Постановка драми Прокоповича "Владимир" у 1705 році в Києво-Могилянській академії. Показ в творі боротьби проти християнства особин язичництва. Суть історичної обмеженості світоглядної, громадсько-політичної та культурно-літературної діяльності прозаїка.
Аннотация к работе
Прокоповича «Владимир», якій судилось стати видатним явищем в історії давньої української драматургії. Прокопович перекинув міст із давнини в свою епоху - в образі Володимира він прагнув розкрити реформатську діяльність Петра І, а в образах представників язичництва - Жеривола, Курояда, Пияра - представників реакційного духівництва, яке перешкоджало Петру І реалізувати свої реформи. Мракобіс Маркел Родишевський, колишній шкільний товариш Прокоповича, після смерті Петра І в доносі на опального Прокоповича писав, що той у драмі «Владимир» «архиреїв, ієреїв православных жрецами и фарисеями называет... Отже, розвінчування спрямоване Прокоповичем на підтримку заходів царя, які стосовно часу і політико-економічного життя Росії були прогресивними. Прокоповича на духовенство далеко не збігалися: Прокопович осуджував тільки його реакційну частину за опозицію до реформ Петра І, а народ таврував усіх церковників.