Розвиток договору форфейтингу в країнах Європейського Союзу, його економічна та юридична природа як різновиду фінансових послуг. Перешкоди під час поширення договору, досвід його використання для фінансування експортних операцій українських експортерів.
Аннотация к работе
Міжнародний гуманітарний університет Досвід використання форфейтингу в країнах Європейського Союзу Андрієнко В.В., викладач кафедри цивільного та господарського права і процесу Анотація. Договір форфейтингу в національну практику запозичений із законодавства країн Європейського Союзу (далі - ЄС), що є вирішальним під час встановлення підходу до його становлення та елементів його правової конструкції. Новизна та нерозвиненість цього договору в Україні й програмно-адаптативне застосування досвіду країн ЄС свідчить про запозичити в практику використання його банками в інших країнах. Національний аспект може проявитися лише в стимулюванні національними програмами його підтримки, що використала Італія. Як встановлено, уперше факторингові послуги були надані промисловій компанії First National Bank of Boston в 1947 p. За державної підтримки відроджена система експортного кредитування та форфейтування в Італії отримала свої принципи, а саме: доступність для італійських експортерів форм кредитування; надання чисельних заохочуваних заходів та кредитів у галузях оподаткування (зниженням вексельного збору та податків) та страхування (заснуванням Державного агентства в Римі під назвою SAGE для покриття політичного та комерційного ризиків, а також інших ризиків у зовнішньоекономічних контрактах), фінансовій сфері (наданням банку Mediocredito Centrale-Rome права надавати процентні субсидії для компенсації різниці між ринковою вартістю фондування та відсотком, що стягується з іноземного покупця, за умови, що така різниця не нижче узгодженої ставки (консенсусної ставки)).