Джерела права Європейського Союзу (міжнародно-правовий аналіз) - Автореферат

Слід підкреслити, що з урахуванням тенденції поступового зростання ролі Європейського Союзу у сучасному світі вивчення права цього інтеграційного обєднання набуває не лише теоретичного, а й практичного значення. Це стосується установчих договорів, нормативно-правових актів, що приймаються органами Європейського Союзу, загальних принципів права цього інтеграційного обєднання, судової практики та специфіки договорів, які укладаються Європейським Союзом та Європейськими Співтовариствами з третіми країнами. Крім того, слід підкреслити автономність права Європейського Союзу, унікальність системи його джерел та значну відмінність джерел права Європейського Союзу від джерел міжнародного публічного права. Незважаючи на міжнародно-правові корені цієї організації, подальший розвиток права Європейського Союзу в особливу, автономну систему наклав відбиток і на джерела права, обумовивши їх специфіку. Вказані фактори визначають актуальність вибраної теми дисертаційного дослідження, її теоретичне та практичне значення для розробки конкретних дій, направлених на інтеграцію України до Європейського Союзу.Перший розділ - "Джерела права (теоретичні аспекти)" - присвячено аналізу поняття “джерело права” як загальнотеоретичної категорії та специфіці джерел міжнародного публічного права. У першому підрозділі першого розділу розглядаються різні погляди на поняття “джерело права”, аналізується проблематика, повязана з багатозначністю цього терміна та його розділення на кілька складових: - джерела права в матеріальному сенсі - матеріальні суспільні відносини, які обумовлюють зміст норм права, форми власності тощо; Дисертантом проводиться аналіз існуючих точок зору фахівців із загальної теорії держави та права щодо ролі держави в процесі формування джерел права у формально-юридичному сенсі, визначення цього поняття та його складових частин. Це стосується передусім загальних принципів права Європейського Союзу, прецедентів Суду Європейських Співтовариств, міжнародних зобовязань як Європейських Співтовариств, так і Європейського Союзу та додаткових конвенцій, які укладаються державами-членами для реалізації завдань установчих договорів. Суть ієрархії джерел права Європейського Союзу полягає в тому, що правові норми, закріплені в джерелах, які знаходяться на більш низьких щаблях, не можуть суперечити тим, які закріплені в джерелах, розташованих в ієрархії вище.Проблематика, повязана із джерелами права як категорією загальної теорії права, залишається не до кінця дослідженою. Складнощі з визначенням джерел права не в останню чергу повязані з відсутністю чітких критеріїв, сукупність яких надала б можливість визначити джерела права. Виходячи з відмінностей міжнародного права від права національного за низкою важливих чинників, а також приймаючи до уваги те, що в міжнародному праві держава не лише бере участь у формуванні міжнародно-правових норм, але є також субєктом права, вимоги загальнообовязковості і визнання державою статусу “джерело права” зливаються в один критерій, який в літературі отримав назву “персоніфіковано обовязкова нормативність”. При наявності чітких критеріїв визначення джерела права слід відмовитися від необґрунтованого поділу джерел права (у тому числі й права міжнародного) на основні, допоміжні, додаткові тощо. Слід підкреслити, що обовязковою умовою віднесення до джерел права Європейського Союзу є наявність норм саме інтеграційного права Європейського Союзу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У результаті дисертаційного дослідження автором сформульовано такі основні висновки.

Проблематика, повязана із джерелами права як категорією загальної теорії права, залишається не до кінця дослідженою. Складнощі з визначенням джерел права не в останню чергу повязані з відсутністю чітких критеріїв, сукупність яких надала б можливість визначити джерела права. Пропонована в дисертації сукупність критеріїв, на думку автора, є достатньою для однозначного і чіткого виділення джерела права.

Указані критерії є своєрідною відправною точкою дослідження. Залежно від особливостей конкретної системи права вони можуть видозмінюватися з урахуванням специфіки правової системи, що аналізується.

Виходячи з відмінностей міжнародного права від права національного за низкою важливих чинників, а також приймаючи до уваги те, що в міжнародному праві держава не лише бере участь у формуванні міжнародно-правових норм, але є також субєктом права, вимоги загальнообовязковості і визнання державою статусу “джерело права” зливаються в один критерій, який в літературі отримав назву “персоніфіковано обовязкова нормативність”.

При наявності чітких критеріїв визначення джерела права слід відмовитися від необґрунтованого поділу джерел права (у тому числі й права міжнародного) на основні, допоміжні, додаткові тощо. Такий поділ є наслідком невпевненості щодо того, чи потрібно відносити те чи інше правове явище до джерел права.

Слід визнати, що не існує остаточного переліку джерел міжнародного права. Субєкти на свій розсуд можуть не лише формувати міжнародно-правові норми, але й упроваджувати форму існування цих норм, тобто джерела міжнародного права.

Джерелами міжнародного права ми вважаємо: - міжнародний договір;

- міжнародно-правовий звичай;

- загальні принципи права;

- основні принципи сучасного міжнародного права.

Необхідно зазначити, що кожне з вказаних джерел міжнародного права володіє низкою специфічних рис, властивих саме цьому джерелу. Однак усі вони відповідають запропонованим нами критеріям.

