Джаззінг як форма взаємодії академічного та "третього" пластів у джазі - Автореферат

Розвиток і професіоналізація мистецтва джазу у ХХ столітті роблять актуальним підхід до цього явища з позицій «широкої теорії музики» (В. Джаззінг виступає не тільки в якості окремого прийому, що застосовується в джазі, але й як форма взаємодії останнього (як мистецтва «третього пласта», за В. Дисертацію виконано за планом науково-дослідницької роботи Харківського державного університета мистецтв ім. Мета дослідження - виявити мовно-стильову специфіку джаззінга як форми взаємодії «третього» та академічного пластів в процесі еволюції джазу. Відповідно до цієї мети у дослідженні поставлені наступні завдання: § розглянути джаззінг як міжпластовий різновид переінтонування, яке здійснюється в процесі змін парадигм естетичної комунікації джазу;У підрозділі 1.1 «Історико-естетичні корені джаззінга в контексті інтонаційної теорії: «третій пласт» та проблеми переінтонування» джаззінг розглянуто як інтонаційно-стильове та почасти жанрове явищє. Інтонаційна криза академічного пласта на межі ХІХ - ХХ століть вже сама собою була однією з детермінант виникнення естетичного попиту на джаз. В підрозділі 1.2 «Іманентно-стильовий контекст джаззінга: джаззінг в контексті комунікативних парадигм джазу» розглянуто місце джаззінга в системі джазової комунікації. У підрозділі 1.3 «Джаззінг в контексті жанрової стилістики: до теорії жанра в джазі» відзначено, що уявлення про джаззінг як форму міжпластової взаємодії передбачає вивчення й таких його сторін, як стилістична та жанрова. Запропонована у підрозділі їх класифікація включає: джаззінг-імпровізацію «на тему», де академічний матеріал трактується аналогічно будь-якому джазовому стандартові; джаззінг-обробку (аранжировку), що частково або повністю фіксується в нотному тексті; джаззінг-транскрипцію, у якій, хоча й на імпровізаційному рівні, але зафіксована ознака двоавторства (академічний аналог - композиторська імпровізація); джаззінг-стилізацію, де відсутня цитата, а матеріалом є уявлення імпровізатора-джазмена (-нів) про стиль автора або епохи (стильове оджазування).Звернення до широкого наукового контексту дозволило визначити jazzing the classics не тільки як окремий композиційний прийом, але й як особливу форму взаємодії пластів музичної творчості - академічного та «третього». Запропоноване в роботі комплексне розуміння джаззінга спрямовано на акцентуацію його функції музично-мовного перекладу, що здійснюється засобами переінтонування, необхідність у якому виникає обєктивно і періодично. Різноманіття його форм - від «найнижчих» фонічних до «найвищих» стильових, інтерпретаційних - унаочнено в джазових стилях, які змінювались згідно парадигмам естетичної комунікації джазу в напрямку від «реалістичного» (традиційний джаз) до «феноменологічного» (сучасний джаз). Мобільно-імпровізаційні акустичні структури джазу зумовлюють її специфіку - транскрипцію-імпровізацію, яка виникає на перетині між власне обробкою академічного матеріалу (стилю) та його виконавською інтерпретацією. Загальний критерій транскрипції-імпровізації дозволив запропонувати класифікацію основних різновидів джаззінга, яка включає: джаззінг-імпровізацію «на тему»; джаззінг-обробку (аранжировку); джаззінг-транскрипцію; джаззінг-стилізацію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Звернення до широкого наукового контексту дозволило визначити jazzing the classics не тільки як окремий композиційний прийом, але й як особливу форму взаємодії пластів музичної творчості - академічного та «третього». Стильовий синтез, якого у кінцевому підсумку прагне джаззінг, не зводиться до зовнішніх характеристик. Запропоноване в роботі комплексне розуміння джаззінга спрямовано на акцентуацію його функції музично-мовного перекладу, що здійснюється засобами переінтонування, необхідність у якому виникає обєктивно і періодично.

Шлях джаззінга, який пронизує всю історію джаза, - це шлях переінтонування. Різноманіття його форм - від «найнижчих» фонічних до «найвищих» стильових, інтерпретаційних - унаочнено в джазових стилях, які змінювались згідно парадигмам естетичної комунікації джазу в напрямку від «реалістичного» (традиційний джаз) до «феноменологічного» (сучасний джаз). Джаззінг в джазі виступає як його особливий мовленнєво-мовний міжпластовий вектор, який існує наче усередині джазового мислення, усередині джазових стилів, в кожному з яких присутні його ознаки.

Двопластовість джаззінга дозволила розглянути його прояви в межах жанру транскрипції. Мобільно-імпровізаційні акустичні структури джазу зумовлюють її специфіку - транскрипцію-імпровізацію, яка виникає на перетині між власне обробкою академічного матеріалу (стилю) та його виконавською інтерпретацією. Академічно-мовна складова певною мірою впливала й на джазовий твір як даність. Шлях джаззінга пролягав від імпровізації на академічну тему, її «варіювання-прикрашання» до стильових форм міжпластової взаємодії.

