Духовна культура України XVII – першої половини XVIII століть (історико-філософський аналіз) - Автореферат

Саме з огляду на цю обставину, а також на специфіку функціонування філософської думки в Україні домодерного та ранньомодерного періоду, українська філософська думка упродовж всього її вивчення розглядалась крізь призму духовної культури України, а концептуальне бачення духовної культури визначало погляд на місце української філософської думки в культурі, на її звязок з європейською культурою та філософією та значення для сучасної української культури і філософії. Студії з історії української філософії XVII - першої половини XVIII століть, періоду від Берестейської унії до інтеґрації Лівобережної України в Російську імперію, зазвичай відбувались в межах концептуального бачення духовної культури, яке було результатом рефлексій, далеких від наукових засад - автори, що пропонували таке бачення, часто були передусім ідеологами на ниві історії культури. Через це поле дослідження історії української філософії ранньомодерного періоду завжди було ареною боротьби взаємовиключних альтернатив: від розгляду цієї філософської думки як незначного епігонства європейських філософських та релігійних рухів без самостійної вартості, до тлумачення її як оригінального і неповторного здобутку людства, рівноцінного усій світовій філософії; від абстрагування від релігійного контексту до повного зведення філософської думки до нього тощо. Історико-філософський аналіз духовної культури України XVII - першої половини XVIII століть шляхом дослідження концептів, у яких духовна культура, як контекст філософської думки, осягається в історико-філософських студіях, та філософських ідей, які її структурували, є необхідною умовою подолання описаних вище дилем і забезпечення науково-обґрунтованого підходу до української ранньомодерної філософської думки як історико-філософського явища в цілому. Такий аналіз невіддільний від розкриття особливостей перебігу в українському суспільстві XVII-XVIII століть перетворень, порівнюваних з тими, яких зазнавали сучасні йому західні суспільства, а відтак його здійснення сприяє не лише розвязанню проблем дослідження української ранньомодерної філософської думки, а й розвиткові української історичної та культурної ідентичності сучасного типу: якщо в ранньомодерний період Україна переживала процеси, корелятивні модернізації на її ранніх етапах, якщо тут створювалися інтелектуальні інструменти, узгоджене та свідоме задіяння яких стало основою європейського Модерну, то сучасне українське суспільство потрібно розглядати не як традиційне, а як суспільство, що розвинуло власну версію європейської модерності.В розділі 1 “Основні проблеми історико-філософського аналізу духовної культури України XVII - першої половини XVIII століть” аналізується стан дослідженості наукової проблеми, поставленої в дисертації, зясовуються ключові проблеми концептуального бачення української ранньомодерної духовної культури, що постають в історико-філософських студіях, здійснюється критичний аналіз розвязань цих проблем в історико-філософській літературі, на основі якого встановлюються шляхи виконання завдань дисертаційного дослідження. В дисертації встановлено, що зосередження на історії “національної” філософії актуалізує проблеми теорії історії філософії, зокрема звязку філософії, загальнонаукового знання та культури в цілому, імпліцитно присутні в будь-якому самовизначенні та дослідженні філософської думки; зокрема нормативні критерії для виокремлення власне філософського знання пропонуються вже у класифікаціях “професійного” та “непрофесійного” філософування І. Аналіз, здійснений в підрозділі 1.2 дає підстави твердити, що проблеми звязку філософії та культури стосуються як теорії, так і перспективи історії української ранньомодерної філософії, а разом з проблемою співвідношення філософії та релігії вони складають провідні проблеми концептуального бачення ранньомодерної духовної культури. “Концептуальне бачення духовної культури України XVII - першої половини XVIII ст. в історико-філософському українознавстві” аналізуються загальні підходи до розвязання ключових проблем концептуального бачення української ранньомодерної духовної культури, що постають в історико-філософських дослідженнях В підрозділі встановлено, що хоча на цілісний характер духовної культури України XVII - першої половини XVIII століть вказують більшість істориків філософії, характер її цілісності стає предметом дискусій та опозицій в різних аспектах: оцінки реформ Петра Могили з погляду Реформації та Контрреформації, оцінки їх наслідків з погляду становлення толерантності, розуміння барокового характеру української ранньомодерної духовної культури та її взаємодії з європейською культурою. В підрозділі встановлено, що ці проблеми обумовлені уявленнями про єдність історико-філософського процесу, які породжують погляд на історію як на феноменологію певного сенсу історії, заперечуючи історію у всій повноті її можливостей, зокрема випадковостей, непорозумінь чи неправильних розумінь; натомість обґрунтований у дослідженні трансцендентальний підхід, який спирається на крити

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