Право Європейського Союзу є автономною системою права, відмінною як від міжнародного, так і від національного права, перш за все через наявність у своєму складі специфічного права Європейських Співтовариств.

Незважаючи на те, що право цієї міжнародної організації сягає коренями в міжнародне право, у процесі подальшого розвитку право Європейського Союзу набуло автономного характеру і має низку відмінностей від права міжнародного.

Через ці відмінності видозмінюються і критерії, що використовуються для виокремлення джерела права Європейського Союзу.

Слід підкреслити, що обовязковою умовою віднесення до джерел права Європейського Союзу є наявність норм саме інтеграційного права Європейського Союзу. Крім того, право Європейського Союзу допускає можливість існування джерел права, обовязкових лише для окремих категорій субєктів. Із цим фактом повязані особливості критерію обовязковості.

Важливою особливістю джерел права Європейського Союзу є й те, що існування того чи іншого типу джерел права повинно ґрунтуватись на міжнародному праві або установчих договорах.

Джерелами права Європейського Союзу ми вважаємо: · міжнародний договір;

· міжнародно-правовий звичай, сформований у процесі європейської інтеграції;

· регламенти і директиви як акти органів Європейського Союзу, що приймаються в рамках Європейських Співтовариств;

· загальні принципи права Європейського Союзу;

· прецедентне право Суду Європейських Співтовариств.

Система джерел права Європейського Союзу складається із сукупності джерел права Європейських Співтовариств та джерел, сформованих у рамках двох інших опор Європейського Союзу. Слід підкреслити, що однією із головних особливостей системи джерел права Європейського Союзу є наявність достатньо жорсткої внутрішньої ієрархії.

Саме наявність внутрішньої ієрархії є відмітною особливістю даної системи у порівнянні з міжнародним правом, в якому ієрархія джерел права відсутня.

У системі джерел права Європейського Союзу дисертант виділяє чотири ієрархічні рівні.

Необхідно підкреслити, що в рамках Європейського Союзу більшість джерел права мають унікальні особливості, які відрізняють їх від джерел міжнародного публічного права. Це особливо помітно на прикладі договору і звичаю.

Регламенти та директиви є унікальними у світовій практиці джерелами права, що виражають наднаціональність права Європейських Співтовариств, які входять до складу Європейського Союзу.

На відміну від рішень міжнародних організацій, ці нормативно-правові акти є джерелами права перш за все тому, що внаслідок особливостей права Європейських Співтовариств вони містять норми права цього інтеграційного обєднання, які мають усі необхідні якості: регулятивність, нормативність і обовязковість.

Слід зауважити, що загальні принципи права Європейського Союзу являють собою особливу групу принципів, що відрізняється від загальних принципів права та основних принципів сучасного міжнародного права.

Ця відмінність полягає у тому, що ці принципи складають основу правопорядку Європейського Союзу. При цьому очевидним є той факт, що не всі загальні принципи права чи основні принципи сучасного міжнародного права відповідають правопорядку Європейського Союзу. Деякі принципи можуть водночас входити у дві чи у всі три із вказаних груп принципів, але це ні в якому разі не впливає на виділення загальних принципів права Європейського Союзу в окрему групу принципів, відмінних від двох інших згаданих груп.

Прецедентне право Суду Європейських Співтовариств, на відміну від рішень міжнародних судових органів, виступає джерелом права Європейського Союзу внаслідок особливого місця в системі органів даного інтеграційного обєднання, перш за все на ранніх етапах його розвитку. Рамочний характер установчих договорів і широкі повноваження, отримані Судом Європейських Співтовариств, стали основою для судової правотворчої діяльності. Багато норм і принципів, що складають основу сучасного правопорядку Європейських Співтовариств, були сформульовані Судом ЄС і знайшли відображення в його рішеннях.

З урахуваннях проекту Договору про запровадження Конституції для Європи слід визнати, що основними тенденціями розвитку системи джерел права Європейського Союзу є: · посилення ролі писаного права;

· підвищення рівня формалізації та уніфікації;

· прагнення зменшити роль судових органів у правотворчій діяльності;

· намагання наблизитися до внутрішньодержавної моделі.

1. Москаленко О.М. Критерії визначення джерел міжнародного права // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип. 30. - С. 176 - 182.

2. Москаленко О.М. Рішення міжнародних організацій як джерело міжнародного права: за і проти // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби (економіка, право). - 2005. - № 1 (28). - С. 170 - 175.

3. Москаленко О.М. Міжнародний договір як джерело права Європейського Союзу // Актуальні проблеми державного управління. - 2005. - № 2 (24). - С. 194 - 201.

4. Москаленко О.М. Специфіка прецедентного права Суду Європейського співтовариства // Актуальні проблеми державного управління. - 2005. - № 3 (26). - С. 179 - 186.

5. Москаленко О.М. Міжнародний договір як джерело права Європейського Союзу // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Матеріали науково-практичної конференції. - Харків: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2005. - Випуск 10. С. 90-93.

6. Москаленко О.М. Рішення міжнародних організацій як джерело міжнародного права: за і проти // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. - 2005. - С. 649-651.