в нашій країні вимагає критичного переосмислення ряду її фундаментальних категорій, виходу на новий рівень досліджень, покликаний зєднати досягнення правової науки і суміжних галузей знання. До числа категорій, що вимагають поглибленої розробки, відноситься категорія "джерела права". Не тільки не має загально визначеного означення цього поняття, але навіть суперечливим є самий зміст, в якому вживаються слова «джерела права». В самому ділі, під джерелом розуміють і матеріальні умови життя суспільства (джерело права у матеріальному значенні), і причини юридичної обовязковості норми (джерело права у формальному значенні), і матеріали за допомогою яких ми пізнаємо право (джерело пізнання права). Тема даної курсової роботи - «Джерела права» - актуальна у силу того, що по-перше, джерела права - обставини повязані з появою і дією права, по-друге, джерела права є формою вираження, обєктивізації нормативної державної волі, по-третє, зовнішню форму права можна визначити як спосіб існування, вираження та перетворення правових норм.Відомо, що способом юридичного нормоутворення відповідають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому волевиявленню органів держави - юридичний нормативний акт, дво-чи багатосторонньому волевиявленню субєктів права на паритетних засадах - юридична нормативна умова, санкціонуванню - правовий звичай, визнанню прецедента - судовий прецедент і т. ін. Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються - чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми, групи норм. У праві категорій форми охоплюються два значення: а) правова форма; б) форма самого права. Як вже відмічалось в юридичній літературі, термін «джерело» в смислі форми вираження норм права отримав широке розповсюдження, він достатньо зручний і образно показує, нормативний правовий акт містить правові норми і з нього як з джерела беруться свідчення о змісті правових норм. Проблема джерел права розглядалася через дослідження поняття "джерела права", дослідження різних видів джерел права (основний акцент при цьому робився на три їх види - закон, звичай та прецедент), характеристику кожного джерела права.Правовий звичай - це правило поведінки, яке складалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей, ухвалено і охороняється державою. Прикладом правового звичаю, тобто правилом поведінки, що спочатку склалося в суспільній практиці і лише потім держава визнала його і надала йому загальнообовязковості, закріпивши в нормативно-правовому акті, є те, що перше засідання новообраної ради до обрання її голови відкриває і веде найстарший за віком депутат (ст.82 Конституції України). Правовий прецедент застосовується тоді, коли мають місце прогалини в правовому регулюванні чи є потреба в юридичній кваліфікації конкретних обставин, а за судом чи іншим органом держави визнається право на правоутворення, тобто офіційне формулювання правових правил. У цих країнах існує дві форми права: нормативно-правовий акт і судовий прецедент, який домінує. В певній мірі суддя має право вирішувати ту чи іншу справу не на підставі конкретної норми закону, а на власний розсуд.Основним джерелом права більшості сучасних держав є нормативно-правовий акт, який характеризується такими ознаками: 1) ухвалюється чи санкціонується уповноваженими органами держави, їх посадовими особами, іншими субєктами правотворчості і є одностороннім волевиявленням; Від нормативно-правових актів слід відрізняти офіційні правові документи, що не містять норм права і не вносять безпосередньо змін у законодавство. Нормативно-правові акти класифікуються за різними критеріями: 1) за субєктами ухвалення на акти - народу (прийняті референдумом), органів місцевого самоврядування, спільні акти органів держави і недержавних формувань; Органи виконавчої влади держави видають такі нормативно-правові акти: Кабінет Міністрів України - декрети і постанови; керівники міністерств і відомств - інструкції, вказівки, нормативні накази; керівники обласних і районних державних адміністрацій - нормативні накази. Нормативно-правові акти набирають чинності: а) з часу зазначеного в самому нормативно-правовому акті, за яким цей нормативно-правовий акт набирає чинності;Проаналізувавши поняття джерела права можливо зробити висновок, що це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообовязковість.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Джерела (форми) права - загальнотеоретична характеристика
Розділ 2. Характеристика основних видів джерел (форм) права
Розділ 3. Поняття нормативно-правового акту, як одного з основних видів джерел права
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Проаналізувавши поняття джерела права можливо зробити висновок, що це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообовязковість. Розрізняють такі основні форми права: 1) правовий звичай - санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообовязковий характер та гарантоване його примусовою силою;
2) правовий прецедент - судове або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому надається обовязкове значення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ;
3) нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою;
4) нормативний договір - правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох субєктів і забезпечується державою;
Основним джерелом права України є нормативно-правовий акт. Це пояснюється тим, що він дає можливість: ? найбільш чітко сформулювати зміст прав та обовязків;
? відносно швидко довести зміст до адресатів норми;
? створити умови до адекватного розуміння і застосування норми;
? оперативно змінювати чи відміняти норму;
? здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними.
Список литературы
1) Костюк В.О. Основи держави і права: навчальний посібник для абітурієнтів, студентів, учнів середніх шкіл і ліцеїв.-К.: Вентурі., 1997. - 224 с.
2) Логвинова М., Кафарський В. Основи правознавства: навчальний посібник/ За доп. чл. - кор. Академії правових наук України В.П. Нагребельного. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 568 с.
3) Загальна теорія держави і права/ За редакцією академіка АПРН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. - Київ.: Хрінком, 1997. - 320 с.
4) Основи правознавства: Навч. посібник. - 3-є вид., доп. і перероб./ Кер. авт. кол. д-р юридичних наук, проф., засл. юрист України О.В. Негодченко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 416 с.
5) Правознавство: Навч. посіб./ Варфоломієва, В.П. Пастухов, В.Ф. Пеньківський, О.М. Піцан. - К.: Знання - Прес, 2001. - 327 с. - (Вища освіта ХХІ століття)
6) Теорія держави і права: Навч. посіб./ А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 368 с. - Бібліогр.: С. - 358-364.
7) Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкові. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.