Поняття і види джерел аграрного права. Закони як джерела аграрного права. Значення підзаконних нормативно-правових й внутрішньогосподарських локальних актів в регулюванні суспільних відносин аграрного сектора. Засоби вдосконалення аграрного законодавства.
Аннотация к работе
Її предметом є теорії, уявлення й ідеї, у яких відображається аграрне право як обєктивна реальність, що склалася на основі обєднання взаємозалежних норм, що складають комплексну галузь права. Правові норми, що складають аграрне право, правова наука вивчає як цілісну органічну систему, звязану внутрішнім єдиним юридичним змістом, для якого характерна диференціація по правових інститутах і інших структурних підрозділах.Джерела аграрного права - це результат правотворчості державних органів як зовнішній вираз волі народу, закріпленої в уніфікованих і диференційованих нормативно-правових актах, а також локальних актах сільськогосподарських товаровиробників, що регулюють аграрні відносини в процесі сільськогосподарського виробництва, переробки та розподілу сільськогосподарської продукції. До джерел аграрного права належать закони, підзаконні акти, постанови, положення, правила, інструкції, примірні статути, статути. Аграрне законодавство охоплює нормативні акти щодо повноваження державних органів, які здійснюють управління сільським господарством, це - положення, постанови, інструкції та інші акти, що містять перелік організаційно-правових і матеріально-технічних заходів по виконанню програм економічного і соціального розвитку в галузі сільського господарства. Сюди також належать нормативні акти, що визначають правове становище науково-дослідних установ у сфері сільського господарства, акти, які містять технологічні правила залежно від галузей сільськогосподарського виробництва, нормативні акти, що стосуються матеріально-технічного постачання сільськогосподарських товаровиробників. джерело аграрний право законодавство Міцну правову основу аграрної реформи в Україні становлять такі джерела, як: закони України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про сільськогосподарську кооперацію».Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 13 Конституції право власності українського народу на землю, її надра і природні ресурси знайшло своє відображення в Земельному кодексі України, третій розділ якого закріпив право приватної власності громадян на землю. Він гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій сільськогосподарського кооперативу, обмеження його прав і інтересів з боку органів державної влади та управління. Закон гарантує право громадян України на добровільне створення цих господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формамигосподарювання в агропромисловому комплексі. Ним проголошено принципи: право власності в Україні визначається і охороняється законом; власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке йому належить; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону; він може використовувати майно для здійснення будь-якої господарської або іншої діяльності.Підзаконні нормативно-правові акти уряду і відомств України мають суттєве значення в регулюванні суспільних відносин аграрного сектора в Україні. Нормативно-правові акти уряду, міністерств і відомств України приймаються як із загальних, так і з окремих питань агропромислового виробництва, економічного і соціального розвитку, соціального забезпечення і соціального страхування, охорони здоровя працівників сільського господарства. Укази Президента України регулюють питання загальнодержавного значення, і спрямовані вони на здійснення аграрної політики України, наприскорення приватизаційних процесі^ в агропромисловому комплексі, на прискорення земельної реформи.З урахуванням порядку набуття юридичної сили ці акти поділяються на: 1) внутрішньогосподарські нормативно-правові акти, що набувають юридичної сили з моменту їх реєстрації у виконкомі місцевої ради; 2) акти, що набувають юридичної сили з моменту їх прийняття найвищими органами самоврядування господарства - загальними зборамисільськогосподарських кооперативів, господарських товариств тощо. До першої групи належить статут сільськогосподарського кооперативу, до другої - правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці, положення про матеріальну відповідальність члена сільськогосподарського кооперативу за заподіяну господарству шкоду.Держава, визначаючи аграрну політику, розроблюючи заходи, спрямовані на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і реалізацію аграрної реформи, водночас надає важливого значення вдосконаленню регулювання аграрних відносин. Інкорпорація - це такий засіб удосконалення нормативних актів, коли в них включаються всі подальші зміни та доповнення, а частини, які втратили своє значення, навпаки, вилучаються з акта. Такий акт є новим за формою, але не за змістом тому, що консолідація сприяє удосконаленню лише форми законодавства, не змінюючи його по суті.
План
ЗМІСТ
1. Поняття і види джерел аграрного права
2. Закони як джерела аграрного права
3. Підзаконні акти як джерела аграрного права
4. Внутрішньогосподарські локальні акти як джерела аграрного права
5. Засоби вдосконалення аграрного законодавства
Список літератури
Список литературы
1. Конституция (Основной Закон) Украины - Принятая Верховным Советом Украины 28.06.1996г
2. Аграрное право. Учебник под ред. Г.Е.Быстрова, М.И.Козыря. - М.: Юрид. лит., 1996. - 640 с.
3. Кодекс законов о труде Украины/ Утвержден Законом Украины от 10 декабря 1971 г.//Ведомости Верховной Рады Украмны. - 1971. - N50. - Ст.375.
4. ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 2 від 01.04.83 Про практику розгляду судами України трудових спорів колгоспників.