Цілеспрямоване вивчення пам"яток старовини й мистецтва в Україні наприкінці ХІХ - на початку XX ст. Аналіз фактологічного матеріалу про художню спадщину України, численні монументальні пам"ятки. Музеї як основні осередки мистецтвознавчої науки в Україні.
Аннотация к работе
Цілеспрямоване вивчення памяток старовини й мистецтва в Україні розпочалося в другій половині ХІХ-на початку XX століття. У вересні 1918 року було засновано Секцію мистецтв Українського наукового товариства, яка за задумом мала стати загальноукраїнською мистецтвознавчою інституцією, спроможною зорганізувати систематичні досліження памяток вітчизняної художньої культури і згуртувати науковців із різних теренів. Для підготовки національних кадрів у галузі художньої культури в 1917 році було засновано Українську державну академію мистецтв і перший спеціалізований вищий навчальний заклад, який готував фахівців-памяткознавців - Київський археологічний інститут (проіснував до 1924 року). До їхнього складу ввійшли історики, археологи, мистецтвознавці, зокрема, дійсними членами ЦКОПСІМ, заснованого в Києві у травні 1917 року, стали Микола Біляшівський (голова ради комітету), Вадим Модзалевський, Григорій Павлуцький, Микола Петров, брати Данило й Вадим Щербаківські, Федір Ернст, Всеволод Зуммер. Обраний у 1921 році головою Археологічної комісії, він відіграв визначну роль в заснуванні Всеукраїнського археологічного комітету, розробив проект статуту, до завдань якого входили всебічний науковий опис, вивчення і оприлюднення памяток мистецтва.