Загальний критерій транскрипції-імпровізації дозволив запропонувати класифікацію основних різновидів джаззінга, яка включає: джаззінг-імпровізацію «на тему»; джаззінг-обробку (аранжировку); джаззінг-транскрипцію; джаззінг-стилізацію.

Експліцитне трактування джаззінга як форми взаємодії двох типів музичного мислення - джазового та академічного - у роботі унаочнено авторським поняттям «стильова синтагма джаза», що відображує ідею мовленнєво-мовної комбінаторики. Академічні впливи у цій сфері відносяться до джаззінга у його широкому розумінні. У вузькому ж значенні джаззінг виступав поряд (і всередині) з іншими спорідненими з ним явищами - симфоджазом та «третьою течією», які являють собою переважно «письмові» варіанти взаємодії джазу і «класики». У дослідженні надано хронологію джаззінга. Зазначено, що джаззінг не зводиться до прямої вказівки на інопластовий матеріал, а є повязаним з глибинним рівнем інтонаційного мислення у взаємодії пластів, які онтологічно ніколи не перехрещуються, а лише «обмінюються» своїми інтонаційними ідеями.

У роботі розглянуто типові засоби оджазування, де визначальною є не технологічна, а естетико-стильова функція. Залишаючись у загальному плані незмінними, прийоми jazzing the classics можуть торкатися перетворення барокового концертуючого стилю, класицистських фактурних варіацій, романтичної «салонної» віртуозності, колажної техніки академічного авангарда. Характерною особливістю джаззінга є міжпластова мовленнєва діалогічність. Джаз створює свої «варіації» на «класику», але не претендує на її заміщення. Звідси пріорітет джазового інтонування над стильовою транскрипційністю. В джаззінговому інтерпретаційному методі слід розрізняти три рівня: «прочитання» (попереднє сприйняття) неджазового матеріалу, знаходження можливих «точок дотику» цього матеріалу з джазовою мовою, власне його обробка у тому чи іншому стилі. У підсумку все це охоплюється імпровізацією як типом музикування, що домінує в джазі. Через техніку імпровізації джаз інтерпретує «сам себе», свій стиль та мову, підкоряючи цьому всі іншопластові запозичення, що потрапляють до сфери його інтересів. Це підтвержується прикладами проаналізованих у роботі джаззінг-композицій.

Запропоноване дослідження базувалось на інтонаційному підході - розумінні джазу як особливого типу музичного мислення. Його очевидні «зіткнення» з «класикою» на шляху від «ужиткового» до «професійного» набували різних конкретних форм. Міжпластовість у джазі має не тільки перманентний, але й дифузний прояви і не призводить до заміщення одного пласта іншим. Це доводиться джаззінгом, який був і залишається своєрідним індикатором процесів еволюції джазового мислення. Останнє ж, як і творчість вцілому, має непередбачуваний характер, що стосується й подальшої актуалізації взаємодії джазу і «класики» у музичній культурі ХХІ століття.

1. Воропаева Е. В. Явление джаззинга в контексте эстетико-коммуникационных парадигм джазового искусства / Е. В. Воропаева // Вісн. Міжнар. Словян. ун-ту = Вестн. Междунар. Славян. ун-та. Сер. Мистецтвознавство : зб. наук. пр. - Х., 2007. - Том 10, № 1. - С. 26-30.

2. Воропаева Е. В. Стилистика джаззинга : к проблеме межпластового перевода / Е. В. Воропаева // Традиції та новації у вищій арх.-худ. освіті : зб. наук. пр. вузів художньо-буд. профілю України і Росії / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х., 2007. - Вип. 1/3. - С. 7-11.

3. Воропаева Е. В. Межпластовые взаимодействия в джазе : Jazzing the Classics в контексте проблем переинтонирования / Е. В. Воропаева // Наук. вісн. Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського : зб. наук. пр. - К., 2008. Вип. 72 : Музично-творчий процес: наукові рефлексії. - С. 154-160.

4. Воропаева Е. В. Барокко-джаз и джаззинг-стилизация (на примере «Get Off My Bach» Дж. Ширинга) / Е. В. Воропаева // Традиції та новації у вищій арх.-худ. освіті : зб. наук. пр. вузів художньо-буд. профілю України і Росії / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х., 2008. - Вип.4/6. - С. 16-20.

5. Воропаева Е. В. «All The Things You C-sharp» Чарли Мингуса: джаззинг на стыке пластов и эпох / Е. В. Воропаева // Х наукова конференція / збірник матеріалів. - ХДАДМ. - Харків, 2008. - №10 : Теорія і практика матеріально-художньої культури. - С.32-34.

6. Воропаева Е. В. Зарождение и эволюция джаззинга как одной из форм взаимодействия пластов / Е. В. Воропаева // ХІ наукова конференція молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів / збірник матеріалів. - Ч.1. - ХДАДМ. - Харків, 2008. - №11 : Молода мистецька наука України. - С.76-78.