Визначення основних напрямів досліджень італійського досвіду місцевого самоврядування. Структура та функції їх органів управління. Аналіз діяльності Ербійського консорціуму, сутність нормативно-правової автономії. Розробка рекомендацій для України.
Аннотация к работе
Україна як і Франція, Італія, Польща, Болгарія та деякі інші держави, за класифікацією науковців належить до континентальної моделі місцевого самоврядування, проте за багатьма ознаками місцеве самоврядування в Україні не відповідає основним положенням цієї моделі. Так, право на місцеве самоврядування визнається лише за територіальними громадами сіл, селищ, міст; на регіональному рівні практично всі функції управління територією здійснюють органи виконавчої влади; при закріпленні компетенції місцевого самоврядування на практиці не дотримано принцип субсидіарності, проголошений Європейською Хартією місцевого самоврядування. Вибір Республіки Італії для дослідження очевидний з декількох позицій, зокрема, це: унітарна парламентська республіка, яка займає одне з чільних місць серед країн Європи у демократичному та соціально-економічному розвитку; класичний представник континентальної моделі місцевого самоврядування, до формування якої прагне й Україна; подібність обох держав за параметрами: площею, кількістю населення й трирівневим адміністративно-територіальним устроєм; володіння багатим досвідом щодо процесу становлення сучасного місцевого самоврядування, зокрема саме в Італії вперше розпочалась систематизація норм муніципального права. Вагомий внесок у розвиток теоретико-методологічної основи, висвітленні різноманітних аспектів місцевого самоврядування в Україні здійснили вітчизняні та зарубіжні науковці О. Дисертація повязана з темою, що досліджується кафедрою державного управління та місцевого самоврядування “Розвиток місцевого самоврядування в зарубіжних країнах” (державний реєстраційний номер 0108U001509), у розробці якої дисертант брала безпосередню участь у частині вивчення формування та функціонування системи місцевого самоврядування в Республіці Італія.У першому розділі - “Теоретико-методологічні та нормативно-правові основи становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія” прослідковано еволюцію наукових поглядів щодо вивчення становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія, виявлено теоретико-методологічну основу становлення та виявлено основні тенденції його розвитку, проаналізовано розвиток нормативно-правового забезпечення у сфері місцевого самоврядування Італії. Проте виявлені тенденції розвитку місцевого самоврядування впродовж останнього десятиліття в Італії, що спрямовані на посилення самостійності місцевого самоврядування, засвідчують про тяжіння до громадівської парадигми та триваючі процеси його становлення, в Україні - до одержавлення органів місцевого самоврядування. Здійснення аналізу розвитку нормативно-правового забезпечення становлення сучасної системи місцевого самоврядування Республіки Італія дозволило запропонувати таку періодизацію: перший - стратегічний (1985 - 1989 рр.: підписання та ратифікація Європейської Хартії місцевого самоврядування); другий - підготовчий (1990 - 1993 рр.: оптимізація розмірів місцевих одиниць, введення права на статутну автономію для комун та провінцій, заснування інституту Цивільного захисника, запровадження консультативного референдуму); третій - реформаторський (1994 - 1999 рр.: адміністративна реформа, процеси децентралізації, реформа виборчої системи); четвертий - конституційний (2000 - 2003 рр.: конституційна та адміністративно-територіальна реформи, ухвалення Кодексу місцевого самоврядування); пятий - постреформаторський (2004 р. Зясовано, що в Україні недостатньо розвинена теоретико-методологічна основа становлення системи місцевого самоврядування, відсутня державна стратегія розвитку місцевого самоврядування, у правовому полі наявні майже три тисячі нормативно-правових актів, з яких понад 700 законів, що регулюють сферу місцевого самоврядування, не визначено статус територіальної громади та її межі, 60 % території держави є поза сферою впливу місцевого самоврядування. У другому розділі “Досвід функціонування багаторівневої системи місцевого самоврядування в Республіці Італія в контексті євроінтеграційних спрямувань України” проаналізовано елементи системи місцевого самоврядування Італії на базовому рівні комуни, досліджено особливості його функціонування в адміністративно-територіальних одиницях - містах-метрополіях та метрополійних зонах та виявлено специфіку регіонального рівня місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України.Виявлено, що місцеве самоврядування в Італії, як і в Україні за основними положеннями відповідає громадівсько-державницькій концепції, проте, встановлені тенденції його становлення в Італії, що розкриваються у розширенні повноважень органів місцевого самоврядування, посиленні ролі комун, автономізації адміністративно-територіальних одиниць, запровадженні механізмів збалансування влади на рівні місцевого самоврядування, посиленні горизонтальних звязків в управлінні, дебюрократизації служби в органах місцевого самоврядування, як складової інституту публічної служби, залученні інституцій громадянського суспільства до вирішення питань місцевого самоврядування - засвідчують тяж