Еволюція австрійської народної драми. Жанрові особливості народної драми та її вплив на творчість П. Турріні. Етапи його творчої еволюції. Порівняльний аналіз п’єс П. Турріні та класиків драматургії. Стильові та лінгвальні особливості творів драматурга.
Аннотация к работе
1944) - австрійського драматурга, який своїми творами змусив по-новому поглянути на традиційне театральне мистецтво та його героїв. Беззаперечний успіх його пєс значною мірою пояснюється умінням автора різноаспектно зображувати соціально-психологічну атмосферу навколо персонажів, психологію представників середніх і нижчих верств суспільства. Витоки драматургії цього автора сягають творчості європейських (К. Турріні спирався на традиції австрійського народного театру, народного фарсу, акцентував на реально-побутових аспектах життя персонажів, уникаючи елементів фантастики. Брехта, де глядач мав робити висновки за персонажів, у австрійського драматурга глядач став дійовою особою вистави, що підкріплювалося такими провокаційними сценічними діями, як постріли в зал, у глядачів, кидання сміття, які вражають своєю брутальністю, тощо.Перший розділ - «Творчість Петера Турріні в контексті австрійської народної драми» - складається з чотирьох підрозділів, у межах яких досліджено драматургічний доробок Петера Турріні, що безпосередньо повязаний з поетикою та ґенезою австрійської народної драми. Тьотеберга, в якому автор наголошує на провокативності та на експериментальному характері пєс драматурга; розвідки К. «Драматургія Петера Турріні як новий етап австрійської народної пєси другої половини ХХ століття» проаналізовано новаторське бачення автором сучасного драматургічного мистецтва, який радикальним чином трансформував, значною мірою переосмислив літературні традиції. Турріні, зображуючи реалії повсякденного життя, «людину з вулиці», створює картину холодної, відстороненої дійсності, відчуженої від глядача, яку в кінці драми несподівано руйнують постріли, спрямовані безпосередньо до глядацької зали (драма «Полювання на щурів»), що саме по собі вже парадоксально. Його пєси шокують читача / глядача своєю брутальністю, жорстокістю, агресією, а використання діалектної лексики допомагає глибше зрозуміти поведінку «маленької людини», витісненої суспільством на узбіччя.Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що для драматургії Петера Турріні характерні такі головні риси: висвітлення злободенних проблем, критика суспільних відносин, наявність шокуючих елементів, які провокують глядачів до роздумів. Як і інші представники народної драми, письменник порушував перед глядачами важливі, нерідко глобальні питання та втілював їх на сцені за допомогою специфічних художніх засобів, без яких часом неможливо осягнути прихований, символічний зміст твору. Турріні відійшов від літературних канонів, а саме аристотелівського «катарсису», фантастики Ф. Турріні актуалізував народну драму, розкривши соціальні та психологічні чинники поведінки людей, які опинилися у проміжному становищі, і важко вписуються у нові соціальні умови. Турріні не поривав з традиційними театральними прийомами, хоча й реформував поетику народної драми, то в змістовому аспекті пропонується вже нова система персонажів - представники маргінальних верств населення - ті, кого суспільство виштовхало на узбіччя.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Вывод
У Висновках синтезовано результати наукового пошуку й викладено основні положення дисертації, присвяченої вивченню драматургії П. Турріні в контексті австрійської народної драми. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що для драматургії Петера Турріні характерні такі головні риси: висвітлення злободенних проблем, критика суспільних відносин, наявність шокуючих елементів, які провокують глядачів до роздумів. Як і інші представники народної драми, письменник порушував перед глядачами важливі, нерідко глобальні питання та втілював їх на сцені за допомогою специфічних художніх засобів, без яких часом неможливо осягнути прихований, символічний зміст твору. П. Турріні відійшов від літературних канонів, а саме аристотелівського «катарсису», фантастики Ф. Раймунда та Й. Нестроя, зонгів Б. Брехта та казковості, комічності європейських драматургів, осучаснивши жанр австрійської народної драми, збагативши її поетику новими художніми засобами. Серед новаторських композиційних прийомів можна назвати монологічне мовлення персонажа, яке майже повністю замінює собою дію; дворівневий сюжет - зовнішній та внутрішній; відмову від поділу на дії та акти. Ці прийоми формують нову стилістику драматичного твору і разом із особливостями мови дійових осіб окреслюють оригінальний авторський стиль Петера Турріні.
Драматургія П. Турріні - яскравий приклад морально-етичної позиції сучасного письменника. Мистецтво автора є інструментом критики споживацького суспільства та виразником боротьби з причинами соціальних негараздів. Наголошено на тому, що П. Турріні актуалізував народну драму, розкривши соціальні та психологічні чинники поведінки людей, які опинилися у проміжному становищі, і важко вписуються у нові соціальні умови.
