Аналіз проблеми осудності-неосудності-обмеженої осудності у хворих на шизофренію. Дослідження порушення самосвідомості та критичності у хворих, які скоїли суспільно-небезпечні діяння. Розробка методики вирішення питання осудності у хворих на шизофренію.
Аннотация к работе
В Росії в 2001 році серед неосудних хворі на шизофренію склали 42,9%, з розумовою відсталістю - 25,4%, особи з органічними психічними розладами - 24,2% (А.Р.Мохонько, Є.Я.Щукіна, 2002). Арсенюк, 2004) основну масу психічно хворих, які скоїли СНД та були визнані неосудними у 2002 році, склали особи, що страждали на шизофренію, шизотипові та маячні розлади - 58,6%,на другому місці за частотою визнання неосудними знаходилися пацієнти з розумовою відсталістю - 17,7%, на третьому місці - хворі з органічними психічними розладами, відповідно - 15,5%.Такий стан відбиває загальне положення, що існує в психіатрії стосовно питомої ваги шизофренії серед показників захворюваності на психічні розлади. Відповідно до цього будь-який психічний розлад проявляється через діяльність особи в мікро та макросоціумі, де лишаються відповідні відбитки.Відзначальною ознакою людської істоти є свідомість, яка вміщує в собі самосвідомість і критичність.Тому психічна патологія це завжди кількісне або якісне порушення цих елементів психічного існування особи. Вищевказане визначає наукову і практичну значимість дослідження співвідношення рівня порушення критичності і самосвідомості у хворих на шизофренію, як одного з критеріїв осудності-обмеженої осудності-неосудності в судовопсихіатричній практиці. Розробити новий методичний підхід до вирішення питання осудності-обмеженої осудності-неосудності у хворих на шизофренію з позиції концепції континуума понять (В.Б.Первомайський,1996, 2000): психіка - свідомість - самосвідомість - Я-концепція - критичність.При порівнянні груп спостережень за допомогою t-коефіцієнту достовірності було прийнято, що р1-це інтервал достовірності при порівнянні 1 групи з 2 групою, р2 - при порівнянні 2 групи з 3 групою, а р3 - при порівнянні 1 групи з 3 групою. За особливостями реалізації СНД - в 85,2% (46 випадків) правопорушення було скоєне у тверезому стані, що достовірно переважало (p<0,003) даний показник в групі осудних, відповідно 50% (9 спостережень) в групі осудних; в 98,1% (53) - одинаком, що достовірно переважало (p ? 0,001) даний показник у групі осудних, відповідно-72,2% (13); в 83,3% (45 випадків) спостерігалося ситуаційне правопорушення, що достовірно переважало (p ?0,005) даний показник у групах осудних та обмежено осудних (p<0,0003), відповідно 50% (9) - у групі осудних та 38,9% (7) - у групі обмежено осудних; в 87% (47 випадків) - обвинувачені не приймали дії по прихованню скоєного, що достовірно переважало (p ?0,0001) ) даний показник в групах осудних та обмежено осудних, відповідно - 38,9% (7 спостережень) у групі осудних та 33,3% (6спостережень) у групі обмежено осудних; за мотивацією переважали підекспертні - з галюцинаторно-маячною в 27,8% (15); маячною - 16,6% (9); галюцинаторною - 18,5% (10) мотивацією, що достовірно перевищувало (p< 0,01-0,06) даний показник у групах осудних та обмежено осудних, відповідно 0 спостережень у даних групах. В групі неосудних в 40,7% (22 випадків) спостерігалося помірно виражене порушення критики до психічного стану, що достовірно (p<0,001) перевищує аналогічний показник в групі осудних, та в групі обмежено осудних (p <0,02), відповідно спостерігалося 0 випадків в групі осудних та 11,2% (2 випадки) в групі обмежено осудних; в 37% (20 випадків) спостерігалося виражене порушення критики до психічного стану, що достовірно (p<0,003) перевищує цей показник в групі осудних та в групі обмежено осудних (p<0,003), відповідно 0 випадків спостережень в групі осудних та в групі обмежено осудних; в 14,8% (8 випадків) спостерігалося повне порушення критики до психічного стану, що достовірно перевищує цей показник в групах осудних та обмежено осудних (p ?0,09), відповідно 0 випадків спостережень в обох групах. В групі неосудних в 66,7% (36 випадків) спостерігалася вибірково неадекватна самооцінка, що достовірно перевищує (p?0,0001) аналогічний показник в групі осудних та сумнівно достовірно-в групі обмежено осудних (p ? 0,04), відповідно 0 спостережень в групі осудних та 38,9% (7 випадків) в групі обмежено осудних, в 33,3% (18 випадків) спостерігалася неадекватна самооцінка, що сумнівно достовірно перевищує (p?0,05) аналогічний показник в групі осудних та в групі обмежено осудних, відповідно 0 спостережень в обох групах; в групі неосудних в 57,3% (31 випадок) захисна поведінка не спостерігалася, що достовірно перевищує (p? 0,03) аналогічний показник в групі осудних, відповідно 27,8% (5 випадків); в 38,9% (21 випадок) спостерігалася дисимуляція, що достовірно перевищує аналогічний показник в групі осудних (p ?0,003) та в групі обмежено осудних (p?0,01), відповідно 0 спостережень в групі осудних та 5,6% (1 випадок) в групі обмежено осудних. В групі неосудних в 53,7% (29 випадків) спостерігалося виражене порушення регулятивного компоненту самосвідомості, що достовірно перевищує (p?0,0001) аналогічний показник в групах осудних та обмежено осудних, відповідно 0 спостережень в обох групах; в 33,3% (18 випадків) спостерігалось помірне порушення регулятивного компо