Дослідження перифокальної зони гліом півкуль головного мозку з метою оптимізації їх лікування - Автореферат

До 1993 року в Україні захворюваність на первинні пухлини головного мозку складала 8,9 випадків на 100 тис. населення (серед чоловіків - 10,2 на 100 тис., жінок - 7,6 на 100 тис.). Дослідити зміни в перифокальній зоні супратенторіальних гліом головного мозку з урахуванням їх гістоструктури, ступеня злоякісності, локалізації і розмірів пухлини за допомогою МРТ. Визначити особливості гістоструктури перифокальної зони при гліомах супратенторіальної локалізації поблизу пухлини і на віддаленні від неї. супратенторіальний перифокальний гліома хірургічний Розробити тактику медикаментозної терапії гліальних пухлин супратенторіальної локалізації залежно від ступеня виразності перифокальної зони. При гліомах III ступеня злоякісності перифокальна зона нерівномірно виражена навколо пухлини, переважає, в білий речовині мозку і має незначні розміри поблизу кори.1), 41 спостереження склали хворі з гліомами I-II ступеня злоякісності (32 пацієнти з астроцитомами і 9 - з олігодендрогліомами); 38 спостережень - із гліомами III ступеня злоякісності (35 пацієнтів з анапластичними астроцитомами і 3 - з анапластичними олігодендрогліомами); 63 спостереження - з гліобластомами (IV ступінь злоякісності). Для поліпшення чіткості зображення пухлини і її перифокальної зони у 35% хворих із гліомами III-IV ступеня злоякісності проводилось контрастне підсилення з застосуванням “Магневісту” виробництва фірми “Шерінг АО” (Німеччина). За умови задовільної візуалізації перифокальної зони, а саме, високоінтенсивного сигналу у Т2wi, у третини хворих перифокальна зона мала секторальну форму, була близькою до характеристик гіпергідратації цитотоксичного генезу. У 7% хворих з анапластическими астроцитомами перифокальная зона була великою і складала до 80% від обєму пухлини. Значні психічні розлади у хворих із гліобластомами з малою перифокальної зоною були повязані з ураженням лобових структур головного мозку, а при великій перифокальній зоні - з ураженням півкулі великого мозку.На основі клініко-інструментальних, морфологічних, біохімічних та імунологічних досліджень перифокальної зони супратенторіальних гліом різної гістоструктури і ступеня злоякісності встановлені особливості її формування, які мають значення для вибору оптимальної лікувальної тактики і прогнозування результатів лікування. Магнітно-резонансна томографія дозволяє одержати обєктивну інформацію про локалізацію, характер і поширеність перифокальної зони у хворих з гліомами головного мозку різного ступеня злоякісності. При гістологічному дослідженні мозкової тканини в зоні перитуморальної гіпергідратації виявлені зміни залежать від ступеня злоякісності гліом і відстані від пухлинного вогнища. При гліомах III ступеня злоякісності в прилеглих до пухлини ділянках мозку переважають токсико-дистрофічні і некробіотичні зміни, а на віддаленні - явища набряку-набухання з проникненням пухлинних клітин вздовж всього контуру зміненої тканини за даними магнітно-резонансної томографії. При цьому особливо низький вміст АТФ виявлено у перифокальній зоні поблизу гліом IV ступеня злоякісності.

Основний зміст дисертації

1. На основі клініко-інструментальних, морфологічних, біохімічних та імунологічних досліджень перифокальної зони супратенторіальних гліом різної гістоструктури і ступеня злоякісності встановлені особливості її формування, які мають значення для вибору оптимальної лікувальної тактики і прогнозування результатів лікування.

2. Магнітно-резонансна томографія дозволяє одержати обєктивну інформацію про локалізацію, характер і поширеність перифокальної зони у хворих з гліомами головного мозку різного ступеня злоякісності. Для доброякісних гліом характерна незначна вираженість перифокальної зони або відсутність її візуалізації. Анапластичні гліоми мають переважно секторальну, помірно виражену перифокальну зону.

Гліобластоми з переважним ураженням лобової частки при великих розмірах пухлини характеризуються малим обємом перифокальних змін, а гліобластоми скронево-тімяної та скронево-потиличної локалізації характеризуються відносно невеликими розмірами пухлинної тканини з великою перифокальною зоною. Прямої залежності між обємом перифокальних змін і “мас-ефектом” не виявлено.

3. При гістологічному дослідженні мозкової тканини в зоні перитуморальної гіпергідратації виявлені зміни залежать від ступеня злоякісності гліом і відстані від пухлинного вогнища. При гліомах I-II ступеня злоякісності характерні помірні гідропічні зміни у граничних відділах з наявністю інфільтрації пухлинними клітинами. При гліомах III ступеня злоякісності в прилеглих до пухлини ділянках мозку переважають токсико-дистрофічні і некробіотичні зміни, а на віддаленні - явища набряку-набухання з проникненням пухлинних клітин вздовж всього контуру зміненої тканини за даними магнітно-резонансної томографії.

