Духова музика як складова частина української культурної спадщини, приклад розвитку професійного музичного виконавства. Осмислення культурно-мистецьких процесів, художніх надбань попередніх поколінь, визначення оптимальних шляхів подальшого розвитку.
Аннотация к работе
Незворотний рух України шляхом незалежності, радикальні зміни, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя і людській свідомості, інтенсивний пошук нових векторів формування особистості, її духовного світу і високих моральних якостей зумовлюють ту велику увагу, що приділяється в останнє десятиліття вивченню національної культури, її історичних витоків, особливостей розвитку, культурно-ціннісних надбань. Розвиток музичної освіти в Україні розглядається у працях П. Публікації Круля П.Ф. у вигляді монографії “Національне духове інструментальне мистецтво українського народу” (Київ, 2000), статей та книг, повністю не вичерпують проблем дослідження духової музики України XVIII-XIX століть. Відсутність наукових досліджень, присвячених комплексному вивченню духової музики України XVIII-XIX століть як соціально-культурного і художнього явища, обумовила актуальність проблеми та вибір теми дослідження: “Духова музика України у XVIII-XIX століттях”. З метою реалізації визначених завдань було використано комплекс методів дослідження: аналітичного - у вивченні мистецтвознавчої, культурологічної літератури, музейних та архівних описів, історичної та довідкової літератури; теоретичного моделювання - для узагальнення і систематизації різномаїття форм існування духового виконавства; методу інтонаційного аналізу - у зясуванні жанрових та стильових особливостей творів духової музики; порівняльного (зіставного) - для оброблення досліджуваного матеріалу; наукової реконструкції - у вивченні джерельних, переважно архівних матеріалів; історичного - у відтворенні зміни “портретних” характеристик духової музики; культурологічного - при дослідженні специфічних рис у розвитку духової виконавської школи в Україні, порівняно з іншими.У першому розділі “Умови розвитку духової музики в Україні у XVIII-XIX століттях” досліджуються процеси функціонування духової музики та її розвиток у контексті української музичної культури, зясовані осередки становлення і розвитку виконавства на духових інструментах; простежуються форми виконавства в цих осередках; висвітлені різні аспекти розвитку та використання духових інструментів в умовах повсякденного життя означеного періоду. Аналіз масиву історичної інформації XVII-XVIII століть допоміг установити шляхи розвитку виконавства на духових інструментах не тільки у домашньому музикуванні, але й у громадському житті міста й села. Самодіяльні митці талановито відтворювали у народних осередках музику, почуту ними у виконанні професійних (панських) капел, а в панських маєтках, своєї черги, залюбки співали народних пісень та виконували народні танці. Таким чином, музична і - ширше - концертна практика у XVIII столітті стимулювала розвиток виконавської техніки на духових інструментах, а остання, своєї черги, у ХІХ столітті вплинула на популярність духових оркестрів, різноманітних за складом духових ансамблів та посилила прагнення аматорів до гри на духових інструментах, про що свідчать значне збільшення інструментарію і оновлення репертуару. Другий розділ “Духова музика в контексті музичної культури України у XVIII-XIX століттях” присвячено дослідженню еволюції духового інструментарію, специфіки фахового навчання гри на духових інструментах, концертній діяльності виконавців на духових інструментах, репертуару та складу оркестрів і духових ансамблів.