Художньо-образний зміст вокального твору як цілісне явище. Поняття дикції та основні вимоги до неї. Звукоутворення як результат взаємодії дихальних і артикуляційних органів з голосовими складками. Застосування навчальних вправ при роботі над дикцією.
Аннотация к работе
Незручність методів фразової і словесної розбірливості полягає в тому, що слухачі, часто не чуючи деяких звуків у слові або навіть цілих слів у фразі, усе-таки догадуються про їхнє існування за змістом і тому результати виміру дикції виявляються завищеними. За допомогою даного методу були встановлені наступні загальні закономірності: дикція в співі коливається в різних співаків у межах 60-80 % і, як правило, на 10-20 % нижче, ніж дикція в тих же співаків у мові; дикція в співі закономірно залежить від висоти звуку: чим вище звук, тим гірше дикція. Так, буква «e» може виконуватись як звук «відкритий і світлий», подібний латинському «e», наприклад, у словах ferro (залізо), terra (земля), або як звук «закритий», «затемнений» «звужений», менш світлий, що трохи наближається до і, в словах vero (щирий), ferm (твердий). Буква o теж має два звукових варіанти: один - «відкритий і світлий», як латинське o у словах porta (двері), soglia (поріг), інший «вузький» і схожий на звук а, в словах parole (слова), monte (гора).Дикція - це чітка вимова слів у співі та в розмовній мові. вона полягає в активній вимові приголосних звуків, що сприяє більш чіткому формуванню голосних. Вона є наслідком знання і розуміння тексту, відчуття музичного образу і бажання донести його до слухачів, систематичної роботи над формуванням навички словотворення. Робота над дикцією потребує постійної уваги, застосування аналітичного мислення і послідовності у вирішенні проблем, що виникають. Процеси звукоутворення і словотвору відбуваються по-різному і досягаються різними, не залежними друг від друга засобами: існує звук без слова (вокалізація) і слово без звуку (шепіт). Таким чином, питання, звязані з вокальною технікою, варто ставити окремо від роботи над дикцією, але заняття можна проводити паралельно.
Вывод
Підсумовуючи проведене дослідження, можна зробити наступні висновки.
Спів - це вид музичного мистецтва, в якому музика органічно повязана з словом. Дикція - це чітка вимова слів у співі та в розмовній мові. вона полягає в активній вимові приголосних звуків, що сприяє більш чіткому формуванню голосних.
Співацька дикція - це ясність, розбірливість, правильність вимови тексту у співі. Вона є наслідком знання і розуміння тексту, відчуття музичного образу і бажання донести його до слухачів, систематичної роботи над формуванням навички словотворення.
Робота над дикцією потребує постійної уваги, застосування аналітичного мислення і послідовності у вирішенні проблем, що виникають. Процеси звукоутворення і словотвору відбуваються по-різному і досягаються різними, не залежними друг від друга засобами: існує звук без слова (вокалізація) і слово без звуку (шепіт). Таким чином, питання, звязані з вокальною технікою, варто ставити окремо від роботи над дикцією, але заняття можна проводити паралельно. Потрібно однаковою мірою володіти як належною звуковою палітрою свого голосу, так і художньою виразністю слова.
Для ясної дикції насамперед потрібна наявність нормального мовного апарату. Разом з тим, добре відомі випадки нечіткої дикції при його нормальній будові. У цих випадках причини треба шукати в розладах функціонального характеру: або в неправильному користуванні однією з частин мовного апарату, або у функціональному розладі окремих ділянок центральної нервової системи. Якщо недоліки в дикції учня не є результатом яких-небудь природних дефектів вимови, для поліпшення дикції доцільно проаналізувати текст без співу, знайти персональні помилки звукоутворення та механізми, що зможуть їх подолати.
Таким чином, при співі апарат співака вирішує одночасно дві задачі: з одного боку, він працює, як мовний апарат, забезпечуючи необхідну фонетичну ясність звуків мови, а з іншого боку - як музичний інструмент. В одночасному виконанні цих двох задач - гарної співочої кантилени і відмінної дикції - полягає один із найпотаємніших секретів вокальної майстерності. вокальний дикція артикуляцйний
2. Блинова М. На пути к физиологическому изучению интонациональной выразительности // Вопросы и эстетика музыки. - Л., 1967. - Вып. 5. - С.170-190.
3. Большаков А. Поради молодим хормейстерам.- К.: «Мистецтво», 1972.
4. Бражников М. Теория музыки.- Москва, 1972.
5. Василенко Л.М. Виконавська співацька майстерність учителя музики як один із засобів естетичного виховання підростаючого покоління // Теоретичні та практичні питання культурології: Збірка статей / За ред. А.К. Мартинюка та Т.В. Мартинюк. - Ч. ІІ. - К.: Логос, 1997. - С.179-182.
6. Гловацький С. Методичні рекомендації щодо організаціі роботи хорових колективів- .К.: Основи, 1999 - 290с.