Аналіз процесів соціально-політичної трансформації Молдови пострадянського періоду. Процеси, які безпосередньо стосуються функціонально-динамічних характеристик політичної системи. Фактори, що впливають на трансформацію політичних інститутів суспільства.
Аннотация к работе
Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України» Досвід трансформації молдовського суспільства: протиріччя на шляху до політичної консолідації кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Ангеліна Добровольська Анотація У статті розглядаються процеси соціально-політичної трансформації Молдови пострадянського періоду. Ключові слова: пострадянський простір, Молдова, посткомуністична трансформація, політичні партії, проблеми демократизації. Більш як двадцять років, що минули після розпаду Радянського Союзу, залишаться в історії часом політичних перетворень, що істотно змінили вигляд Центрально-Східної Європи. Самоорганізація їхніх внутрішніх територій й спільнот включала формування нових моделей державного устрою, інституалізацію й модифікацію демократичних процедур і принципів функціонування держави й громадянського суспільства, становлення багатопартійної системи й т. п. В XX столітті переосмислення перехідного періоду було запропоновано в роботах Р. Даля, Й. Шумпетера, А. Лейпхарта. В 70-і роки XX століття зміст трансформаційних процесів розглядалося в основному в рамках теорії модернізації, що інтерпретувала політичний розвиток як перехід від традиційних форм організації суспільства до суспільства сучасного типу. У другій половині 80-х років минулого сторіччя «третя хвиля» [1] демократизації, що охопила країни Центральної й Східної Європи, обумовила початок нового етапу перехідного періоду. Особливий перехідний тип політичного устрою країн ЦСЄ одержав у політологічній літературі назву «посткомуністичної трансформації». На ранніх етапах (друга половина 80-х років) значний внесок у розробку теорії транзитологии зробили такі дослідники, як: Д. Растоу, Х. Лінц, А. Дослідженню демократичного транзиту Молдови присвятили публікації І. Боцан, В. Мошняга, А. Рошка, О. Серебрян, П. Фрунташ й ін. Серед західних дослідників посткомуністичної трансформації можна згадати - М. Макфола, В. Банса, Л. Бальцеровича, З. Бжезинського й ін. У країнах СНД, для яких останні більш ніж двадцять років стали періодом істотної політичної й економічної трансформації, результати перетворень значно відрізнялися від того, що відбулося в країнах ЦСЄ. Як зауважує А. Ю. Мельвіль: «сьогодні вже зовсім очевидно (хоча цей факт ще недостатньо відрефлексовано), що політичний розвиток посткомуністичних країн може йти безліччю різноспрямованих траєкторій» [2]. Більшість із них зі здобуттям незалежності спробували вийти з-під геополітичного контролю Росії, сподіваючись, що така віддаленість буде сприяти підвищенню шансів для створення сильної національної державності, заснованої на специфічному для кожної країни політичному режимі. Молдові, у перші роки здобуття незалежності, «коливання» між східнословянськими республіками й Румунією спровокували бурхливі й суперечливі зміни, що супроводжувалися політико-економічною нестабільністю й військовим протистоянням. Події в Придністровї перебували під пильною увагою ЄС, оскільки збройні зіткнення відбулися, у безпосередній близькості від кордонів цього економічного й політичного обєднання європейських держав. Факт того, що більшість населення країни прагла комуністичної реставрації в якості альтернативи проблемам перехідного періоду, підтвердила абсолютна перемога Партії Комуністів Республіки Молдова (ПКРМ) на парламентських виборах 2001 року.