Визначення світоглядних та художньо-естетичних домінант у формуванні концепції драми. Вивчення головних шляхів композиційного удосконалення твору та драматизації дії. Характеристика основних форм і способів мовно-стилістичного увиразнення тексту драми.
Аннотация к работе
Ознакою новітніх досліджень є те, що вони мають переважно узагальнюючий характер, висвітлюють, зокрема, ті аспекти творчості Лесі Українки, що повязані з розвитком модернізму, феміністичною та ґендерною проблематикою, рецепцією християнства тощо. За спектром порушуваних історіософсько-екзистенційних проблем драма “Руфін і Прісцілла” є надзвичайно складною для об?уєктивного коментування, тому набувають особливої актуальності ті аспекти дослідження, що допомагають глибше проаналізувати текст драми та основні етапи її становлення як завершеного художнього явища. Використання даної методики у вивченні драматичного доробку Лесі Українки, зокрема однієї з найбільших за обсягом та найскладніших за проблематикою драми “Руфін і Прісцілла” видається особливо актуальним. Детальний аналіз тексту драми, її творчої історії, редакцій та варіантів відкриває реальні можливості для обєктивного тлумачення твору в контексті визначальних для творчості Лесі Українки філософських, мистецьких, художніх парадигм. Мета роботи полягає у вивченні особливостей поетики драми Лесі Українки “Руфін і Прісцілла”, розкритті повязаного з авторедагуванням тексту ідейно-філософського змісту драми, визначенні характерних рис творчої манери та пріоритетних світоглядних настанов авторки, виявленні засобів їх вираження у творі.У першому розділі “Творча генеза драми у вимірах поетики” висвітлюються теоретичні питання, на яких базується дисертаційне дослідження, окреслюються основні етапи осмислення, аналізу й інтерпретації українською історико-літературною наукою драми “Руфін і Прісцілла”, її проблематики й поетики. “Ретельне прочитання” драми, інтерпретація значень, аналіз характерів дійових осіб, розгляд “формального” рівня тексту (фоніки, лексики, синтаксису, композиції) в роботі здійснюється не лише за основним текстом, а й з урахуванням його генези: як постав текст, його зміст і форма, якими рисами характерів і чому авторка наділяє своїх персонажів, які проблеми Леся Українка вважає пріоритетними, як вдосконалюється твір тощо. За життя Лесі Українки вся її творчість загалом і драма “Руфін і Прісцілла” зокрема не були цілком осмислені й осягнені: “…ся “книжкова драма”, мовляв Євшан (йдеться про “Руфіна і Прісціллу” - Г.Г.), здається, досить непомітно пройшла…” - написала Леся Українка в листі до сестри [12, 414?]. На основі дослідження динаміки тексту драми “Руфін і Прісцілла”, зафіксованого в чорновому автографі, “ретельного прочитання” основного тексту, розгляду драматичного, публіцистичного доробку, епістолярію Лесі Українки, спогадів сучасників простежується історія створення драми, осмислюється її ідейно-філософський зміст. Хоча всі проблеми поставлені Лесею Українкою вже на початку втілення задуму, однак зміни, що вносяться в текст, стосуються саме тих проблем, які найбільше хвилювали автора.Пошук істини Лесею Українкою у драмі “Руфін і Прісцілла” // Матеріали міжнародної наукової конференції “Література й історія”.