Аналіз концепції становлення духовної цілісності людини. Обґрунтування процесу самостійного розгортання особистості. Характеристика факторів, що забезпечують самовідтворення системи внутрішньо-особистісних механізмів, в умовах сучасного суспільства.
Аннотация к работе
Інформаційне суспільство має акумулювати для людини надзвичайні можливості освоєння світу, бо створює більше умов для інформаційної взаємодії особистості і оточуючого середовища. Розробка поняття “духовна цілісність особистості” сприяє теоретичному забезпеченню оптимізації процесу становлення духовної цілісності особистості в сучасному українському суспільстві. Витоки наукового усвідомлення поняття “духовна цілісність особистості” знайдено в античній філософії: природа духу зясовується за допомогою понятть “нус” (розум), “логос” (слово-смисл, слово-розум у стоїків), “пневма” (повітря і вогонь, подих). У релігійному світосприйнятті “духовна цілісність особистості” розуміється космологічно, споріднено з духовним Божественним Абсолютом. В українській радянській філософії досліджувалися проблеми розвитку духовної культури і духовної сфери, складові духовного світу людини - знання, віра, переконання, цінності, оцінки, цілі, ідеали (В.Перший розділ “Історично-методологічні аспекти дослідження становлення духовної цілісності особистості в процесі самостійного розгортання людини” присвячений вивченню історії формування проблеми і вибору методологічних засобів і складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі першого розділу “Аспекти поняття “цілісність” в контексті самостійного розгортання людини” зясовано відповідність змін структури людини, що спричинені її самостійного розгортанням (генотип, психологічний тип, фенотип) і етапів саморуху життя (неопосередкована цілісність системи і середовища, опосередкована, самостійна організаційна цілісність системи і середовища, цілісність саморозвитку системи). З точки зору етапів саморуху життя структурні зміни в ході самостійного розгортання людини класифіковано як рівні цілісності людини: - генотип презентує неопосередковану цілісність людини і Універсуму; Функціональна цілісність людини, як сукупність стійких внутрішніх звязків, що виокремлюють, презентують, структурують її відносини зі світом, тобто складають зміст духовного життя людини, уособлена в особистості. У другому підрозділі першого розділу “Духовна цілісність як вимір самостійного розгортання людини” в ході аналізу філософського контексту поняття “духовність” зроблено певні узагальнення: - стосовно форм існування духовного (обєктивна, субєктивна, обєктивована, субєктивована);Сучасне усвідомлення проблеми духовного являє собою складне утворення, в якому збережені всі типи усвідомлення, надбані людством протягом історії, а саме: ідеалістичний, матеріалістичний, релігійний, метафізичний, раціональний, ірраціональний. В результаті ретроспективного аналізу понять “духовність” і “цілісність особистості” акумульовано поняття “духовна цілісність особистості” - інтуїтивна і психологічна узгодженість, ідентифікація, будівництво, самовдосконалення, здійснення, що відбуваються в процесі самопізнання і супроводжуються наростаючим відчуттям єдності з Універсумом. Етапами самостійного розгортання людини в ґенезі виступають: сучасний фізичний тип людини, індивід, особистість, що класифіковано як рівні цілісності людини. Зміст процесу самостійного розгортання людини постає в наступному: в ході предметно-практичної діяльності в лоні смислів, як ідеальних структур впорядкованості природи і соціального буття, людина відкриває смисл. Усвідомлюючи можливість реалізувати свій особистісний смисл в суспільно-корисній діяльності, людина набуває спроможності створювати буття в процесі будівництва соціальних смислів як ідеальних структур впорядкованості другої природи.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
2. Бондаревич І.М. Становлення поняття духовність в історії соціально-гуманітарного пізнання // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Випуск 63. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 231-36-47.
3. Бондаревич І.М. Філософський статус поняття “духовність” // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - № 12 (25). - С. 239-246.
4. Бондаревич І.М. Духовна цілісність як процес і продукт самостійне розгортання // Політологічний вісник: Зб. наук. праць. - К.: “ІНТАС”, 2007. - Вип. 25. - С. 69-81. духовний особистість самовідтворення
5. Бондаревич І.М. Потенціал духовного зростання особистості в просторі сучасної України: філософські витоки // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Випуск 72. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 238-58-68.