Якщо у своїй творчості П. Турріні не поривав з традиційними театральними прийомами, хоча й реформував поетику народної драми, то в змістовому аспекті пропонується вже нова система персонажів - представники маргінальних верств населення - ті, кого суспільство виштовхало на узбіччя.
Також зясовано, що еволюція драматурга відбувалася шляхом відходу від скандально-натуралістичного зображення, притаманного його раннім пєсам, відмови від використання діалекту і переходом до більш традиційної побудови своїх творів та до ритмізації літературної мови. Це призвело до зміни функції впливу на читача / глядача за допомогою ефективніших мовних стратегій. У оновленому підході до театру П. Турріні, продовжуючи викривати соціальні негаразди у сучасному суспільстві, збагатив пєси елементами мрій та фантазій. Герої драм («Зайві», «Альпійське сяйво») часто вибудовують сценарії власного життя, поринаючи у світ фантазій, у такий спосіб мовби зрікаючись дійсності. Їхня сутність розкривається в новому існуванні, де перевагу надано уявленням та мріям.
Постійне експериментування з мовним оформленням своїх творів дає змогу драматургові виробити свій неповторний індивідуальний стиль. Водночас художня мова для нього - це один із найголовніших засобів створення шокуючого ефекту. Використання емоційно-забарвленої лексики є своєрідним маркером, що підтверджує автентичність зображених подій. Мова, якою розмовляють персонажі драм, характеризує не лише стан мовленнєвої комунікації, а й мовну ситуацію в Австрії взагалі.
Діалог як одна з головних форм вираження конфлікту відіграє в пєсах П. Турріні дуже важливу роль. У комунікативному спілкуванні персонажів втілено їхні прагнення, переживання, бажання, а також страх та невдоволення реальним станом речей. Важлива ознака пєс П.Турріні - їх притчовий характер, базований не на уявній дійсності, а на зображенні картини сьогодення, що засвідчує автентичність між реальним світом і втіленим на сцені. Майстерність П. Турріні-драматурга яскраво виявлена й у поєднанні іронічного та серйозного, комічного й трагічного.
Ще однією прикметною ознакою драматургії П. Турріні є використання музичних вставок, які, з одного боку, посилюють комічний ефект, а з іншого - допомагають відволіктися від обтяжливих думок про нагальні проблеми та звучать як дисонанс до реальної дійсності. Водночас музика вселяє глядачеві оптимізм, надію на знаходження шляхів для вирішення екзистенційних проблем.
Отже, П. Турріні є реформатором жанру народної пєси, засвоївши надбання багатьох жанрових різновидів сучасної драматургії, він збагатив її новими індивідуальними рисами. Епатажний гротеск, шокуючі елементи, відтворення найгостріших проблем сучасності - усе це здатне розбудити свідомість читача, спонукати його до рішучості, зайняття активної життєвої позиції у боротьбі за свою індивідуальну свободу.
Список литературы
1. Ткаченко Л. М., Ткаченко М. В. «Молода» драматургія Австрії // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - № 10. - С. 141-144 (0,5 друк. арк.).
2. Ткаченко Л. М. Проблематика та композиційні особливості пєси Петера Турріні «Забій свиней» // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Зб. наук. пр. - Хмельницький: ХНУ, 2006. - С. 141-143 (0,5 друк. арк.).
3. Ткаченко Л. М. Тема самотності та відчуження у пєсі Петера Турріні «Все, нарешті» // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ, 2007. - № 11. - С. 155-160 (0,3 друк. арк.).
4. Ткаченко Л. М. Проблема вибору у пєсі Петера Турріні «Полювання на щурів» // Вісник СЕВДТУ: Філологія: зб. наук. пр. - Севастополь: Вид-во СЕВНТУ, 2008. - № 89. - С. 97-99 (0,4 друк. арк.).
5. Ткаченко Л. М. Трансформація сюжету пєси Карла Гольдоні «Трактирниця» в творі Петера Турріні «Господиня готелю» // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ, 2008. - № 12. - С. 148-155 (0,4 друк. арк.).
6. Ткаченко Л. М. Драматургія Петера Турріні як трансформація австрійської народної пєси // Новітня філологія. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - №11 (31). - С. 224-236 (0,7 друк. арк.).
7. Ткаченко Л. М. Петер Турріні: людська трагедія як комедія або обман як шлях самоочищення // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ, 2009. - № 14. - С. 66-71 (0,4 друк. арк.).
8. Ткаченко Л. М. Духовна криза суспільства у пєсі Петера Турріні «Кохання на Мадагаскарі» // Наукові праці Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки: Збірник наукових праць. - Камянець-Подільський: Аксіома, 2010. - №23. - С. 252-256 (0,5 друк. арк.).