Досвід і практика національного примирення в Іспанії - Статья

бесплатно 0
4.5 98
Оцінка досягнення "національної злагоди" – складного узгодження компромісних рішень, досягнутих у процесі переговорів між урядом і лідерами основних політичних партій. Опис процесу політичних змін, їх успішного закріплення в конституції та законодавстві.


Аннотация к работе
ДОСВІД І ПРАКТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИМИРЕННЯ В ІСПАНІЇ Сергій Толстов, кандидат історичних наук, доцент, зав. відділу трансатлантичних досліджень Державної установи «Інститут всесвітньої історії Національної Академії наук України» Анотація політичний партія конституція законодавство З точки зору політичної теорії процес переходу Іспанії від авторитаризму до сучасної багатопартійної політичної системи вважається важливою віхою та одним із найбільш успішних прикладів «третьої» хвилі глобального процесу демократизації. Почавшись у країнах Південної Європи, процес переходу до демократичних форм правління поширився на країни Латинської Америки, Південну Африку, ряд країн Азії, а згодом і на більшість держав Центральної та Східної Європи. Учасники громадянської війни 1936-1939 рр. і жертви репресій періоду диктатури генерала Ф. Франко дочекалися повної реабілітації лише через 30 років після початку політичних реформ. Ключові слова: демократизація, перехідний період, національна злагода, компроміс, громадянська війна, диктатура, репресії, реабілітація. До них належать Англійська буржуазна революція XVII ст., Велика французька революція кінця XVIII ст., громадянська війна між Північчю та Півднем у США (1861-1865 рр.), революції та конфлікти в просторі колишньої Російської імперії (1918-1922 рр.). Досвід мирного впровадження стандартів європейської демократії в Іспанії послужив емпіричною базою для розробки теорії «демократичного транзиту», започаткованої працями Е.Тоффлера, С.Хантінгтона, Р.Даля, Л.Даймонда, X.Лінца, А.Степана, А.Пшеворського, П.Шміттера та ін. У подальшому за формами прояву суспільно-економічних протиріч політична боротьба набула характеру збройного протистояння двох радикально налаштованих таборів, які уособлювали коаліція лівих партій (соціалістів, комуністів, анархістів, синдикалістів) та об’єднання їхніх супротивників, сформоване консервативними, націоналістичними та монархічними угрупованнями, що тяжіли до встановлення диктатури та соціальної доктрини італійських фашистів. Ліві активісти ініціювали репресії проти політичних клубів і видань правої опозиції та переслідування служителів католицької церкви.
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?