6. Бондаревич І.М. Роль допоміжних структур освіти за умов формування нової освітньої парадигми // Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття: Матеріали VIII Міжнар. наук. конф. (12-13 травня 2005р., м. Київ) / Уклад.: Б.В. Новіков, І.І. Федорова. - К.: ІВЦ Видавництво “Екмо”, 2005. - 340 с. - С. 16-17.
7. Бондаревич І.М Інформаційно-розвиваюче середовище як засіб розвязання проблеми духовної свободи особистості // Пост сучасність: проблеми духовної свободи особистості: / За ред. канд. філос. наук О.О. Сердюк. - Донецьк: ТОВ” Юго-Восток, Лтд”, 2006. - 247 с. - С. 151-157.
8. Бондаревич І.М. Інформаційно-розвиваюче середовище - усвідомлене крокування до духовного // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості: Матеріали наукової конференції. 20-21 жовтня 2005 р. - Чернівці: Рута, 2005. - 319 с. - С. 199-206.
Размещено на .ru
Вывод
У висновках презентовано низку основних підсумкових положень теоретичного і практичного характеру: 1. Сучасне усвідомлення проблеми духовного являє собою складне утворення, в якому збережені всі типи усвідомлення, надбані людством протягом історії, а саме: ідеалістичний, матеріалістичний, релігійний, метафізичний, раціональний, ірраціональний. В результаті ретроспективного аналізу понять “духовність” і “цілісність особистості” акумульовано поняття “духовна цілісність особистості” - інтуїтивна і психологічна узгодженість, ідентифікація, будівництво, самовдосконалення, здійснення, що відбуваються в процесі самопізнання і супроводжуються наростаючим відчуттям єдності з Універсумом.
2. Зміни в складових структури людини, розглянуті через призму морфологічної, функціональної та організаційної цілісності, уточнено в наступному: - матеріально-психічна цілісність, як гармонія душі і тіла, являє морфологічну цілісність людини;
- функціональна цілісність людини духовна за своєю природою і складає основу організаційної цілісності людини.
3. Природними передумовами самостійного розгортання людини виступають: неопосередкована і опосередкована цілісність та цілісність саморозвитку. Етапами самостійного розгортання людини в ґенезі виступають: сучасний фізичний тип людини, індивід, особистість, що класифіковано як рівні цілісності людини.
4. Зміст процесу самостійного розгортання людини постає в наступному: в ході предметно-практичної діяльності в лоні смислів, як ідеальних структур впорядкованості природи і соціального буття, людина відкриває смисл. Усвідомлюючи можливість реалізувати свій особистісний смисл в суспільно-корисній діяльності, людина набуває спроможності створювати буття в процесі будівництва соціальних смислів як ідеальних структур впорядкованості другої природи. Атрибутом самостійного розгортання людини є її еволюційна діяльність як предметно - практична реалізація особистісного смислу на користь природи і соціуму. Сутністю самостійного розгортання людини є породження її матеріальної, психічної, соціальної, духовної складових, в лоні яких відбувається структурування психофізичної, психологічної, інтелектуальної підструктур особистості шляхом формування внутрішньо-особистісних механізмів.
5. Рівні духовної цілісності людини - це індивід, особистість, індивідуальність. Індивід, як носій морфологічної цілісності людини і обєкт зовнішнього культурного зусилля, є найнижчим рівнем духовної цілісності людини. Особистість, як уособлення функціональної цілісності людини і активний субєкт культурного ґенезу, є наступним рівнем духовної цілісності людини. Індивідуальність, як уособлення організаційної цілісності людини, є вищим рівнем духовної цілісності людини, на якому людина спрямовує свій розвиток.
6. Аспектами розглядання духовної цілісності особистості виступають: функціональна цілісність людини, певний тип структури особистості (нестійкої або стійкої) - результат розгортання людини, організаційний процес становлення цієї структури, сутність розгортання людини, субєктивована форма саморуху системи духовного. Це дає підстави стверджувати духовну цілісність особистості атрибутом розгортання людини.
7. Сутністю становлення духовної цілісності особистості є еволюційне структурування її духовних підструктур, в яких формуються і стало функціонують внутрішньо-особистісні механізми. Зміст становлення духовної цілісності особистості подано наступним: в дійсності предметно-практичної, суспільно-корисної діяльності людини ми спостерігаємо явище розвитку обєктивованих і субєктивованих форм духовного виробництва.