4. Дослідження функціонального стану перифокальної зони гліом виявило зниження в ній показників дихальної активності, більш виражене при злоякісних гліомах у порівнянні з доброякісними гліомами. При цьому особливо низький вміст АТФ виявлено у перифокальній зоні поблизу гліом IV ступеня злоякісності.

5. Встановлено пряму залежність між вираженістю перифокальної зони гліом головного мозку і рівнем нейроспецифічної енолази, який тим вище, чим більше розмір перифокальної зони, що повязано із наростанням деструкції нервової тканини.

6. Імунний статус у хворих з гліобластомами характеризується Т-лімфопенією, переважно за рахунок популяції Th, В-лімфоцитозом, зниженням функціональної активності Т-лімфоцитів і підвищенням активності В-лімфоцитів; причому вираженість таких порушень збільшується відповідно збільшенню перифокальної зони гліом.

7. Встановлено, що із збільшенням перифокальної зони гліом головного мозку різко підвищується концентрація цитокинів - фактору некрозу пухлини і а-інтерферону в периферичній крові хворих і ще більш виражено - в спинномозковий рідині, що свідчить про їх важливу роль у формуванні перифокальної зони пухлини.

8. Встановлена складна залежність між збільшенням перифокальної зони гліобластом головного мозку та показниками системи інтерферонів: із збільшення перифокальної зони, рівень а-інтерферону підвищується до 57,7±2,51 пкг/мл; при подальшому збільшенні перифокальної зони - різко знижується до 26,39±0,71 пкг/мл.

9. Стимулятор інтерфероногенезу - циклоферон впливає на рівень інтерферонів тільки у хворих з невеликою перифокальною зоною гліом.

10. Вираженість перифокальної зони гліом суттєво впливає на клінічні прояви захворювання: важкість стану, психоорганічний синдром, вегетативні розлади та інші, які наростають з її збільшенням. При малих розмірах перифокальної зони гліом превалюють симптоми, повязані з безпосереднім впливом пухлини на головний мозок; при значних розмірах перифокальної зоні, в основному, у хворих з гліобластомами, наростають симптоми, повязані з впливом на ділянки мозку віддалені від пухлини.

11. Між величиною перифокальної зони гліом головного мозку, яка реєструється при магнітно-резонансній томографії, і підвищенням внутрішньочерепного тиску в більшості випадків паралелізму не виявлно, що свідчить про токсико-метаболічний характер процесів у перифокальній зоні.

12. Наявність вираженої перифокальної зони при гліомах головного мозку є показанням до проведення комплексної терапії, яка включає дегідратаційні препарати, стероїдні гормони, інгібітори протеаз, простагландинів, що поліпшує клінічний стан хворих.

Наявність некробіотичних змін і інфільтрація перифокальної зони пухлинними клітинами обґрунтовує при хірургічному втручанні доцільність її видалення разом з пухлиною з наступним застосуванням метаболічної терапії, що прискорює вихід хворих з важкого стану.

13. При видаленні гліом головного мозку необхідна індивідуальна тактика в залежності від вираженості перифокальної зони і ступеня злоякісності пухлини. У хворих на доброякісні гліоми необхідно щадяче відношення до перифокальних змін в мозку. Виражена перифокальна зона при злоякісних гліомах є показанням для більшого її видалення. При розташуванні гліом у ділянці з високою функціональною значимістю структур мозку, обєм видалення пухлини скорочується, щоб уникнути в подальшому вираженого неврологічного дефіциту.

14. Відсутність позитивної динаміки при застосуванні медикаментозних лікувальних засобів у хворих на гліоми головного мозку супратенторіальної локалізації в декомпенсованому стані при наявності різко вираженої перифокальної зони є прогностично несприятливою ознакою.

1. Наим М.М., Усатов С.А., Бойченко П.К. Изучение иммунологической реактивности больных с внутримозговыми глиомами с учетом объема их перифокальной зоны // Укр. медичний альманах. - 1999. - №3. - С. 56-59.

2. Усатов С.А., Наим М.М. Перифокальная зона опухолей головного мозга и механизмы ее формирования в процессе нейроонкогенеза // Бюл. УАН. - 1999. - №1(8). - С. 107-110.

3. Усатов С.А., Наим М.М. Клинические проявления глиальных опухолей головного мозга в зависимости от распространенности перифокальной зоны // Укр. медичний часопис. - 1999. - №4(12). - С. 91-93.

4. Усатов С.А. Особенности клиники глиальных опухолей головного мозга различной степени злокачественности в зависимости от выраженности перифокальной зоны // Укр.нейрохірургічний журн. - 2000. - №1. - С. 39-41.

