Поняття "довіра до влади" як складова соціального механізму демократичного врядування. Природа, форма й структура політичної довіри. Сучасні моделі й механізми формування політичної довіри в системі публічного управління, рекомендації з їх ефективності.
Аннотация к работе
У сучасних умовах суспільно-політичного розвитку України, становлення і закріплення демократичних цінностей публічного врядування актуалізується проблема довіри до влади як до інституту представницької демократії. Високий рівень довіри населення до органів публічної влади сприяє стабілізації соціально-політичної ситуації, підвищує рівень взаємодії державних структур і громадянського суспільства, покращує соціальне самопочуття державних службовців, якість роботи державного апарату у цілому. Значна увага до феномену "довіри" у державному управлінні обумовлена й тим, що лише позитивний образ інституту публічної влади виступає домінантним чинником підвищення ефективності її діяльності. Відтак недостатня підтримка населенням дій та програм, які здійснюються органами публічної влади, сприяє виникненню передумов для соціальної напруги, деструктивних процесів та кризових ситуацій в суспільстві. Актуальність досліджуваної проблематики полягає й в тому, що докорінні соціально-економічні трансформації в Україні вимагають установлення принципово нових відносин між владою та громадськістю на основі створення дієвих та ефективних механізмів державного управління із широким залученням інститутів громадянського суспільства до процесів публічного управління.У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження довіри до влади в умовах демократизації державного управління" досліджується ступінь розробленості проблем формування політичної довіри у вітчизняній і зарубіжній літературі, визначаються теоретичні підходи до аналізу засад довіри громадян до органів публічної влади, як складової соціального механізму демократичного врядування. Зокрема, зазначається, що політична довіра залежить від рівня політичної культури громадян та формується на підставі: сліпої (безоглядної) віри в релігійні символи та ритуали, публічні ідеали, запропоновані лідерами політичних рухів; на основі динамічного співвідношення інтересів різних класів, верств населення; на основі переконаності у правильності дій (політики) органів публічної влади. На підставі аналізу наукових підходів до визначення сутності понять "довіра", "соціальна взаємодія" можна зазначити, що як соціально-політичний феномен довіра характеризує, по-перше, певний тип звязків і відносин, які складаються між різними партнерами, незалежно від того, із приводу чого ці відносини виникають. На основі державноуправлінського аналізу поняття "довіра" синтезовано визначення, за яким довіра до влади - це складне, багатогранне явище, яке відображує ставлення соціальної групи, індивіда до дій державного службовця (який втілює державну владу) і до нього самого, сформоване на основі переконаності в правоті й вірності його етичних, соціально-психологічних, емоційних і раціональних дій і є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою (рис. Обушним, залежить ефективність політики: 1) характер і повнота реакцій на імпульс влади; 2) число людей (груп, організацій), які підтримують владу; 3) розмір і конфігурація політичного простору й сфери (поля) даної влади; 4) перевага однієї групи політичної еліти над іншою; 5) ступінь зміни політичних відносин; 6) скорочення або обмеження числа альтернатив, з яких вибирає той, хто кориться владі.Аналіз ступеню розробки проблеми довіри до державної влади у вітчизняній і зарубіжній літературі дав змогу встановити, що органи публічної влади та їх посадові особи в умовах розвитку демократичних форм управління стають обєктом особливої уваги з боку всього суспільства, і рівень довіри населення до них, і їх діяльності обумовлюють рівень соціальної стабільності суспільства та його готовність до серйозних реформ. Водночас, недостаток довіри громадян до органів публічної влади гальмує демократичні реформи, є фактором соціальної напруженості, деструктивних процесів та кризових ситуацій в суспільстві. Розкриті поняття, сутність і основні категорії феномену політичної довіри, основу якого складають зацікавленість сторін у пошуку шляхів вирішення проблем, узгоджене співробітництво, обєднання зусиль і можливостей, прагнення пошуку реалістичних рішень, взаємоприйнятий контроль і врахування суспільних інтересів, правова обґрунтованість. Основними структурними складовими довіри є когнітивно-змістовна, когнітивно-інформаційна, дійова, емоційна та образна підсистеми Визначено, що політична довіра відтворює ставлення соціальної групи, індивіда до дій державного службовця (який втілює державну владу) і до відповідного органу публічної влади, сформоване на основі переконаності в правоті і вірності його етичних, соціально-психологічних, емоційних і раціональних дій та є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою. Це обумовлено безпосередньою кореляцією рівня довіри громадян до влади з формуванням позитивної та стабільної конструкції взаємостосунків держави й громадянського суспільства у всіх сферах життєдіяльності, насамперед, на рівні місцевого та муніципального упр