Довголіття та внутрішня екологія людини - Реферат

Старіння - складова частина спадкової програми, процес "багатоповерховий" оскільки зміни відбуваються на всіх рівнях, як організму в цілому і окремих органів, клітин і навіть молекул. Оскільки основні механізми руйнування генетичного апарату клітин спрацьовують у певні терміни, їх назвали генетичним годинником життя і смерті. Старіння супроводжується атрофією багатьох специфічних клітин і функціональних одиниць. У людини 40-50 років і старшої гинуть і десятки тисяч нейронів. Виявилось, що завдяки внутрішньоклітинним і міжклітинним механізмам регуляції при старінні може підтримуватися певний рівень адаптації організму, його гомеостазу в умовах навіть значних вікових змін через механізми вітаукта.Передусім це механізми, котрі зумовили закономірний звязок між старінням і структурно-функціональною специфікою клітин організму. В одних клітинах первинні зміни спостерігаються в регуляції генома, в інших - в мембранних процесах, в енергетичному обміні і потім вторинно в геномі з наступними порушеннями в усіх ланцюгах життєдіяльності клітини. Це встановлено, наприклад, для клітин гладенького мяза, судин, нирок, кишечника, серцевого мяза та серця. Важливе значення має системний принцип аналізу механізмів старіння, бо саме він дозволяє оцінити функціональну здатність, надійність, адаптаційні можливості всієї системи в цілому. Велика увага приділялась вивченню фізіологічних механізмів старіння центральної нервової системи, особливо гіпоталамуса.Знання механізмів старіння вже сьогодні дає можливість науково обґрунтувати напрямок дослідів щодо пролонгації життя тваринних організмів, тобто мова поки що йде про продовження життя в експерименті.Можна вважати, що видова тривалість життя людини не досягає 100 років і що мають місце популяційні варіації. Тому прийнята у міжнародній науці практика вважати довгожителями людей 90 років і старших розумна. У довіднику Гіннеса відомості про довгожителів не перевищують 130 років. У всякому випадку, статистично масовий вихід за межі 100-річчя потребує не тільки покращення умов життя, а й перебудови генного механізму старіння. Ось чому необхідно аналізувати його динаміку в країні, що допоможе вжити певних заходів, повязаних із екологією, охороною здоровя і праці, упровадженням раціонального способу життя і взагалі з соціальними аспектами.Екологічні аспекти здоровя визначаються характером дії абіотичних, біотичних і комплексу антропічних чинників навколишнього середовища на організм людини (див. схему № 8). Для здійснення первинної профілактики деяких захворювань людини потрібно передусім встановити причинно-наслідкові звязки між екологічними чинниками, що мають патогенний характер, і її здоровям. Так, наступальна стратегія системи охорони здоровя, яка знайшла вияв у практичних рекомендаціях щодо змін технологічного процесу на деяких підприємствах, повязаних із забрудненням атмосферного повітря, призвела до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання та інших захворювань.Мендель довів, що будь-які ознаки організму визначаються різноманітними поєднаннями спадкових чинників, котрі передаються від батьків до нащадків через статеві клітини. Менделем спадкові чинники датський біолог Йогансен у 1909р. запропонував називати генами. Він також увів генетичні терміни "генотип" - сукупність генів, локалізованих у хромосомах та цитоплазматичних структурах зиготи (диплоїдної клітини, що утворюється внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих клітин), і "фенотип" - сукупність ознак та властивостей організму, прояви яких зумовлені взаємодією генотипу з умовами внутрішнього і навколишнього середовища. Несподівані зміни спадкових ознак називають мутаціями. Як відомо, порушення середовища існування народонаселення певного регіону, погіршення екологічного стану ведуть до непродуктивної зміни генофонду, накопичення генетичного вантажу популяції.За статистичними даними, впродовж останніх десяти років відзначається зростання злоякісних новоутворень серед населеня України на 27%. Кількість хворих на рак збільшується на 1,5-4% за рік залежно від регіональних особливостей. Новоутворення (неоплазма, бластома) являють собою особливу форму росту тканини, яка характеризується вираженою автономією. Злоякісна пухлина характеризується необмеженим ростом, автономністю і призводить організм до загибелі. Як відомо, онкологічні захворювання, поряд із серцево-судинною патологією, зумовлюють найбільшу смертність (див.табл.).

План

Вступ: Екологія та здоровя. Соціальні умови здоровя

1. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння

2. Загальні відомості про довголіття. Критерії віку

3. Екологія і внутрішня екологія людини

4. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоровя людини

5. Генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища

6. Онкологічні захворювання та їх звязок з екологічними особливостями середовища проживання

Література

Агаджанян Н.А. Человек и биосфера (медикобиологические аспекты).- М. Знание, 1987.

Амосов Н.М. Раздумья о здоровье.- М.: ФИС, 1991.

Андреев Ю.А. Три кита здоровья.-М.:ФИС, 1991.

Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - С.-Птб.:Петрополис,1992. - 124 с.

Бабин І.І., Царенко А.В., Черняк В.М., Яцук Г.Ф. Пізнай себе. Матеріали до курсу "Валеологія".- Тернопіль: ТДПІУО, ТОШО, 2002.-232с.

Беляев B.C. Здоровье, экология, спорт.- М., 1990.

Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье.- М.:ФИС, 1990.

Будыко М.И. Глобальная экология.-М.:Мысль, 1977.

Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навч.посібник.-К.:ІЗМН, 1997.

Гурвич М. Как быть здоровым.-М.:ФИС, 1991.

Иващенко Л.Я., Круцевич Т.Ю. Методика физкультурно-оздоровительных занятий. - К.:УТУФВС, 1994. - 126с.

Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. - К.:Здоровя,1988. - 156с.

Казначеев В.П. Биосистема и адаптация.- Нововсибирск, 1983.

Касиль Г.И. Внутренняя среда организма.-М.:Наука, 1983.-227 с.

Колбанов В.А., Зайцев Г.К. Валеология в школе..- СПБ., 1994.

Коробков А.В, Движение и здоровье.-М., 1988.

Лаптев АЛ. Береги здоровье смолоду.- М.: Медицина, 1988.

Кузнецова Т.Д., Левитский П.М., Язловецкий В.С. Дыхательные упражнения в физическом воспитании. - К.:Здоровье,1989. - 136м.

Латенков В.П., Губина Г.Д. Биоритмы и алкоголь.- Новосибирск, 1987.

Леонтьев А.Н. Потребность, мотивы и сознание.- М.:Мысль, 1980.

Лисицин Ю.П., Сахно А.В. Здоровье человека - социальная ценнность. М., 1988.

. Муравов И.В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. К.-1991.