5. Усатов С.А. Предоперационная подготовка и лечебная тактика у больных с глиобластомами головного мозга, находящихся в фазе клинической декомпенсации // Укр.нейрохірургічний журн. - 2000. - №2. - С. 54-56.

6. Усатов С.А. Сравнительная характеристика клиники у больных с глиомами больших полушарий головного мозга в зависимости от локализации перифокальной зоны // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2000. - С. 226-229.

7. Усатов С.А. Особенности МР-томографии при астроцитомах головного мозга // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупіка. - 2001. - Вип. 10, кн.3. - С.211-218.

8. Усатов С.А. МР - томографическая характеристика астроцитом полушарий большого мозга в зависимости от их локализации // Укр.нейрохірургічний журн.- 2001. - №2. - С. 172-175.

9. Усатов С.А. Особенности морфологических характеристик злокачественных глиом головного мозга и их перифокальной зоны // Укр. медичний альманах. - 2001. - №1. - С. 164-167.

10. Усатов С.А. Морфологическая характеристика доброкачественных астроцитом головного мозга с исследованием перифокальной зоны // Укр. медичний альманах. - 2001. - №2. - С. 187-190.

11. Усатов С.А. Исследование процессов метаболизма перифокальной зоны опухолей головного мозга методом световой гистохимии // Укр. медичний альманах. - 2001. - №3. - С. 163-165.

12. Усатов С.А. Сравнительная характеристика содержания а-интерферона в периферической крови и спинномозговой жидкости при глиомах головного мозга // Укр.нейрохірургічний журн. - 2002. - №1. - С. 13 - 15.

13. Усатов С.А. Окислительное фосфорилирование в гомогенатах глиом головного мозга человека различной степени злокачественности // Неврология. - 2001. - №3(11). - С. 45-48.

14. Усатов С.А. МРТ - характеристика глиобластом головного мозга с учетом выраженности перифокальной зоны // Укр.нейрохірургічний журн. - 2001. - №3. - С. 112-116.

15. Усатов С.А. Особенности клинических проявлений у больных с глиомами головного мозга с учетом их гистогенеза и величины перифокальной зоны // Проблеми екології та медицини. - 2001. - Т.5, № 3 - 4. - С. 35-37.

16. Розуменко В.Д., Усатов С.А. Характеристика перифокальных реакций в патогенезе клинических проявлений опухолей головного мозга // Укр.нейрохірургічний журн.- 2001. - №4. - С. 92-98.

17. Усатов С.А. Концепция отека - набухания вещества головного мозга при нейроэктодермальных опухолях // Укр. журн. екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2001. - №2. - С.114-117.

18. Усатов С.А. О целесообразности удаления перифокальной зоны глиом головного мозга супратенториальной локализации // Укр. журн. екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2001. - №4. - С.28-32.

19. Усатов С.А. Принципы дифференцированного хирургического лечения глиом головного мозга супратенториальной локализации с учетом перифокальной зоны и гистоструктуры // Укр. журн. екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2002. - №1. - С.71-73.

20. Усатов С.А. Выбор консервативной терапии в лечении перифокальных изменений при глиальных опухолях головного мозга // Укр. медичний альманах. - 2001. - №6. - С. 171 - 175.

21. Усатов С.А., Филимоненко Н.Н., Поляченко Е.Ю., Полтавцев А.Ю. Контроль напряженности твердой мозговой оболочки приборным способом // Вісник Східнонаціонального університету імені Володимра Даля. - 2002. -№8 (54). - С. 199-203.

22. Усатов С.А. Тези міжнар.наук.-технічної конф. “Сучасні проблеми радіоелектроніки, телекомунікацій та компютерної інженерії”. - Львів: Львівська політехніка, 2002. - С.74-75.

23. Усатов С.А., Наим М.М., Кузьмин Н.П., Брыксин В.В. Лечение глиобластом головного мозга с учетом их перифокальной зоны // Матер. міжобл. наук.-практ. конф. анестезіологів і хірургів. - Луганськ, 1998. - С. 204 - 216.

24. Усатов С.А., Наим М.М., Кузьмин Н.П., Брыксин В.В. Зависимость степени злокачественности глиобластом головного мозга от размеров перифокальной зоны опухоли // Матер. міжобл. наук.-практ. конф. анестезіологів і хірургів. - Луганськ, 1998. - С. 213-214.

25. Усатов С.А., Наим М.М., Адамчо Н.Й. Хирургическая тактика при глиобластомах головного мозга с учетом выраженности перифокального отека // Бюл. УАН. -1998. - Вип. 5.- С. 127.

26. Усатов С.А., Наим М.М., Хворостяной Н.В. Диагностика степени злокачественности глиом больших полушарий головного мозга // Бюл.УАН. - 1998. Вип.5. - С. 152.