Аналізується проблема відкритості матеріалів радянських спецслужб для наукових досліджень. Розглядається конфліктна ситуація у контексті дотримання українського законодавства щодо конфіденційної інформації та дослідження репресій радянської доби.
Аннотация к работе
Наукова громадськість і архівісти не мали змоги впливати на визначення науково-історичної цінності документів. В УРСР комісію ЦК КП України з координації процесу реабілітації очолив другий секретар ЦК КП України В. Івашко. У центральних та обласних державних архівах створювалися комісії з розсекречування у складі архівістів, учених і співробітників органів державної безпеки. На базі Партійного архіву ЦК КП України Указом Президії Верховної Ради України від 27 серпня 1991 р. і Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 1991 р. в системі українських державних архівів був створений Центральний державний архів громадських обєднань України. Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству оборони України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Генеральній прокуратурі України, Державному комітету архівів України, Державному департаменту України з питань виконання покарань було доручено проаналізувати архівні документи, що відклалися в період існування СРСР і УРСР, повязані з українським визвольним рухом, політичними репресіями, Голодомором, і забезпечити зняття в установленому законодавством порядку заборонних грифів.